Видео дня
Журналіст купив нагороду у Президента за п’ять копійок
З нагоди дня журналіста Секретаріат Президента вирішив зробити для представників цієї професії подарунок — екскурсію різноманітними приміщеннями та кабінетами, які зазвичай закриті від журналістський очей.
фото Дима Богданов/ОБОЗ
«Ми вам покажем закрома Родіни», — перед початком екскурсії заявив журналістам провідник владними коридорами — працівник Секретаріату. Пізніше виявилося, що «закрома Родіни» це кабінет Балоги, телестудія та Будинок з химерами.
Журналістам навіть не показали особистий кабінет Віктора Андрійовича. Хоча говорять, що там є на що подивитися. За кілька років Ющенко перетворив своє робоче місце на справжній музей — весь можливий простір наповнений витворами народного мистецтва, писанками, вишивками, різьбленням по дереву та різними дорогими Президенту дрібницями.
фото Дима Богданов/ОБОЗ
Однак потрапити в гості до Президента представники ЗМІ не заслужили, отож єдине що побачили вони в Секретаріаті, це ремонт Кучми та Медведчука.
Журналістів провели всіма тими приміщеннями, про які Ющенко говорив, що тут погана аура. Показали мармурові сходи, які з’явилися в Секретаріаті під час ремонту, організованого Медведчуком, та різні реставровані ним і Кучмою зали й інтер’єри, де нові пришельці на Банкову нічого не міняли.
фото Дима Богданов/ОБОЗ
«Раніше тут було все обшарпане, навіть паркет випадав», — розповів екскурсовод про добу, яка передувала пришестю в тодішню Адміністрацію Президента Медведчука.
А на закуску журналістів провели в колишній кабінет демонізованого есдека, де тепер засідає Віктор Балога.
Кабінет цей має неабику славу. Його історія писалася на плівках Мельниченка. Саме так, тут стояв, й до сих пір стоїть коричневий шкіряний диван, під яким майор президентської охорони ховав свої цифрові диктофони. Справа в тому, що до грандіозного ремонту, тут був президентський кабінет Кравчука й Кучми. Однак згодом Леоніда Даниловича перевели поверхом вище: «Тому що там зробили євроремонт», — пояснив екскурсовод. Отож, Ющенко успадкував кабінет без славнозвісного дивана.
фото Дима Богданов/ОБОЗ
Балога не без гордощів показав журналістам найскандальніші меблі країни. Щоправда, від себе додав, що слава його не заслужена. «Я не вірю, що хтось під ним ховав диктофон та писав Кучму», — заявив Балога.
До речі, колишній кабінет Кучми (нині Балоги) виглядає доволі по-бідняцькому. Можливо, він виглядав респектабельніше з меблевим гарнітуром Кучми, де замість ніжок лев’ячі лапи, а поручень — позолочені завитки. Однак з нинішніми аскетичними меблями він виглядає, як і повинен виглядати кабінет керівника Секретаріату. Журналісти помітили, що звідсіля навіть пропали тренажери Медведчука. Балога пояснив, що їх віддали у дитячий притулок.
фото Дима Богданов/ОБОЗ
Балога кабінет нічим не прикрасив — особистих речей тут обмаль. Звернути увагу можна хіба що на м’якого іграшкового кабанчика, що прикрашає бокову полицю. А так шафи пусті, на столі прибрано, печиво та фрукти у кришталевих вазах запечатані в поліетилен. «Це щоб тарганчики не погризли»,— пожартували журналісти. «Ні це, щоб Яценюк не поїв. Він любить прийти та з’їсти все солодке», — жартома поскаржився журналістам Балога.
На столі у голови Секретаріату на гідному місці Конституція з великою кількістю закладок та рейтинг політиків. Очевидно, Балога проглядав його перед візитом представників ЗМІ.
фото Дима Богданов/ОБОЗ
Справжня прикраса кабінету Балоги — це дві шеренги білосніжних телефонних апаратів. Судячи з їх вигляду, це динозаври, що пережили розпад Радянського Союзу. Найбільший з гербом Президента, менші — усілякі Плющі, Васюники та інші. На честь дня журналіста представникам ЗМІ дали побалуватися. Звичайно, почали з найбільшого телефону: у слухавці чемно відповіли, що Президент зараз не може відповісти, бо приймає дипломатів.
фото Дима Богданов/ОБОЗ
Також журналістам показали залу, де зберігається Президентська символіка та був підписаний Універсал Національної Єдності. Показали бюст Грушевського, який в 1992 році замінив на цьому місці Леніна, а також дві президентські резиденції: Будинок вдови, що плаче, та Будинок з химерами.
В першій резиденції поселяють гостей Президента України. Тут вони можуть працювати та ночувати. Як розповів журналістам екскурсовод, 1999 року тут зупинявся Президент Росії Володимир Путін, також в його стінах тимчасово проживали Мадлен Олбрайт, Кондоліза Рай різні президенти та шейхи.
фото Дима Богданов/ОБОЗ
Однак найцікавіше журналістам було почути про те, що в будинку гостював Борис Березовський. Журналісти учинили екскурсоводу справжній допит, щоб дізнатися, гостем якого Президента був Березовський, однак жіночка так і не заговорила.
Найцікавішою частиною екскурсії, безумовно, стали відвідування Будинку з химерами. Тут є на що подивитися: страшнуватого вигляду ліпнина, що зображує черепи козликів та їх трупики, чергується з фресками, де веселі бегемотики хлюпаються в болоті, а яскраві пташечки пурхають поміж гламурних троянд. Будинок з химерами — це насправді поєднання непоєднуваного! Поки не подивишся, ніколи не повіриш, що оздоблення стелі, де яскраво-салатове стебло переплітається з рожевими лотосами, має право на існування! Тобто в середині будинок так само химерний, як і зовні.
Екскурсія Секретаріатом була лише прелюдією до основної події цього дня за участю Президента — нагородження Главою держави журналістів.
Здійснити цю місію Президент вирішив провести на «галявині» — так він назвав імпровізовану сцену, встановлену посеред двору Секретаріату.
За спиною Глави держави були розлогі зарослі ялин та міцні стовбури платанів. Очевидно, організатори хотіли, щоб дійство було схоже на урочистості, що відбуваються по іншу сторону земної кулі на галявині Білого дому. Хоча від змістовного наповнення цієї урочистої події тягнуло душком совковщини.
Журналіст «Обозревателя» не буде стверджувати, бо тих часів застав самий окрайчик, однак здається, якби покласти поряд списки нагороджених журналістів часів Щербицького та нинішній, не кожен обиватель й навіть не кожний журналіст відрізнить, кого нагородив Ющенко, а хто удостоївся високої честі кілька десятків років тому.
Ось, наприклад, Ющенко нагородив редактора дуже популярного в радянські часи гумористичного журналу «Перець», хоча, здається, в наш час було б актуальніше відзначити авторів «Веселих яєць».
Серед нагороджених дуже мало відомих прізвищ журналістів, які цей рік були на слуху, статті яких передруковували та обговорювали, телевізійні програми яких викликали справжній ажіотаж в країні, коли, наприклад, політичну маячню дивилися аж за північ. Серед лауреатів суцільні редактори регіональних видань «Зоря Полтавщини»— «Життя Лебединщини». Найвищу нагороду взагалі отримав редактор газети «Донбас»!
фото Дима Богданов/ОБОЗ
А далі пішли «Сільські вісті», «День» та «Голос України».
фото Дима Богданов/ОБОЗПрезидент не нагородив жодного журналіста, які працюють «в полі». Жодного, хто день та ніч чергував на ґанку Секретаріату та включався в ефір щогодини.
Не нагородив він й журналіста «Української правди», якого рік назад обізвав «мордою» за його неупереджене розслідування про недостойну поведінку старшого президентського сина. Хоча лише в цьому випадку можна було б насправді повірити, що Президент вибачився за сказану журналісту грубість.
Зате нагороду отримав особистий фотограф Віктора Андрійовича Микола Лазаренко. Він, звичайно, чудовий фотограф, але в Україні достатньо першокласних фотографів, які не є «особистими».
У списку нагороджених лише один відомий на всю Україну журналіст. Це Роман Чайка - ведучий «П’яти копійок» на "5-му каналі".
Епатажний Чайка зумів виділитися й під час нагородження. Президент вручив йому нагороду, а він Віктору Андрійовичу — п’ять копійок.
Ющенко гроші взяв. Й десятки телекамер зафіксували перший публічний «хабар» Президенту.
Після нагородження Президент провів коротеньке неформальне спілкування з пресою. Він роздавав журналістам бокали з шампанським. Але сам випити відмовлявся. «Не буду пити. Тут стільки камер», — заявляв Президент. Він напівсерйозно, напівжартома зауважив, що інакше його можуть скомпрометувати.
фото Дима Богданов/ОБОЗ
В цьому весь Ющенко в його ставленні до журналістики. Таке відчуття, що для Віктора Андрійовича ЗМІ - це в першу чергу загроза бути скомпрометованим. Звідсіля, мабуть, й відсутність насправді поваги та поціновування професійної журналістської роботи, яка не знаходить президентської нагороди.
фото Дима Богданов/ОБОЗ