Литовські діти "хворіють" на самотність

Половина мешканців Литви, які тимчасово виїжджають з країни на заробітки, залишають дітей вдома. Таких дітей у республіці не менше 30 тисяч, і вони неминуче почувають себе покинутими й зазнають серйозних психологічних проблем, повідомляє svobodanews.ru.

Видео дня

Діти або гроші – так ставлять питання литовські газети, що все частіше пишуть на цю тему. Литовці, які вирушають у пошуках кращої долі в багаті країни, дітей часто залишають на батьківщині – під опікою бабусь, дідусів, тіток, інших родичів, а деколи навіть співчутливих сусідів. Епізодичні появи таких батьків з грошима і подарунками не можуть заповнити для дитини так необхідне їй щоденне спілкування з татом і мамою. У результаті – помітні негативні зміни в емоційній і психологічній поведінці, як мінімум у половини дітей при живих батьках.

За даними опитування, проведеного вільнюським бюро Міжнародної організації з проблем міграції, зараз у Литві не менше 30 тисяч дітей тимчасово проживає без одного або обох батьків, які виїхали за кордон з метою покращати фінансове становище сім'ї. Становище це справді покращується, чого не скажеш про саму сім'ю і самопочуття в ній дитини.

Зазвичай за кордон виїжджають батьки дітей шкільного віку. Період перебування закордоном – від одного до трьох років. Для дорослої людини це незначний проміжок часу, але дитині він може видатися вічністю. Такі діти стають сумними, розчарованими, гірше навчаються, страждають на фобії, кожен п'ятий підвищено агресивний. Ланцюжок інколи такий: страх, порушення поведінки, невміння концентрувати увагу, проблеми в навчанні й спілкуванні, потім – грубість, погані компанії, можлива втеча з дому, алкоголь, наркотики. На переконання фахівців, які працюють з дітьми, батьківську присутність не замінити електронними листами й телефонними дзвінками. Пригорнутися до мами й тата, обійняти їх, відчути душевне тепло – ось чого потребує дитина. А коли батьки його залишають, як би вони це не пояснювали, малюк почуває себе зрадженим. Цілком імовірно, що така дитина в майбутньому так само може вчинити з власними дітьми.

Цією проблемою в Литві зараз серйозно зайнялася й державна Служба з охорони прав дитини, яка намагається хоч якось згладити негативну психологічну реакцію дітей на від'їзд батьків за кордон.

Литва залишається лідером Європейського союзу за рівнем еміграції, в одній лише Ірландії литовців – близько ста тисяч, у Лондоні – не менше ста двадцяти тисяч. Діти багатьох з них – на батьківщині. Їм залишається чекати повернення батьків, а Литві – передбачуване економістами підвищення рівня життя. Але вже зараз у дітей потенційних емігрантів усе більше шансів уникнути можливої розлуки з близькими: у Литві, згідно зі статистикою, з кожним днем усе більше вільних робочих місць з гідною зарплатою. Отже, «тато й мама не поїдуть».