УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Українські моряки з Конго повернулися додому

168
Українські моряки з Конго повернулися додому

1 лютого в аеропорт "Бориспіль" рейсом Париж-Київ прилетіли українські моряки з Конго, де їх хотіли засудити до страти за те, що вони нібито, виявивши на судні зайців-конголезців, побили їх і викинули за борт, через що один потонув. У результаті частина екіпажа суховантажа Island of Luck (7 українців і один росіянин) провела у в'язниці більше трьох місяців, і тільки завдяки діям українських і російських дипломатів 30 січня суд Конго виправдав їх. І вчора, 1 лютого, капітан судна Рустам Янбаєв, старпом Віталій Душин, 2-й помічник капітана Антона Коломиеєць, старший матрос Олександр Климов, матроси Іван Дмитренко, Василь Крушенок, Валерій Сергеєв і стюард Олександр Котелюх ступили на українську землю. Нагадаємо, суховантаж доставляв в Конго з В'єтнаму 12 тисяч тонн рису.

Моряки вийшли з літака виснажені, але щасливі. З втомленими посмішками вони падали в обійми своїх родичів. "Досі тремтять руки і ноги, страх ще не пройшов, важко повірити, що весь цей кошмар закінчився", - говорить дружина капітана судна Рустама Янбаева Ірина.

Українськи моряки говорять: епопея з їх арештом була нічим іншим, як фарсом. "У Конго вирішили частину вантажу забрати безкоштовно, - пояснює Віталій Душин. - Конголезці вивантажували рис і відбракували 320 тонн. Потім говорять: потрібно прибрати трюми від сміття, і почали виносити цей "зіпсований" рис". Розповівши про це судновласникові, екіпаж отримав завдання завантажити відбракований вантаж назад і везти в іншу країну. "Тут у нас і почалися проблеми - нам віддали не всі документи по доставці вантажу і поставили на рейд на річці Конго, - продовжує капітан Янбаєв. - Через декілька днів на судно прийшла місцева влада з поліцією і одним з конголезців-вантажників, який сказав, що ми його били. Мене попросили зайти в кабінет начальника порту поспілкуватися, але повезли відразу у в'язницю. Потім нам повідомили, що ми били чотирьох громадян Конго, і труп одного з цих конголезців, якого ми нібито викинули за борт, знайшли за бортом. Але у звинувачувальної сторони не було доказів. Дехто нібито бачив, що хтось бив когось і викинув за борт - на таких свідченнях і будувалося звинувачення".

Капітан сів у в'язницю міста Матади першим, виявившись наодинці з більш ніж 800 ув'язненими: "Було страшно. Місцеві ЗМІ розповсюдили інформацію про те, що білі моряки побили їх співвітчизників, - розповідає капітан Рустам Янбаев. - Не обійшов слух і тюремні стіни. А в'язниці у них - бараки, в яких купа людей, - від злодіїв до вбивць. В цілому я провів в ув'язненні 100 днів, кожен з яких міг стати для мене останнім: могли або ув'язнені зарізати, або стратити".

Через чотири дні до капітана приєдналися стюард Олександр Котелюх і матрос Валерій Сергеєв. "По дорозі у в'язницю місцеві жителі били нас палицями і закидали каменями. А у в'язниці нам погрожували злочинці, що нібито дізналися, що ми убили їх земляка", - згадує Сергеєв. "Ми спали на підлозі в бараках, а я тоді хворів на малярію, - розповідає старпом судна Віталій Душин. - Взагалі цією хворобою перехворіли у нас майже всі".

У грудні моряків перевели у в'язницю в Кіншасі: "Тоді у нас з'явилася надія, - продовжує Янбаєв. - Там до нас допустили адвокатів, які навіть водили нас в госпіталь. Це нас врятувало", пише газета "Сегодня".