УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Полювання на Пукача: правда і міфи

Полювання на Пукача: правда і міфи

Про те, як ловили Пукача, вже розповідали всі, кому не лінь. Причому, розповідали люди, ні найменшого відношення до цього процесу не мали. Якось: міністр МВС Луценко чи заступник генерального прокурора Віктор Шокін. Ті, хто дійсно ловив Пукача - українська СБУ та ізраїльська спецслужба "Яхбаль" - зберігали мовчання.

На те вони і спецслужби, щоб мовчати і "загрозливо посміхатися". Втім, у ситуації з Пукачем було, мабуть, не до посмішок. Колишній шеф української "наружки", на думку українських правоохоронців, є єдиною ниточкою, яка може зв'язати можливих виконавців вбивства Гонгадзе та замовників цього злочину. І всі розуміють, що ниточку цю вельми легко перерізати.

Отже, як же насправді проходив ізраїльський етап "полювання на Пукача"?

Нагадаємо, що генерал Пукач зник з України імовірно в кінці минулого року. Деякий час про те, куди саме він відправився, було невідомо. Однак, потім з агентурних джерел надійшла інформація, що Пукач вилетів до Ізраїлю під чужим прізвищем і в супроводі коханки, якоїсь Стельмах. Ця звістка викликала зневіру серед тих, хто займався розслідуванням справи про вбивство Гонгадзе. По-перше, тому що Ізраїль відомий як країна, вкрай рідко видає злочинців. По-друге, тому що Пукачу, одружившись на єврейці, нічого не варто було змінити прізвище, громадянство, а, можливо, і зовнішній вигляд.

Однак, вже в середині червня оперативні джерела повідомили про те, що Пукача бачили в Тель-Авіві. Після коротких, але плідних переговорів з Управлінням по боротьбі з організованою злочинністю Ізраїлю ("Яхбаль") було отримано принципову згоду ізраїльських спецслужб на встановлення місця знаходження Пукача, подальше його затримання і екстрадицію в Україну.

18 липня ввечері в аеропорт Бен-Гуріон з Києва прибули три співробітника СБУ на чолі з заступником голови СБУ, начальником Главку "К" полковником Андрієм Кожем'якіним. Міністр внутрішніх справ України Луценко чомусь назве цих людей "спецназом СБУ". Приємно звичайно, але спецназ СБУ це управління "А", а не Головне управління "К". Вивчайте матчастину, товариш Луценко. Наступного дня група Кожем'якіна зустрілася з представниками "Яхбаля", зокрема, з начальником Управління кримінальної розвідки Іцхаком Норбером. Норбер повідомив, що за наявною у нього інформацією, Пукач разом з коханкою в даний момент знаходиться в містечку Ашдод, в сорока кілометрах від Тель-Авіва. Норбер також заявив, що 20 червня буде отримана санкція на прослуховування телефонних розмов Пукача, після чого за ним буде встановлено зовнішнє спостереження. Також ізраїльтяни зажадали офіційний запит СБУ з приводу Пукача і полковник Кожем'якін передав їм документи на екстрадицію Пукача, отримані напередодні візиту з НЦБ Інтерполу в Україні. Норбер також сказав, що у разі, якщо в переданих документах не буде достатніх доказів провини Пукача, його можна буде затримати як особа, яка нелегально проникло на територію Ізраїлю.

Зі свого боку члени української делегації наполегливо підкреслювали необхідність суворої конспірації в цій справі в силу того, що Пукач сам є досить досвідченим оперативником. І якщо виявить стеження за собою, то може або залишити межі Ізраїлю, або покінчити життя самогубством. Також не можна виключати можливість того, що в разі витоку інформації, Пукача можуть ліквідувати як небажаного свідка.

20 червня Норберт зателефонував одному з членів групи Кожем'якіна і повідомив, що "Яхбаль" отримав санкцію суду на проведення оперативно-технічних заходів щодо Пукача, і що члени групи будуть сповіщені у разі отримання будь-яких даних. Цього ж дня співробітники СБУ провели робочу зустріч з керівництвом Департаменту зовнішніх зв'язків Інституту розвідки і спеціальних операцій "Моссад" в штаб-квартирі цієї організації. У ході зустрічі представники "Моссад" пообіцяли всіляку підтримку зі свого боку у справі піймання Пукача.

21 червня о відносинах з ізраїльтянами стався несподіваний перелом. Цього дня представники Інтерполу в Ізраїлі повідомили групі Кожем'якіна про те, що на Пукача не виставлена ??"червона картка". Крім того, як з'ясувалося з документів Інтерполу, він розшукується нема за скоєння вбивства, а за зловживання владою і перевищення службових повноважень, що, на думку представників Інтерполу в Ізраїлі, не є достатньою підставою для його екстрадиції. Ця інформація була негайно доведена до відома начальника НЦБ Інтерполу в Україні майора міліції Куликова.

Цього ж дня групою Кожем'якіна була отримана інформація про те, що місце проживання Пукача встановлено, за ним ведеться зовнішнє спостереження і його поведінка повністю контролюється співробітниками "Яхбаль". Також було отримано інформацію про те, що співробітниками "Яхбаль" планується затримання Пукача вранці в четвер 23 червня.

22 червня групі Кожем'якіна довелося вести важкі переговори з представниками НЦБ Інтерполу в Ізраїлі і з співробітником Генеральної прокуратури Міністерства юстиції Ізраїлю Сассон ЮВАЛ. Зокрема, ізраїльтяни для вирішення питання про арешт Пукача вимагали додаткові документи. У тому числі, показання свідків трьох співробітників МВС України, які є співучасниками вбивства Гонгадзе, протокол огляду трупа, висновки судово-медичних та криміналістичних експертиз, відеозапис їхніх свідчень, які повинні бути перекладені на англійську мову і спрямовані дипломатичними каналами через МЗС України до Міністерства юстиції Ізраїлю.

У відповідь на це полковник Кожем'якін зазначив, що для того, щоб отримати зазначені матеріали, необхідно ставити до відома про проведення операції керівництво Генеральної прокуратури України та НЦБ Інтерполу в Україні, що може призвести до витоку інформації про місце знаходження Пукача в Ізраїлі, а також про прибуття оперативної групи СБУ в цю країну з метою його затримання та екстрадицію. Однак, Сассон Юваль відповідав, що на жаль, процедура екстрадиції в Ізраїлі досить складна і всі ці документи знадобляться також і в суді, інакше Пукач буде відпущений відразу ж після арешту.

Зрештою, сторони досягли угоди про те, що Генеральна прокуратура України підготує лист до керівництва Генеральної прокуратури Ізраїлю про те, що у разі арешту Пукача вона гарантує протягом доби надати всі перераховані вище докази його провини, а також у листі буде дана гарантія, що Пукача не стратять в Україні. Наприкінці дня цей лист було передано факсимільним зв'язком в ГПУ Ізраїлю. Запам'ятайте, генеральній прокуратурі України про поїздку співробітників СБУ в Ізраїль для упіймання Пукача стало відомо лише в другій половині 22 червня. Після отримання факсу з ГПУ ізраїльтяни повідомили, що наступного дня буде отримана санкція на арешт Пукача. Також ізраїльтяни попросили передати оригінал цього листа та відеоматеріали допитів літаком до Ізраїлю.

22 червня ще був шанс на те, що Пукач буде затриманий. По-крайней мере, були підстави на це сподіватися.

Настав 23 червня. І воно було кошмарним. В одній з українських газет на першій сторінці повідомлялося про те, що група співробітників СБУ збирається заарештувати в Ізраїлі генерала Пукача. Як згодом з'ясувалося, інформацію журналістам передав безпосередньо заступник генерального прокурора України Віктор Шокін. СБУ незабаром порушить кримінальну справу за фактом витоку інформації, проте розслідувати його не дадуть. Для чого Шокін розголосив цілком таємну інформацію, можна тільки здогадуватися. Проте факт залишається фактом - операція з затримання Пукача була свідомо зірвана. Публікація в українській газеті протягом декількох годин була широко розтиражована Інтернет-виданнями і стала відома в Ізраїлі. В результаті ізраїльські правоохоронні органи відчули недовіру до дій української сторони. Дійсно, співробітники СБУ наполягають на суворій конспірації та конфіденційності, а з іншого боку вищі посадові особи ГПУ роблять свідоме витік інформації. Ізраїльтяни відреагували так, як відреагували б будь-які інші правоохоронці. Вони, відчувши недобре, віддали перевагу перестрахуватися. 23 червня Генеральна прокуратура Ізраїлю різко змінила свою поведінку і відмовилася давати санкцію на арешт Пукача до тих пір, поки в її розпорядженні не опиняться всі витребувані матеріали. Лист ГПУ, спочатку влаштовуйте ізраїльтян, втратило всяке значення. Слідом за цим настала справжня катастрофа. "Яхбаль" зняв прослушку і наружку з Пукача аж до отримання санкції на його арешт від Генпрокуратури.

23 червня МЗС Ізраїлю спробував нейтралізувати витік інформації і назвав провокацією повідомлення в газеті "Сегодня" про те, що генерал-майор Пукач перебуває в Ізраїлі. Зокрема, представник міністерства Сабіт Хабат заявила, що їй нічого не відомо про перебування генерала Пукача чи про проведення якої спільної операції з українськими органами безпеки і рекомендувала звернутися в прес-службу ізраїльської поліції.

Увечері цього ж дня послідувало вкрай дивна заява президента Ющенка по українському телебаченню, яке побічно підтверджувало те, що Пукач перебуває в Ізраїлі. "Є відповідна слідча та оперативна інформація щодо генерала Пукача", - сказав Віктор Ющенко.

За його словами, перевіркою інформації, що надійшла вже протягом чотирьох днів займаються слідчі органи, і лише по закінченні цієї роботи він зможе поінформувати журналістів з цього питання більш детально.

"Я дійсно хочу, щоб генерал Пукач був живий і доставлений в Україну", - заявив Президент. Після подібного пресингу на місці Пукача варто було б застрелитися двічі.

Тим часом Кожем'якін і його група не сиділи склавши руки і намагалися врятувати ситуацію. Зокрема, співробітники СБУ домоглися від ГПУ та НЦБ Інтерполу в Україні досить швидких дій. Зокрема, вже в ніч на 24 червня в Бен-Гуріон прибутку слідчий ГПУ Шубін і заступник начальника НЦБ Інтерполу в Україні підполковник Вергелес з доказами, необхідними ізраїльською стороною. Зокрема, були привезені свідчення двох свідків, полковників міліції Миколи Протасова і Валерія Костенка про те, що Пукач сідав у машину, в якій знаходився Гонгадзе, свідчення водія машини, в якій знаходилися Гонгадзе, Пукач і свідки, дві відеокасети з відтворенням обставин претсупленія з участю свідків, копії трьох паспортів Пукача з різними установочними даними та інші матеріали.

Вранці 24 червня вся українська група виїхала до Єрусалиму для передачі документів співробітникам Генпрокуратури Ізраїлю. Однак, починався "шабат" (єврейська суботу під час якої припиняється робота) і керівництво Генпрокуратури Ізраїлю попросило перенести зустріч на неділю 26 червня. Проте, Кожем'якіну вдалося домогтися того, щоб ізраїльтяни погодилися прийняти документи вже ввечері 24 червня. Всі розуміли, що рахунок часу йде на секунди. Тим не менш, рішення за переданими українською стороною документами було прийнято лише 26 червня. У цей день було доручено принципову згоду на відновлення заходів щодо затримання Пукача. Наприкінці цього дня "Яхбаль" спробував відновити стеження за генералом. Однак, до того часу Пукач уже зник. Було б нерозумно припускати, що знаходиться в розшуку Пукач не читає газет і не дивиться ізраїльського або українського телебачення, де в кожному випуску новин транслювали "злиту" Шокіним інформацію - Пукач в Ізраїлі, для його піймання в країну приїхала група співробітників СБУ. Пукач зник. Всі подальші заходи "Яхбаля" для встановлення місця його подальшого перебування були безрезультатними. 28 червня Кожем'якін повернувся в Україну. Трохи пізніше повернулися і інші члени групи.

Є, правда, в цій історії кілька малопомітних деталей, які змушують припустити, що не все так просто було з операцією "Спіймати Пукача". 25 червня, вже після того, як з Пукача було знято спостереження, з групою Кожем'якіна зустрівся хтось Андрій Кутузов, офіційний представник поліції Ізраїлю в країнах СНД. Цікаво, що офіційно Кутузов мав приступити до виконання своїх обов'язків лише 15 серпня, змінивши свого попередника В'ячеслава Палатника. Проте, Кутузов проявив активний інтерес до пошуків Пукача. Цікаво також, що майбутнє місце роботи Кутузова знаходиться в посольстві Ізраїлю в Росії. Під час знаходження групи Кожем'якіна в Ізраїлі було відзначено також знаходження в цій країні декількох українських громадян з числа колишніх працівників спецслужб, а також двох високопоставлених співробітників СЗР Росії. За деякими даними, Пукач був затриманий співробітниками ізраїльських спецслужб, не дивлячись на "шабат", саме 24 червня. До речі, посилання на "шабат" звучали кілька непереконливо хоча б тому, що в "шабат" ізраїльтяни цілком успішно воюють з палестинцями і продовжити хоча б технічний контроль за збіглим генералом їм нічого не коштувало. По всій видимості, Пукач зацікавив ізраїльські спецслужби в якості джерела інформації і за пару днів з нього "викачали" і зафіксували все, що можна. Будь спецслужба була б рада попрацювати з таким джерелом інформації. Існує версія, що після допиту Пукач був переданий при посередництві колишніх співробітників українських спецслужб (періоду керівництва СБУ Ігорем Смешком) співробітникам російської СЗР. Незважаючи на те, що між спецслужбами Росії і "Моссадом" офіційних контактів до цих пір не існує, розвідтовариства цих країн цілком вдало контактують. Що отримали ізраїльтяни в обмін на Пукача - невідомо. Однак, існує інформація про те, що в липні цього року Пукач знаходився вже в Москві. І знову давав свідчення. Цього разу співробітникам ФСБ. Пукач цікавий Росії не тільки як джерело інформації, але і як вельми значущий козир для серйозних політичних ігор в Україні. Той, хто володіє Пукачем, фактично володіє ключем до непристойно затяглася ситуації з розслідуванням справи Гонгадзе. Без Пукача Ющенко навряд чи виконає свою обіцянку розкрити справу Гонгадзе. Без Пукача Кучма та інші фігуранти плівок Мельниченка можуть спокійно чекати засудження "стрілочників". Чи розумів це заступник генерального прокурора України Віктор Шокін, "зливаючи" інформацію про місцезнаходження генерала? Ймовірно, розумів, і не виключено, що був одним з учасників масштабної операції з "порятунку" генерала. Нагадаємо, до речі, що саме Шокін навмисно затягував видачу санкції на затримання Володимира Сацюка. Аж до того моменту, коли останній виїхав до Росії. Те, що Росія "колекціонує" українських злочинців - це зрозуміло. Ці люди потрібні їй як джерела інформації, вкрадених в Україні грошових коштів і як можливі фігури в подальших політичних іграх з нинішньою українською владою. Але в яку "гру" грає Генеральна прокуратура України - з кожним новим фактом зради нею наших державних інтересів стає все незрозумілішим.

Також незрозуміло і бездіяльність президента Ющенка, який не може не усвідомлювати, що за всі ці цинічні гри з справою Гонгадзе, за всі ці "піддавки" з швидкими українськими корупціонерами зрештою доведеться відповідати саме йому. Відповідати перед міжнародним співтовариством, і найголовніше - перед своїм народом, який не можна обманювати вічно.

Іван Демидов, "ОРД"

Читайте по темі:

Доля справи Гонгадзе в руках Тимошенко і Луценко

Пукач "потопить" Юрія Луценка?

Пукача доставили в Україну спецслужби США?

Пукач зізнався у вбивстві Гонгадзе і назвав замовників

Затриманий головний обвинувачений у вбивстві Гонгадзе (ВІДЕО)