Валдайська промова Путіна: диктатор ображений, адже, на відміну від України, так і не став "своїм" для Заходу

Черговий виступ російського президента Володимира Путіна на форумі "Валдайського клубу" на початку жовтня був відзначений низкою заяв, в яких традиційно лунали погрози в бік Європи та США, спрямовані на стримування Заходу від подальшої підтримки України у відбитті російської агресії. Як завжди, російський лідер скористався медійною увагою до цього форуму, щоб його погрози охопили якомога ширшу аудиторію та змусили Захід обмежити військову допомогу Україні, особливо в контексті чуток щодо американських далекобійних ракет Tomahawk.

Відео дня

Путін традиційно погрожує Європі та Заходу в цілому

Загалом заяви російського президента були доволі передбачуваними та пасивно-агресивними. Зокрема, він заявив, що Росія стежить за мілітаризацією Європи й "уважно слухає" заяви Німеччини щодо того, що німецькі військові мають бути "найпотужнішими в Європі". Також він додав, що відповідь Росії на мілітаризацію Європи "не змусить себе довго чекати", адже РФ зможе вжити "контрзаходів", які "будуть дуже переконливими". При цьому Володимир Путін традиційно заявив, що Росія "ніколи не ініціювала військове протистояння", водночас додавши, що військова конкуренція з Росією "зрештою погано закінчиться для провокатора". Також, як і перед вторгненням в Україну у 2022 році, Путін применшив загрози та загарбницькі плани Росії щодо Європи, стверджуючи, що європейські попередження про російську агресію є "нісенітницею" та спробами "розпалити істерію".

Путін продовжує натякати на підвищення ескалації за допомогу Україні на тлі дронових інцидентів у Європі

Також значна увага кремлівського лідера була приділена постачанням озброєння Україні, зокрема він намагався відмовити США від продажу Україні ракет Tomahawk, применшуючи їхню ефективність та опосередковано погрожуючи Сполученим Штатам. На думку Володимира Путіна, Україна не може експлуатувати ракети Tomahawk без "безпосередньої участі американських військовослужбовців", тому Росія буде вважати застосування цих ракет "новим етапом ескалації", хоча в наступних своїх тезах заявив, що надання їх Україні "не змінить баланс сил на полі бою". Загалом потрібно зауважити, що Валдайська промова Путіна звучала на тлі нещодавніх вторгнень російських дронів, а подекуди й військових літаків у повітряний простір країн Європи, що можна вважати гібридною операцію із перевірки обороноздатності як НАТО загалом, так і окремих країн Альянсу.

Тема НАТО залишається для Путіна найбільш болючою

Саме із НАТО пов’язаний найбільш цікавий блок заяв Володимира Путіна. Зокрема, він згадав, що Росії було неодноразово відмовлено у проханні про вступ до Північноатлантичного альянсу, причому вперше це відбулося ще у 1954 році, за часів СРСР, а також 2000 року під час візиту у РФ американського президента Білла Клінтона.

"Обидва рази ми отримали відмову, причому з порога", – зазначив Володимир Путін. При цьому він знову повторив тезу про те, що розв'язаній ним війні в Україні можна було б запобігти, якби "НАТО не наближалося до кордонів Росії" і якби Україна зберегла "реальний суверенітет". Не зрозумілим лише залишається те, чому Путін зараз боїться НАТО і вступу туди України, якщо Росія сама хотіла туди вступити, але справжня відповідь на це питання випливає не тільки з усіх промов Путіна, а взагалі з усієї історії його правління Російською Федерацією.

Путін ображений, адже не вдалось стати "своїм" для Заходу, на відміну від України

Справжня відповідь на це питання полягає в тому, що за 25 років правління Путіна всі його спроби стати "своїм" для Заходу, інтегруватись і бути рівним виявились марними. Відмову в прийнятті до НАТО можна вважати лише однією формальністю, а от виключення Росії з клубу найвпливовіших держав світу G8, яке відбулось у 2014 році після анексії Криму, стало сильним ударом по амбіціях Путіна. Можна констатувати, що Захід намагався вибудувати партнерські відносини з РФ, активізувавши їх за часів ліберально-демократичних реформ Бориса Єльцина, адже саме при ньому Росію прийняли у "Велику сімку" і вона стала "Вісімкою". Навіть минуле Путіна в КДБ на початку не було серйозною перешкодою для зближення із Заходом, однак перші ознаки охолодження відносин проявились в серпні 2008 році після вторгнення в Грузію, потім після розгону демократичних мітингів у 2012 році. Однак після анексії Криму та розв’язання гібридної війни на Сході України у 2014 загарбницька та агресивна природа путінського режиму стала очевидна для всіх країн Заходу.

Саме образа на Захід і неможливість стати "своїм" для цивілізованого світу є головним мотивом зовнішньої політики Путіна в останні роки. Він перестав приховувати диктаторський характер свого правління та імперіалістичні плани Росії щодо сусідніх країн. Тому і вторгнення в Україну можна розглядати як спробу помсти за те, що Україна успішно інтегрується в західну цивілізацію, а путінській Росії це не вдалось, попри велику територію, армію, економіку, експорт енергоносіїв тощо. На жаль, для цього Росії не вистачило головних факторів – демократії, змінності влади, поваги до прав людини та територіальної цілісності сусідніх країн.