Як би так домовитися, щоб не домовлятися

В поемі Шевченка "Сон" є рядки про бажання отримати дулю – "хоч маленьку, хоч півдулі, аби тілько під самую пику". Якби в часи Тараса Григоровича вживали слова "віктимна поведінка", то цитата була б саме про це. Вчора Єгор Соболєв та Ігор Луценко отримали по п’ять діб арешту за блокування Київради та "злісну непокору міліції". Такий собі маленький шматочок мучеництва, аналог половинки дулі.

Соболєв і Луценко (а також Тетяна Чорновіл, що була разом із ними) – "громадські активісти", є нині така професія. У п'ятницю вони займались тим, що прийшли і всілися у приміщенні Київради, аби не дати можливості провести заплановану на 19 серпня сесію. Цьому можна аплодувати, а можна й провести аналог з Верховною Радою – чому б "активістам" не захопити її? З балкону ложі преси можна (бодай в теорії) спікірувати прямо в сесійну залу. На голови депутатів, які голосують "неправильно". Можна взяти в облогу офіс на Турівській й вимагати від Яценюка скальпи "тушок". Або змушувати його самого вчинити харакірі.

Все це події приблизно одного ряду, проте на деяку дурість опозиція вперто натягує омофор геройства. У Київради, як і у Ради Верховної, є свій набір депутатів. Соболєв і компанія вважають, що депутати ці – нині нелегітимні. Проте ВРУ нові вибори у Києві не призначила, а чому – про це вартує спитати у все тих же опозиційних лідерів. До обрання нового складу столичного "парламенту" його функції виконуватиме старий командний склад. Серед якого є – увага! – є й представники опозиційних фракцій.

Останні планували у суботу зустрітися із секретарем Київради Галиною Герегою. Делегатка "Батьківщини" Тетяна Мелехова анонсувала таку зустріч, одначе, не минуло й доби, як її політична сила дала відбій. Прес-служба "Батьківщини" розповсюдила заяву, що рандеву скасовано через затримання активістів. Мовляв, замість "обговорення питання самоврядування" влада "застосовує репресії проти небайдужих киян".

Проте давайте відділимо мухи від котлет, а самоврядування від захоплення будь-яких приміщень. Чи перше якраз і дорівнює останньому? Не хочеться розчаровувати "Батьківщину", але у жодній країні вдертися в урядову будівлю не означає керувати громадою. І якщо інтереси останньої є справді пріоритетними для "білосердечних", їхню розмову з опонентами могла б відмінити хіба що атомна війна. Колись, у 2003-му, пріснопам’ятна Юлія Володимирівна не погребувала зустріччю з Кучмою, аби передати йому вимоги опозиції. Нинішні ж "правонаступники" ЮВТ чинять дії, взагалі позбавлені будь-якої логіки.

Хіба що логіка тут була у тому, аби спочатку спровокувати сутички на Хрещатику, дати пов’язати себе правоохоронцям, зробити кілька фото в автозаку, а відтак "запостити" їх на Фейсбуці і відмовитись від будь-яких перемовин? Що ж, в такому випадку мета досягнута. Але що далі? Київрада все одно збереться у понеділок, хоча б з тієї причини, до суди двох рівнів – Окружний адміністративний та Конституційний – дозволили їй це робити. Якщо під час засідання будуть знову спровоковані сутички – відповідальність за це нестимуть опозиціонери.

Останнім, до речі, час перестати бачити світ чорно-білим. Ділити оточуючих на "наших" і "німців". Ті, кого опозиціонери вважають опонентами, колись були обрані до Київради в результаті народного волевиявлення – прямого інструменту демократії. Тобто так само, як і Тетяна Мелехова та решта "батьківщинівців". Щоб досягти прогресу у будь-якому питанні, треба знаходити компроміс. Черчілівська теза про домінування інтересів держави над "вічними друзями" чи "вічними ворогами" може бути екстрапольована і на Київ також.

Але інтерес опозиції, схоже, полягає у недалекоглядному піарі. У тому, аби оголосити недолугу акцію, назвати її гучним словом "захоплення", у підсумку звести все до підставляння кількох людей, які бажають бути підставленими, та ще й загорнутися в тогу ображених. З такими настроями жодне самоврядування не налагодиш і жодні конфлікти не розв’яжеш. Блискуче сказав в одному з недавніх інтерв’ю політолог Дмитро Видрін: "я думав, що опозиція – як вино – з роками стає краще, але вона – як набір гаджетів – морально застаріває". За точність цитати не ручаємось, але загальний смисл був таким – вірним на всі сто відсотків…