Блог | В историческом контексте поляки уже конфликтуют и с литовцами

На днях польский Институт народной памяти выпустил сборникслайдов о польском генерале Люциане Желиговском, который в октябре 1920 года оккупировал литовский Вильнюс и которого в этом сборнике поляки называют "Освободителем Вильня"..

Далее текст на языке оригинала

А історія була така: після Певшоі світової війни Польща і Литва, навідміну від України, відновили свою незалежність. І у липні 1920 року радянська Росія за мирним планом передала Литві Вільнюс, який для литовців є історичною столицею і одним з фундаментів самоідентифікації нації.

Так от, тогочасна Польща була проти такої передачі Вільнюса Литві. І от не дивлячись на мирну Сувалкську угоду між Польщею та Литвою від 7 жовтня 1920 року про припинення бойових дій, вже 8 жовтня генерал Желіговський ніби не підкоряючись наказам з Варшави рушив на Вільнюс і 9 жовтня захопив і окупував місто, вбивши кілька загонів солдат литовської армії, які звісно не очікували такого нападу.

Насправді, ця окупація була таємно узгоджена Желіговським з польським лідером Пілсудським, щоб Польща могла формально заявляти, що це була самостійна ініціатива генерала, а не офіційне вторгненням. Мовляв, офіційна Польща не причому.

Далі вже 12 жовтня поляки на чолі з генералом Желіговським зробили свою "днр" - проголосили на захоплених територіях нову державу - "Республіку Серединна Литва" (Litwa Środkowa) зі столицею у Вільнюсі, яке тепер поляки називали Вільно. Звісно ж, куди ж без окупаційних перейменувань. Формально ця литовська "днр" була незалежною, але ж фактично перебувала під повним польським військово-політичним контролем.

У 1922 році місцевий "рсл-"днрівський" сейм проголосував за приєднання до Польщі, після чого польський парламент затвердив включення Віленського краю до складу Польщі. Нічого не нагадує?

Офіційна Литва категорично не визнавала анексію і окупацію і продовжувала вважати Вільнюс своєю законною столицею.

Так ось, у своєму буклеті польський Інститут Народної Памʼяті, не дивлячись, що Литва вважає ті події окупацією Вільнюса, не дивлячись на литовську "історичну чутливість", не дивлячись що литовці вважають ті події повноцінною окупацією, все ж називають окупацію Вільнюса "визволенням Вільно" і відзначають генерала Люціана Желіговського як героя - "визволителя Вільна" і встановлюють йому меморіали і називають в його честь вулиці.

Ось так, окупант столиці незалежної Литви - є польським героєм.

Ось така "історична чутливість"…