Блог | Отменить "партийное рабство" и "кнопкодавство" в Украине: мое 9-летнее судебное дело создает прецедент

Отменить "ПАРТИЙНОЕ РАБСТВО" и "КНОПКОДАВСТВО" в Украине!

Как известно, Европейский суд по правам человека (ЕСПЧ) 10 июля 2025 года по моему делу о досрочном лишении депутатского мандата признал решение украинской власти НЕЗАКОННЫМ и постановил выплатить компенсацию.

Далее текст на языке оригинала.

Тож вирішив нагадати Вам історію цього питання та акцентувати увагу на наслідках та уроках у так званій справі "Томенко проти України".

Передісторія.

30 квітня 2014 року відбулося публічне підписання угоди про гуманітарну стратегію між Петром Порошенком і Миколою Томенком.

26 жовтня 2014 року відбулися позачергові парламентські вибори.

Микола Томенко обраний народним депутатом, як ПОЗАПАРТІЙНИЙ, який був запрошений до списку Блоку Петра Порошенка під 8 номером.

2 лютого 2016 року Микола Томенко вийшов із фракції БПП на знак протесту проти антигуманітарного, антисоціального і корупційного бюджету-2016.

Напередодні також мала місце публічна дискусія:

– щодо непідписання президентом і головою Верховної Ради Закону про мораторій на вивезення закордон лісу-кругляка (Томенко подав у суд на керівництво держави, після чого, з великим запізненням, Закон все ж було підписано);

– щодо шкідливих пріоритетів гуманітарної політики (критика тез "русского міра" у книзі глави Адміністрації президента Бориса Ложкіна "Четверта республіка"….)

25 березня 2016 року на позачерговому закритому зʼїзді БПП під головуванням Віталія Кличка та за участі 51 делегата було ухвалено рішення про дострокове припинення депутатських повноважень Миколи Томенка.

28 березня 2016 року ЦВК під головуванням Михайла Охендовського ухвалила рішення про позбавлення мандата Миколи Томенка.

29 березня 2016 року голова ВРУ Володимир Гройсман оголосив про припинення його повноважень.

2 квітня 2016 року Микола Томенко оскаржив це рішення у Вищому адміністративному суді України.

28 липня 2016 року ВАСУ відмовив йому у задоволенні позову.

7 березня 2017 року Європейський суд з прав людини прийняв до розгляду позов та відкрив справу "Томенко проти України".

10 липня 2025 року ЄСПЛ ухвалив рішення, згідно якого визнав дії української влади незаконними та постановив виплатити компенсацію.

Про МЕТУ позову в ЄСПЛ.

На прес-конференції щодо направлення позову в ЄСПЛ я озвучив своє головне завдання:

створити правовий прецендент, за яким би ПЕРШЕ в історії українського парламентаризму рішення про позбавлення депутатського мандата за критику невиконання передвиборчої програми партією, стало ОСТАННІМ.

Принагідно зверну Вашу увагу, що у ВСІХ, без виключення випадках дострокового припинення повноважень депутатів, мало місце ГОЛОСУВАННЯ у Верховній Раді України.

Для прикладу.

Депутат-колаборант Олексій Ковальов, який загинув у серпні 2022 року, втратив свій мандат лише після голосування у Верховній Раді 17 січня 2023 року.

Про ЗМІСТ рішення ЄСПЛ.

Колегія Європейського суду з прав людини із 7 суддів у справі "Томенко проти України" ОДНОГОЛОСНО винесла такий вердикт:

"мало місце ПОРУШЕННЯ статті 3 Протоколу 1 до Конвенції".

Ця стаття, відома як "Право на вільні вибори" і є однією з фундаментальних гарантій демократії.

У справі, зокрема в розділі "Застосування до цієї справи", названо 15 пунктів (105-119) щодо ПОРУШЕННЯ статті 3 "Право на вільні вибори".

Серед найвагоміших:

п. 108.

"На момент втручання у цій справі питання дострокового припинення мандата за вихід з фракції…НЕ ІСНУВАЛО правового механізму, що окреслював би обсяг повноважень політичних партій і порядок їх реалізацій; також не було процедур або гарантій, які запобігали б зловживанню";

п. 109.

"Суд вважає важливим, що стаття 79 Конституції, яка містить текст присяги народного депутата, зобовʼязує його представляти народ України і діяти в інтересах всіх громадян. Цей самий принцип закріплений у статті 1 Закону України "Про статус народного депутата", де прямо зазначено, що мандат належить народові. До того ж у переліку підстав для дострокового припинення повноважень, наведеному у статті 4 цього Закону, не згадується вихід із фракції як підстава припинення повноважень".

п.110.

"Незважаючи на численні випадки виходу депутатів із фракцій, положення Конституції щодо припинення мандата за таку дію ЖОДНОГО РАЗУ не застосовувалися до подій у цій справі…"

п. 112.

"Крім того, не існувало жодного правового механізму – а тим більше адекватного – який би гарантував ефективний захист його пасивного виборчого права від зловживань…"

(Нагадую тут, що на позачерговий зʼїзд та засідання ЦВК мене не було запрошено, а Комітет ВРУ з питань регламенту та відповідно й сама ВРУ в принципі НЕ РОЗГЛЯДАЛА цього питання).

п. 113.

"…втручання у пасивне виборче право заявника було НЕЗАКОННИМ"

п. 116.

"Суд бере до уваги послідовну послідовну позицію Венеціанської комісії, яку поділяють ПАРЄ та БДІПЛ/ОБСЄ, згідно з якою імперативний мандат або подібні практики СУПЕРЕЧАТЬ принципу вільного й незалежного мандата, що є частиною європейської конституційної традиції".

п. 118.

"…під виглядом таких заходів не можна ставити політичні партії вище за виборців і надавати їм право фактично скасовувати результати виборів, як це сталося у цій справі".

п. 119.

"Отже, Суд вважає, що спірне втручання було не лише НЕПРАВОМІРНИМ, але й очевидно НЕПРОПОРЦІЙНИМ, і воно нівелювало вільне волевиявлення народу при формуванні парламенту".

п. 120.

"Відповідно, у справі порушено статтю 3 Протоколу 1".

Про НАСЛІДКИ рішення ЄСПЛ для України.

З огляду на вищезгадане рішення та беручи до уваги зобовʼязання України наблизити своє законодавство до законодавства ЄС та імплементувати європейські норми щодо прав людини…ухвалення Закону щодо запровадження ІМПЕРАТИВНОГО МАНДАТА для народних депутатів стає НЕМОЖЛИВИМ.

Також є очевидною потреба, після скасування правового режиму воєнного стану, привести припис статті 81 Конституції України про можливість застосування імперативного мандата до вимог Венеціанської комісії, ПАРЄ, БДІПЛ/ОБСЄ, рішення ЄСПЛ у справі "Томенко проти України" до європейської конституційної традиції.

Варто також наголосити, що відтепер нинішня Верховна Рада немає ЖОДНИХ підстав для дострокового позбавлення мандата депутатів, які матимуть намір виходити із своїх фракцій.

Сподіваюся, що моя 9-річна судова справа зупинить час не лише "ПАРТІЙНОГО РАБСТВА" й ганебного "КНОПКОДАВСТВА", коли партійні вожді вимагають від депутатів голосувати за Закони всупереч їхнім переконанням та вимогам суспільства.

З огляду на це, ще більшої актуальності набуває питання формування ВИМОГ до підбору кандидатів у депутати:

– від узаконення обовʼязковості вищої освіти до заборони реєстрації множинних громадян та резидентів інших країн;

– недопущення конфлікту інтересів та дотримання принципів доброчесності щодо родинних і бізнес-звʼязків.

(й нині у ВРУ засилля сімей, братів, інших родичів та бізнес-партнерів).

Тож маю стриману надію, на появу в майбутньому парламенту України із професійних, патріотичних і самостійних депутатів, а не із водіїв, помічників, друзів, родичів та бізнес-партнерів керівників партій.