Про які імпортні речі мріяли всі в СРСР: були показником статусу

В сучасному світі з його ринковою економікою імпортні товари та продукти – геть не дивина. Але в СРСР економіка була планова і закрита від світу. Це призводило до того, що виробляли в країні те, що вважали за потрібне, а не те, на що був попит, а через відсутність конкуренції сильно страждала якість.

Відео дня

Саме тому якісні імпортні товари в Радянському Союзі мали статус культових. Мати щось, вироблене за кордоном, нехай навіть у країні соціалістичного блоку, вважалося ознакою статусу. На такі речі буквально полювали, а потім берегли, як зіницю ока. OBOZ.UA розповідає, що це були за предмети.

Американські джинси

У 70–80-ті роки джинси брендів Lee, Wrangler і Levi’s стали справжнім об’єктом бажання для радянської молоді. Вони символізували не просто моду, а свободу, стиль і певний соціальний престиж. На відміну від дешевших індійських, польських чи болгарських копій, "справжні" джинси можна було придбати лише у фарцівників — і то за шалені гроші: від 150 до 300 рублів. Втім, знайти і придбати навіть польські джинси вважалося за щастя. Радянські спроби шити одяг із деніму були здебільшого провальними.

Кросівки Adidas

Пара "адідасів" у радянські часи вважалася майже трофеєм. Це взуття не лише підкреслювало спортивність, а й підвищувало статус власника. Більшість охочих купували кросівки через посередників — фарцівників. Ті брали за них 50–70 рублів. Ризик натрапити на підробку був чималий, адже кустарні копії траплялися часто. Втім, хто не ризикує…

Японські відеомагнітофони

Такі пристрої для програвання відеокасет, як JVC чи Panasonic, були справжньою розкішшю. Їхня ціна на чорному ринку могла дорівнювати вартості кооперативної однокімнатної квартири. Володіння відеомагнітофоном вваажалося ознакою заможності та доступу до "західного світу". Таке ставлення зберігалось навіть у перші пострадянські роки.

Французька косметика та парфумерія

Баночка крему Lancome, помада Dior чи парфуми Chanel були справжнім скарбом для радянських жінок. Якість і аромат цих засобів різко контрастували з вітчизняною продукцією. Іноді такі товари "викидали" у великих універмагах на кшталт ГУМ чи ЦУМ, як були тільки у найбільших містах. Ціна за один продукт сягала 25 рублів, що на ті часи вважалося розкішшю. Також косметику та парфумерію могли привозити "виїзні" громадяни. Отримати такий подарунок вважалось дуже щедрим жестом.

Касетні магнітоли

У 80-х роках у моді були Aiwa, Akai, Sanyo, Sony та Sharp. Така магнітола вдома означала успіх і високий статус. А ще можливість прослуховувати західну музику, яка була далеко не в усіх. Здебільшого цю техніку теж купували у фарцівників, і коштували вони недешево — іноді до 2000 рублів, що дорівнювало кільком місячним зарплатам.

Раніше OBOZ.UA розповідав, які іграшки СРСР вкрав на заході.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.