У 1970-1980-х роках транспортна система СРСР була невіддільною частиною повсякденного життя мільйонів людей. Вартість проїзду залишалася символічною, що робило пересування містами доступним практично для кожного.

Відео дня

Водночас рівень доходів і дефіцит транспорту формували особливу культуру користування ним. Більшість громадян щодня користувалися автобусами, тролейбусами та трамваями, часто в умовах переповненості. Натомість поїздка на таксі вважалася подією, яку могли дозволити собі далеко не всі.

Доступний громадський транспорт

Ціни на проїзд у міському транспорті були дуже низькими. Поїздка в автобусі або метро коштувала близько 5 копійок, у тролейбусі – 4 копійки, а в трамваї – лише 3 копійки. За середньої зарплати на рівні 150-170 рублів це означало, що людина могла дозволити собі тисячі поїздок на місяць.

Існували й проїзні квитки: на один вид транспорту – приблизно за 2 рублі, а на кілька – близько 6 рублів. Водночас контроль за оплатою був суворим: безквиткових пасажирів штрафували, а у разі відмови платити могли навіть доправити до відділку міліції.

Переповнені автобуси та реалії поїздок

Попри доступність, комфорт поїздок залишав бажати кращого. У спальних районах, де не було метро, громадський транспорт часто ходив нерегулярно. У години пік люди змушені були довго чекати, а потім їхати в переповнених салонах.

За спогадами очевидців, автобуси могли перевозити значно більше пасажирів, ніж передбачено нормами. Наприклад, при розрахунковій місткості близько 110 осіб у салоні могло перебувати до 250 пасажирів.

Особисті автомобілі: рідкість і статус

Власний автомобіль у СРСР був справжньою розкішшю (про це OBOZ.UA вже писав тут). Хоча придбати машину було можливо, на це часто доводилося чекати роками через черги.

Ті, хто мав авто, нерідко допомагали знайомим – возили друзів на дачу, допомагали з переїздами чи брали участь у святкових подіях, наприклад, весіллях. Автомобіль сприймався не лише як транспорт, а і як показник статусу.

Вартість поїздки на таксі в СРСР

Поїздки на таксі у 70-80-х роках були значно дорожчими за громадський транспорт. Вартість становила приблизно 10-20 копійок за кілометр, а середня поїздка обходилася близько 5 рублів. Маршрутне таксі було дешевшим – близько 15 копійок за поїздку.

Таксисти вважалися привілейованою категорією працівників. Вони добре заробляли, керували престижними автомобілями та часто спілкувалися з впливовими людьми, що породжувало чимало міфів про їхню діяльність.

Скористатися таксі можна було, якщо автомобіль мав вільний сигнал або через виклик телефоном, хоча ця послуга працювала нестабільно. Найчастіше таксі використовували для поїздок до вокзалів чи аеропортів або у важливих життєвих ситуаціях.

Для більшості радянських громадян таксі залишалося рідкісною розкішшю. Люди користувалися ним лише у виняткових випадках – наприклад, щоб забрати родину з пологового будинку чи повернутися додому після святкування.

Через високу вартість, тривалий час очікування та обмежену доступність цей вид транспорту не став масовим. Натомість саме громадський транспорт залишався основним способом пересування для більшості населення.

OBOZ.UA пропонує дізнатися, як довго громадянам СРСР доводилося накопичувати на купівлю власного авто.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.