Блог | Мистецтво самозбереження: як будувати та охороняти особисті кордони
Хто хоча б раз бачив, як облаштовано кордони між сусідніми державами, той знає, що це доволі складна та впорядкована система певних інженерних споруд. При чому не завжди монументальних, якщо не брати до уваги Велику китайську стіну, звісно. Хоча є і виключення - з парканами під напругою та вишками з автоматчиками.
Так от, класичний кордон складається із попереджувальних стовпчиків, контрольно-слідової смуги та паркану з колючого дроту. Кожна з цих споруд має своє значення. Стовпчики попереджають, полоса скопаного грунту фіксує порушення попередження, а паркан - охороняє від самого порушення кордону. Інколи просто фактом свого існування, а інколи і підведеним електричним струмом.
Схожі кордони є і у людей. Але дуже часто ми живемо не тільки без стовпчиків або контрольно слідової полоси, а й навіть без колючого дроту. І інші люди часто порушують наші особисті кордони навіть не здогадуючись про це. І не тому, що вони нахабні та безпечні, а тому що вони просто на бачать попереджень.
Більше того - інколи вони дізнаються про таке порушення кордонів лише тоді, коли їх вже лупить струмом при намаганні потрапити за паркан з колючого дроту. Або і зовсім зі звуків пострілів - причому не з попереджувальних. І, знов таки - часто це геть не їхня провина.
Пропоную розібратися у тому, чому так буває та що з цим робити. А головне - дізнатися для чого існують особисті кордони та яким чином вони правильно будуються. Тим більше важливість особистих кордонів набуває нового значення зараз, коли у світі, все більше розмиваються межі між приватним і публічним.
Власні кордони у психології особистості, це не просто лінії на карті нашого внутрішнього світу - це фундамент, на якому тримається наше самоповага, наша здатність до саморозвитку та гармонія з навколишнім світом та оточуючими нас людьми. Більше того - це, якщо хочете, запорука нашого комфортного та щасливого життя. Без чітких особистих кордонів воно просто неможливе.
Чому важливі особисті кордони?
Особисті кордони - це наша психологічна оборона. Вони допомагають нам визначити, хто ми є, і відокремити наші думки, почуття та потреби від не наших. Без чітко визначених кордонів ми ризикуємо стати жертвами маніпуляцій, емоційного вигорання та втрати контролю над власним життям.
Це особливо помітно зараз під час війни та в умовах тотальної конкуренції за увагу та мізки людей. Причому це стосується не тільки міжособистісного спілкування, а й споживання інформації, налаштування власних соціальних мереж та фільтрування тих контекстів, що намагаються нам нав'язати різні глобальні установи - від корпорацій до урядів.
Перш за все, особисті кордони, це власне розуміння того, чого я не хочу - не хочу щоб зі мною робили, не хочу щоб мені казали, не хочу щоб мене змушували. Це глибоке усвідомлення того, про що я не хочу говорити, що я не готовий робити, з ким чи чим не готовий миритися. Іншими словами, ми маємо все це чітко визначити та усвідомити. І тільки потім починати будувати власні кордони.
Бо дуже часто ми живемо у світи не своїх бажань і не власних "не хочу". Часто-густо ми знаходимося у матриці навязаних нам чужих цінностей, хибних стереотипів, відверто шкідливих устоїв та соціальних "обрядів", або й зовсім застарілих догм.
І тільки визначивши свою власну ціннісну шкалу та систему бажань та табу, ми можемо починати розставляти стовпчики та розпушувати грунт контрольно-слідової полоси.
Як будувати особисті кордони?
Побудова особистих кордонів починається з самопізнання. Важливо чітко визначити власні цінності та бажання, а також виставити червоні прапорці заборон та обмежень. І тут дуже важливо розрізняти навязані установки, які вам заклали під час виховання батьки, школа, держава та інші, від справжніх власних бажань.
Наступним кроком ви маєте навчитися чітко та впевнено комунікувати свою позицію. Причому це стосується не тільки спілкування з родичами, друзями та колегами. Таке вміння також необхідно при спілкуванні з незнайомими людьми, представниками різних соціальних груп, установ та навіть тими людьми, від яких ви, можливо, в той чи інший спосіб залежні.
І головне - все це має відбуватися постійно. Цей процес є перманентним і послідовним. Ваші кордони не мають бути предметом торгу або компромісних домовленостей без поважних на те причин. Вони мають стати звичкою, традицією, ритуалом, якщо хочете..
Отже процес побудови власних кордонів має включати в себе:
Самоаналіз: треба чесно задати собі питання, що для вас важливо, які ваші основні цінності та як ви хочете, щоб інші ставилися до вас. І відверто на них собі відповісти.
Комунікація: необхідно навчитися відкрито і чесно спілкуватися з іншими про ваші кордони. Навчитися казати "ні" або висловлювати свою незгоду.
Консистентність: вкрай важливо бути послідовними у застосуванні своїх кордонів - ваша послідовність допоможе іншим зрозуміти, що це серйозно та почати поважати ваші кордони.
Тільки крок за кроком ми можемо прийти до певної мети. Так само, як і крок за кроком, наполегливою працею ми можемо позбутися шкідливих звичок, або замінити старі нейронні зв'язки у нашому мозку на нові - більш здорові та корисні.
Як охороняти особисті кордони?
Побудувавши чіткі та помітні особисті кордони, треба починати вчитися їх відстоювати та охороняти. Бо бажаючих їх порушити завжди будуть цілі натовпи. Хтось буде робити це від своєї недолугості та невихованості, а хтось, навпаки - з чітким розрахунком використати вас у власних цілях.
Психологи кажуть, що багато наши так званих "треба" - це часто лише чиєсь гарно замасковане "хочу". І ми живемо з цим всім і навіть не замислюємося, що робимо не те, чого хотілося б. Навіть живемо не з тими з ким би нам хотілося. Працюємо не там, де нам би хотілося. І, згодом, взагалі виявляємо, що знаходимося у пастці власного нерозуміння.
Для того, щоб твердо відстоювати особисті кордони вам треба буде:
Бути уважними: обов'язково необхідно пильно слідкувати за спробами порушення ваших особистих кордонів і адекватно та швидко реагувати на них.
Практикувати самооборону: важливо не просто навчитися відстоювати свої кордони, а й навчитися це робити з твердістю, але без зайвої агресії.
Спостерігати за собою: необхідно регулярно займатися самоаналізом, рефлексією та самовдосконаленням, щоб підтримувати своє ментальне здоров'я у належному стані.
Особисті кордони - це не стіни, які відгороджують нас від світу. Це скоріше фільтри, які дозволяють нам вибирати, що впускати в наше життя, а що залишати за його межами. Вони допомагають нам жити повноцінним життям, зберігаючи при цьому нашу унікальність і незалежність.
Якісно вибудовані та захищені особисті кордони в парі з умінням їх відстоювати - це важливе мистецтво самозбереження, яке кожен з нас може і повинен досконально засвоїти. Тільки після цього можливий перехід до життя, яке ми можемо впевнено назвати по-справжньому власним.
