Яким був один із перших інститутів шляхетних дівчат у Полтаві: старі фото

Історія освіти в Україні зберігає багато цікавих сторінок, однією з яких є діяльність Полтавського інституту шляхетних дівчат. Цей навчальний заклад, що функціонував з 1818 по 1917 рік, став знаковим явищем для свого часу. Він був першим серед губернських міст Російської імперії, а також єдиним середнім навчальним закладом у Полтавській губернії, який надавав освіту дочкам збіднілих дворян.

Відео дня

Інститут не лише давав знання, а й виховував панянок естетично та етично, готуючи їх до життя в суспільстві та надаючи право на посади виховательок.

Архітектурний комплекс Полтавського інституту шляхетних дівчат, що нині відомий як Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка, є видатною пам'яткою архітектури першої половини XIX століття, виконаною в класичному стилі. Ця споруда є частиною ампірного ансамблю Полтави та має статус пам'ятки архітектури національного значення.

Історія створення Інституту шляхетних дівчат у Полтаві

План забудови інституту розробив архітектор Олександр Штауберт, а його будівництвом керував архітектор Людовик Шарлемань. Спочатку, у 1830 році, був зведений триповерховий центральний корпус, до якого пізніше добудували два двоповерхові флігелі, з'єднані з основним корпусом одноповерховими галереями. Протягом XIX століття комплекс розширювався, об'єднавши всі об'єкти в довгу (понад 130 м) триповерхову споруду. Двір інституту був оточений кам'яною огорожею, а в'їзд прикрашали дві башточки-пропілеї з колонами. У 1841 році до комплексу також приєднали приміщення Полтавської школи садівництва. Під час Другої світової війни будівля була зруйнована, але згодом її відновили в первинному вигляді.

Ідея створення Інституту шляхетних дівчат належить Варварі Рєпніній, онуці останнього українського гетьмана Кирила Розумовського, яка прибула до Полтави у 1816 році разом зі своїм чоловіком. Будучи прогресивною жінкою, Варвара Рєпніна прагнула забезпечити доступ до освіти для дочок збіднілих дворян, аби вони могли отримати не лише практичні навички, а й глибокі знання, включаючи іноземні мови та вміння підтримувати бесіду. Спочатку заклад функціонував у квартирі Рєпніної та фінансувався меценатами. Однак, розуміючи нестійкість такого фінансування, Варвара Рєпніна звернулася до уряду з проханням заснувати інститут, який би фінансувався дворянами Полтавської губернії.

Кошти на будівництво приміщення для закладу пожертвувала родина Рєпніних, а відомий меценат Семен Кочубей продав за пів ціни садибу, де і розмістився інститут. У серпні 1818 року Міністерство народної освіти офіційно дозволило початок роботи, затвердивши "Положення про Полтавський інститут шляхетних дівчат". У жовтні дворянська рада прийняла на роботу перших чотирьох класних дам та набрала 15 дворянок. Директоркою закладу стала парижанка мадам Юлія Реньї. Перше заняття відбулося 12 грудня 1818 року.

Спочатку фінансування інституту здійснювалося коштом дворян, які вносили суму залежно від кількості своїх кріпаків. Проте такий підхід виявився нестійким, і заклад почав накопичувати борги. У 1818 році Інститут шляхетних панянок отримав стабільне фінансове забезпечення. Через дев'ять років він перетворився на урядовий заклад, що означало виділення коштів з казни на утримання та навчання 60 дівчат, а також будівництво нового приміщення протягом чотирьох років. Вартість навчання до перетворення на урядовий заклад становила 150-400 карбованців на рік. Кількість учениць постійно зростала: від 15 на початку до 209 за сім років до закриття.

Повний курс навчання тривав сім років, і до інституту приймали дівчат дворянського походження та духовенства віком від шести до вісімнадцяти років. У навчальній програмі, яка складалася з дев'яти дисциплін, особлива увага приділялася німецькій та французькій мовам, музиці та рукоділлю. Обов'язковими також були Закон Божий, малювання, танці, історія, арифметика, географія та основи економічного домашнього господарювання. Релігійно-духовне виховання відігравало важливу роль, з щоденними молитвами та недільними службами у приінститутській церкві.

Дисципліна, покарання та нагороди

Дисципліна в інституті була суворою. Керівний склад включав директорку, інспекторку з навчальної роботи та інспекторку, що стежила за порядком. У кожному класі були наставниці, які прищеплювали дівчатам "слухняність, благопристойність, доброзичливість та благорозумність". Щоденний розклад був чітко регламентований: підйом о 6 ранку, молитва, сніданок, уроки, обід, знову уроки, полуденок, вечеря, відпочинок і підготовка до сну, завершуючись о 21:00. Щосуботи після обіду дівчата повторювали вивчений за тиждень матеріал.

Особлива увага приділялася чистоті та відвідуванню лікаря. За неохайний вигляд учениць не допускали до класу. За порушення правил застосовувалися різні покарання, від навіювань та доган до відсаджування за останні парти або за окремий стіл у їдальні. Проте, були й нагороди: за "пристойну поведінку і старанне виконання своїх обов'язків" ученицям вручали золотий і срібні шифри імператриці Єлизавети, а за хорошу поведінку протягом тижня — святкову стрічку. Перші парти в класі також займали кращі вихованки відповідно до їхніх успіхів.

За сто років свого існування Полтавський інститут шляхетних дівчат відвідували такі відомі особистості, як Тарас Шевченко, Сергій та Матвій Муравйови-Апостоли, Панас Мирний, які позитивно відгукувалися про роботу закладу. Високий рівень підготовки випускниць підтверджується їхніми подальшими досягненнями. Серед відомих випускниць – українська письменниця Любов Яновська, поетка Олександра Псьол, художниця-мініатюристка Юлія Волкова, учасниця революційного руху Марія Рейдер, а також Олександра Шейдеман, майбутня дружина Панаса Мирного.

Полтавський інститут шляхетних дівчат проіснував майже сто років. Його діяльність завершилася у січні 1917 року, коли заклад евакуювали до Владикавказу, де він став міською жіночою гімназією. Після цього на місці Інституту розміщувалися різні установи, включаючи землевпорядний технікум та благодійну організацію "Порятунок дітей".

Будівлю було зруйновано під час Другої світової війни, але потім її відновили. І сьогодні в історичній будівлі розташовується Полтавська політехніка, зберігаючи пам'ять про цей унікальний навчальний заклад.

OBOZ.UA пропонує дізнатися більше про історію Полтави й переглянути світлини, яким було місто у 1930-х роках.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.