Блог | Не зрадою єдиною: українцям є чим пишатися!
Головне, що вдалося — це втримати Україну і її орієнтацію на Захід. У 2013 році та у 2014-му і одне, і друге було під загрозою. Янукович не підписав угоду про Асоціацію, що спровокувало Євромайдан, а вже після його перемоги над Україною висіла загроза "руської весни". Обидві були частиною плану Кремля. Путін вважав, що курс України на Європу становить загрозу стратегічним інтересам Росії, і якщо Україна таки наважиться йти на Захід, то має бути за це покарана розділом по лінії "Харків - Одеса". Тоді під контролем Росії було би індустріальне серце України та все Чорноморське узбережжя. На щастя, цей план провалився. І це без сумніву заслуга України й українців. Очевидно, були й втрати Криму і Донбасу, продовжується війна — і ці рани будуть довго кровоточити. Але за великим рахунком, Путін Україну програв.
Читайте: Знают о планах Путина? Крупнейший мобильный оператор Украины угодил в громкий скандал
Тепер, що не вдалося. Це завдати вирішального удару по кланово-олігархічній системі, яка, зокрема, уможливила прихід до влади Януковича і зробила з української держави синонім корупції. Існує щось на зразок "залізного закону олігархії": в країні, де владу захоплюють олігархи, тяжко звільнитися від них — і чим далі триває їхня влада, тим тяжче вийти з цього порочного кола. У свою чергу, олігархічна система є платою за повільні чи відкладені реформи. За останні 4 роки маємо більше реформ, аніж за всі попередні. Але немає ключових реформ — у тих ділянках, де лежить "голка Кощея" — утворення незалежного судівництва та зміна виборчої системи.
Читайте: Украина своих не бросает
"Точка неповернення" — це метафора. Є чимало суперечок, чи вона насправді існує. Моя позиція така: скільки ми б не робили реформ, якщо нема ключових, нас може знову відкинути назад. Головний виклик для України — це вибудувати сильну, життєздатну економіку, бо від неї залежить все: від обороноздатності країни до середньої тривалості життя. Але економіку не вдасться збудувати лише економічними реформами. Передумовою є реформа політичної системи. Це те, що історики, політологи й економісти називають переходом до "відкритого доступу" — тобто до такої політичної системи, де доступ до влади перестає бути головним джерелом багатства. У нас цього переходу не сталося. В цьому сенсі я вважаю, що точка неповернення не пройдена.
