Спроба уникнути санкцій та поглибити розкол між США і Європою: що приховує "миролюбна" риторика Китаю щодо України

За підсумками Мюнхенської безпекової конференції 14-16 лютого цього року на особливу увагу заслуговує виступ міністра закордонних справ Китаю Ван Ї, у якому він наголосив, що "врегулювання конфлікту" (так офіційний Пекін називає вторгнення Росії в Україну) має відбуватися за допомогою діалогу та консультацій і що Китай не є стороною, безпосередньо залученою до війни, не має "останнього слова", однак виступає за мирні переговори та припинення війни. Зокрема, він зауважив, що "суверенітет і територіальна цілісність повинні бути дотримані, і всі законні міркування безпеки всіх сторін повинні бути дотримані".

Китай має всі можливості, щоб змусити РФ припинити війну, але не зацікавлений у цьому

Відео дня

Тому важливо з’ясувати, які реальні мотиви приховує офіційний Пекін за своєю зовні миролюбною риторикою та натяками про "поліпшення" відносин з Україною.

Насамперед потрібно зазначити, що головною метою дипломатичних зусиль КНР на цьому дипломатичному треку є маніпуляція у власних прагматичних інтересах. Ні для кого не є секретом, що за 4 роки повномасштабної війни російська економіка опинилась у величезній залежності від Китаю, як в експортному, так і в імпортному відношенні. Враховуючи це, Пекін за бажання міг би доволі швидко змусити Кремль до закінчення війни проти України, але протягом 4 років інтенсивних бойових дій таких ініціатив від Піднебесної поки не надходить. Навіть рішення щодо блокування доступу російської економіки до юаня та обмеження або повна відмова від російських нафти й газу змусили б Російську Федерацію шукати шляхи виходу з війни.

Однак, схоже, що Пекін все влаштовує, адже торгівля з обома сторонами, що воюють, йде без проблем, що ставить як Україну, так і Росію ще в більшу залежність від Китаю. Тим часом Європа і загалом Захід не можуть сформулювати належних пропозицій для КНР, які б могли компенсувати втрати від розриву тісних економічних відносин із Росією.

Пекін поглиблює економічну залежність Росії від китайської економіки

Відтак, можна констатувати, що Китай стабільно продовжує політику поглиблення економічної залежності Росії, диктуючи вигідні ціни на енергоресурси. Крім того, Китай максимально підтримує дипломатичний трек щодо прямих перемовин США та Російської Федерації, який віддаляє США від Європи, що є однією зі стратегічних цілей Пекіна. При цьому відбувається розпорошення уваги Заходу та "окозамилювання" світових ЗМІ щодо щирості намірів офіційного Пекіна щодо російсько-української війни. Саме тому жодних інструментів тиску на Москву Пекін ще не застосовував.

Офіційний Пекін системно ігнорує українську дипломатію

При цьому можна явно побачити бажання Китаю уникнути західних санкцій, про що свідчить підкреслено нейтральна та подекуди миролюбна риторика щодо війни в Україні. Водночас офіційний Пекін системно ігнорує українську дипломатію та поглиблено працює з російською.

Єдиним винятком можна згадати липень 2024 року, коли міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба відвідав Китай, що збіглося у часі з тим, коли ЄС у своїй стратегії окреслив Китай загрозою та визнав значну роль Пекіна у підтримці війни Росії проти України. Зокрема, формулювання європейських дипломатів про те, що "війна Росії є екзистенційною загрозою для європейської безпеки і тому позиція Китаю щодо війни неминуче впливає на двосторонні відносини", змусило Пекін згадати про Україну і показово налагодити діалог, перечекавши антикитайську хвилю в Європі.

Британські та європейські санкції ще не змусили Пекін відмовитись від підтримки Росії

У другій половині 2025 року риторика України щодо Китаю загострилась, чітко окресливши роль Пекіна як прямого союзника РФ у війни проти нашої держави. Наслідком цього стало запровадження Великою Британією санкцій щодо енергетичних об’єктів Китаю, таких як Шаньдунський порт Цзінган, Шаньдунський порт Хайсін, Шандонська компанія міжнародного порту Баоган, Національна трубопровідна група Бейхайська компанія природного газу та інші, про що раніше писало наше видання.

Слідом за цим ідея щодо підтримки британських санкцій проти компаній енергетичного сектору КНР та їхніх російських партнерів актуалізувалась і в Європі.

У цьому контексті визначальною може стати запланований на кінець лютого візит канцлера Німеччини Фрідріха Мерца до КНР, що свідчить про диверсифікацію контактів Європи на тлі складних американо-китайських відносин.

Зокрема, на це натякав голова МЗС КНР Ван Ї на полях Мюнхенської конференції, зазначаючи, що Пекін готовий до "нового рівня партнерства з Берліном". Однак, найімовірніше, Пекін докладе всіх зусиль, щоб відтермінувати санкції проти себе, замилюючи очі європейцям миролюбною риторикою щодо України. Крім того, такі контакти змусять тримати в напруженні США та особливо Росію, яка сприймає Європу своїм екзистенційним ворогом.