Українська медицина під час війни: погляд пацієнтів і керівників лікарень

Війна змінила українську медицину, але не зламала її. Попри постійний тиск – від кадрових втрат і руйнувань до зростаючих очікувань суспільства – система охорони здоров’я продовжує лікувати, відновлювати та рятувати життя. Системне дослідження "Барометр", яке цього року ZDOROVI реалізували за підтримки GlobalGiving, вперше поєднало оцінки пацієнтів і керівників лікарень, показавши, де їхні бачення збігаються, а де – суттєво різняться.

Відео дня

Два маршрути: пацієнтський і управлінський

За словами пацієнтів, головний "вхід" у систему – це Центри первинної медико-санітарної допомоги (39%). Стаціонари на другому місці (22%), ще 19% обирають приватний сектор, шукаючи швидкість, комфорт або вузькопрофільних спеціалістів.

З боку керівників бачимо складнощі в задоволенні цього попиту через кадровий дефіцит: 91% визнають нестачу лікарів у ключових спеціальностях – анестезіології, реабілітації, психотерапії.

Інклюзивність як виклик

Серед опитаних пацієнтів кожен четвертий має інвалідність чи обмеження мобільності. Для них лікарня починається ще з порогу – дверей, сходів і вузьких коридорів. Окремі групи, які також мають складнощі чи потребують особливої уваги, – пацієнти на реабілітації (9%) та батьки дітей до 5 років (6%).

Керівники лікарень визнають: усі вони мають наміри створювати безбар’єрний простір, але наразі бракує пандусів, адаптованих санвузлів, тактильних елементів і персоналу з навичками ефективної комунікації.

Ментальне здоров’я – невидимий фронт

Пацієнти рідко звертаються по серйозну психологічну допомогу в лікарнях і не ставляться до неї як до важливої частини лікування. І небезпідставно: у 27,7% закладів психолога немає, а там, де посада є, допомогою користуються мало. Причини – страх осуду, сумніви у конфіденційності та звичка "тримати все в собі".

Керівники ж почали більше приділяти уваги ментальному стану команд: майже половина проходила навчальні програми з психологічної підтримки. Водночас стигма й брак системних підходів залишаються проблемою: лише у 14,6% лікарень регулярно оцінюють психологічний стан персоналу.

Гендерні відмінності

Жінки активніше звертаються до медиків і складають 91% відвідувачів приватних клінік. Чоловіки ж частіше потрапляють у стаціонари у складних станах (31%). Для системи це сигнал: комунікаційні програми мають враховувати різницю у звичках і мотивації.

Лікарні під час тривог

Кожна повітряна тривога – це перерваний прийом і виклик для логістики. Не всі заклади мають укриття належного рівня, засоби захисту потребують оновлення. Але більшість лікарень намагаються адаптувати маршрути так, щоб навіть під час небезпеки надавати допомогу.

Орієнтир на майбутнє

Українська медицина сьогодні працює на межі можливостей. Це не провина лікарів чи пацієнтів – це наслідок війни, яку система переживає разом із суспільством. Водночас пацієнти відзначають: якість послуг у цілому не погіршилась, що свідчить – зусилля, які вкладаються у підтримку системи, дають результат і дозволяють уникати спаду.

Обидві сторони погоджуються: потрібні кадри, обладнання, інклюзія, захищеність і психологічна підтримка.