Як у СРСР спотворили назву Мукачевого: змінили аж у 2017 році

Назви міст – це частина історичної пам’яті. У радянський період багато топонімів змінювали або "підганяли" під канцелярські норми, не зважаючи на мовну традицію регіонів. Мукачево стало одним із таких прикладів.

Відео дня

У 1947 році радянська влада закріпила форму назви, яка суперечила живій закарпатській мові. Лише через десятиліття, вже за незалежної України, місто офіційно повернуло свою історичну назву.

Звідки взялася назва "Мукачево"

Походження назви Мукачево й досі викликає дискусії серед істориків та лінгвістів. Одна з найпоширеніших наукових гіпотез пов’язує її з праслов’янським словом "мука" – тобто борошно. Береги річки Латориці здавна були зручним місцем для водяних млинів, і велике млинарське поселення могло дати назву майбутньому місту.

Існує й угорська версія походження – від слова munkás ("працівник"). Мукачево століттями було містом ремесел, цехів і торгівлі, тож така етимологія теж виглядає логічною.

Народна ж уява пов’язує назву з тяжкою працею кріпаків, які тягли каміння на гору для будівництва замку Паланок. Хоча філологи вважають це легендою, вона добре передає дух міста, зведеного наперекір складним умовам.

Як змінювалася назва через століття

Перша письмова згадка про місто міститься в угорській хроніці Gesta Hungarorum, де воно фігурує як Muncas або Munkach. Згодом у угорській мові закріпилася форма Munkács.

Через зміну держав і культур – від Галицько-Волинського князівства до Трансильванії, від Габсбурзької монархії до Чехословаччини – в обігу співіснували різні варіанти: Мукачів, Мукачеве, Мукачово, Мукачево.

Що змінила радянська влада

Після приєднання Закарпаття до УРСР у 1945 році почалася уніфікація географічних назв. У радянському довіднику 1947 року офіційно закріпили форму "Мукачеве" із закінченням -е замість традиційного для регіону -о.

Закарпатські мовознавці неодноразово наголошували: для місцевих топонімів середнього роду характерне саме закінчення -о. Форма "Мукачеве" була штучним, канцелярським варіантом, який не відповідав живій мовній традиції краю й не використовувався місцевими жителями в повсякденні.