УкраїнськаУКР
русскийРУС
Виталий Портников
Виталий Портников
Журналист, публицист

Блог | Израиль, Украина, Patriot и ХАМАС: в чем связь?

ПВО Пэтриот

Заява посла Ізраїлю в Україні Михайла Бродського, в якій він визнав непряму роль своєї країни в поверненні Сполученим Штатам зенітно-ракетних комплексів Patriot, які раніше перебували на озброєнні Армії оборони Ізраїлю, після отримання новіших систем ППО, сколихнула українські ЗМІ.

Видео дня

Це спростувало давні запевнення Ізраїлю, які підтримали багато посадовців, про те, що країна надає Україні лише гуманітарну допомогу та не надає жодної зброї.

Так само вражаючою була швидка реакція Міністерства закордонних справ Ізраїлю: публічне заперечення факту відправки будь-якої військової техніки, включаючи "Патріоти", до України — фактично відкидання власного посла.

То що ж насправді сталося? Формально, жодні дії США не були неналежними — "Патріоти" належали Америці та були передані Україні Вашингтоном. Але без політичної згоди Ізраїлю на їх повернення ці системи все ще залишалися б на складі Армії оборони Ізраїлю. Це рішення вимагало свідомої, суверенної згоди Єрусалиму, який повністю усвідомлював, що Україна потребує їх.

Саме це робить позицію посла Бродського обґрунтованою, а не офіційне заперечення. Він не просто зробив дипломатичний фурор; він виявив співчуття, рідкісну якість у сучасних міжнародних справах. Він мешкає в Києві, є свідком руйнувань, поранених та втрачених цивільних осіб — як і інші дипломати, — але, на відміну від них, сам представляє країну, яка щодня стикається з ракетними та терористичними атаками.

Бродський, який знав терор з власного досвіду, мав рацію, коли наголосив на політичному рішенні, яке допомогло врятувати життя в інших місцях. Ці "Патріоти" — не просто зброя, вони — щит для цивільного населення.

Однак це розкриває глибші шари. Згода Ізраїлю повернути системи також є свідченням його міцного союзу зі США. Такі скоординовані кроки не відбуваються без стратегічної синхронізації. Тож ця історія стосується не лише допомоги, а й довіри, спільного геополітичного ризику та колективної рішучості.

І ці виклики є спільними загрозами: ХАМАС — та сама група, яка 7 жовтня 2023 року здійснила жахливий напад на Ізраїль, — підтримує тісні зв'язки з Росією. Москва приймає делегації ХАМАС, легітимізуючи їх. Іран, який підтримує ХАМАС, також озброює Росію безпілотниками, які щодня розгортаються проти українських мирних жителів. Це не просто паралельна діяльність — це єдина вісь терору. Слова Бродського не емоційні; вони принципові.

То чому ж Міністерство закордонних справ Ізраїлю поспішило відректися від нього? Це не просто дипломатична обережність. Роками страх налаштувати Москву на свій бік формував зовнішню політику Ізраїлю. Навіть після 7 жовтня Єрусалим вагався публічно критикувати Кремль. Проте Москва вже давно підтримує саме ті утворення — Іран, "Хезболлу", "Хамас", — які загрожують існуванню Ізраїлю. Багато хто це знає, але ще менше визнає.

Таким чином, коли посол Ізраїлю в Україні говорить про допомогу, він висловлює погляди справжніх союзників — тих, хто готовий назвати ворога по імені. Якщо хтось у Єрусалимі боїться цих істин — це їхня проблема, а не Бродського.

Суть не в заявах Міністерства закордонних справ, а в тому, що життя українців тепер краще захищені. Завдяки справжнім союзникам життя було врятовано.

disclaimer_icon
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...