Блог | Персональное НАТО без США: полу-ЕС для Украины

Как сообщили DW и Der Spiegel, немецкий канцлер Мерц выступил с очень важной инициативой по Украине.

Далее текст на языке оригинала.

В листі, який адресовано керівникам Ради ЄС

Кошті й Христодулідісу, а також голові Єврокомісії фон дер Ляйєн, він запропонував надати Україні новий статус – "асоційованого члена" ЄС – до набуття повноправного членства: це має частково "закрити" український запит на якнайшвидший вступ.

"Моя пропозиція відображає особливу ситуацію України – країни, що перебуває в стані війни.

Вона допоможе сприяти поточним мирним перемовинам як частині мирного рішення шляхом переговорів", – написав Мерц, наголосивши, що це важливо для безпеки не тільки України, але й всієї Європи.

Найсуттєвіше ж тут полягає в тому, що відповідний статус, зокрема, передбачатиме поширення на Україну пункту 42.7 Договору про ЄС, а це забезпечить їй вельми суттєві безпекові гарантії.

Знову нагадаю цей пункт статті 42:

"7. У разі, якщо держава-член зазнає збройної агресії на його території, інші держави-члени мають надати їй допомогу й сприяння усіма можливими для них засобами згідно зі статтею 51 Статуту Організації Об’єднаних Націй. Це не стосується особливого характеру політики безпеки й оборони деяких держав-членів.

Зобов’язання й співробітництво в цій царині продовжують відповідати зобов’язанням, що прийняті в межах Організації Північноатлантичного Договору, яка для держав, що входять до її складу, залишається фундаментом їхньої колективної оборони й інстанцією для її здійснення."

Отже, такий текст є не просто побудованим за зразком статті 5 Вашингтонського договору ("Статуту НАТО"), але й значно кращим за нього, оскільки містить значно більш конкретне формулювання ("усіма можливими засобами"), ніж максимально тупе "дії, які вважатимуться за потрібні" зі статті 5 Договору щодо НАТО.

Тож вважаю позицію Мерца цілком слушною (тільки б вони всі вже нарешті погодились), наш можливий спротив – недоречним, ну а щодо самобутніх (за Трампа) Сполучених Штатів, то кожній країні – хоч ЄС, хоч НАТО, хоч обох одразу – доведеться все одно домовлятися з ними, неповторними, окремо.