Уряду Януковича потрібні "сліпі й глухі хохли"

Тяжко доводиться працювати політику без посади й депутатського мандату. Треба старатися, із шкури лізти, вигадувати інформприводи, і все для того, щоб народ тебе не забув. Найефективнішим засобом в такому випадку, безумовно, є поїздки регіонами. Саме цим зараз активно займається відставний міністр МВС Юрій Луценко. Останні вихідні від порадував своєю присутністю Черкаси.

Недільного ранку Черкаси були завішані плакатами «а-ля бігморда», які презентували персонально обличчя Луценка. Також на щитах великими літерами написано: «Народна Самооборона». На цю незатійливу рекламу відгукнулося чимало черкащан: - на площі Леніна зібралося від трьох до п’яти тисяч громадян. Протиснутися до сцени було майже нереально. Над натовпом майоріли прапори самооборони зі стиснутим кулаком. Крім того майоріли прапори «Пори», УНСО. А над усім цим політичним різнобарв’ям на фасаді хрущовки червоніло слово «Алло», яке, напевно, мало б означати якусь рекламу. Насправді ж здавалося, що присутні намагаються зв’язатися з космосом.

Першим на зв'язок вийшов польовий командир майдану, куратор "Пори" Тарас Стецьків. «Алло, Стецьків!» - кричала хрущовка. Схвальні вигуки прокотилися натовпом людей.

Стецьків явно втратив майданну кваліфікацію - довго й нудно говорив про ситуацію в країні, про покликання народної самооборони. Про те, що владі треба, щоб народ сидів по хатах, поки вони спокійно розкрадають країну. Отже, людям треба навпаки - організовуватися в народну самооборону і йти на Київ.

Найбільше Стецьків запам’ятався людоїдською реплікою: «серед помаранчевих теж є недобрі». На жаль, він не уточнив, кого саме він не порадив би пробувати на смак: Тимошенко, яка всім політичним гурманам поперек горла, чи то Порошенко, чиї продукти бізнесової життєдіяльності - шоколад та карамель - цінуються далеко за межами країни.

Після Стецьківа натовп розігрівав Микола Катеринчук. Він вийшов на сцену в помаранчевому светрику, молодцюватій дутій курточці хамелеонового відтінку та з незмінною посмішкою. «Привіт, земляки!», - закричала посмішка Катеринчука. Народ відповів йому бурхливими та закоханим ревом. Особливо яскравою у виступі Катеринчука було щире зізнання: «Я би хотів, щоб Президент розпускав парламент щороку».

Нарешті, кульмінація: на сцені загуркотіли барабани. Але в дійстві раптом сталася пауза – на сцену ніхто не виходив. Де Луценко? Чому його немає?.. За мить з’ясувалося, чому появі народного самооборонця передувала така заминка. Річ у тім, що попередні виступаючі чекали свого виходу біля сцени. Всі, тільки не Луценко. Щоб його вихід виглядав особливо ефектно - він долав стометрівку, протискаючись крізь натовп. Майже як Тимошенко, яку на першу річницю Майдану несли на руках. За кілька хвилин прорив увінчався успіхом – під гучне скандування «Лу-цен-ко!» Юрій Віталійович дістався мікрофона.

Луценко почав спіч з розповіді про свої подвиги на посаді міністра МВС: «Мене зняли лише з десятої спроби». А потім - розповів про ситуацію в країні. Відкрив очі присутнім на зраду Мороза, завдяки якій сформувалася парламентська коаліція, розповів про засилля брехні у вітчизняній владі, викрив у зраді виборців Симоненка. «Я бачу тут прапори Соцпартії. Ви ж не для того боролися, щоб Мороз обнімався з кучмістами-янукістами? Його треба в очі спитати, який сучасний курс 30 срібняків в українському парламенті! Симоненко застабілізував своє м’яке місце на м’якому кріслі. Його треба запитати, чому він поміняв «Капітал» Маркса на капітал Ріната?» Януковича Луценко охарактеризував лаконічно: «Джек-потрошитель», знищивши таким чином тарифну політику нового уряду. Народу подібні порівняння дуже подобалися.

Про Тимошенко Луценко не говорив ні слова. Не ображав він і Президента. Віктора Андрійовича у виступі «самбіста» стосувалася лиш одна фраза: «Ми прийдемо в Київ та спитаємо Ющенка, чи здатен він зробити все, щоб покласти край владі, сформованій на брехні та зраді. Він мусить розпустити Верховну Раду». Натовп заволав. Серед загальної радості лунали навіть поодинокі вигуки: «Геть Ющенка!»

Луценко багато говорив про весну та революційний похід на Київ. Він нагадував, що на Заході фермери, студенти, водії влаштовують революції без допомоги політиків, що вони самоорганізуються, якщо порушені їхні права. «Чому ми граємо в «мовчанку»?! Бізнесмени! Якщо вас давлять - організовуйтесь в економічну самооборону. Якщо нестерпні тарифи - організовуйтесь в соціальну самооборону! Щоб побороти брехливу владу, що обіцяла життя краще вже зараз - організовуйтесь в політичну самооборону», - такі гасла звучали на мітингу.

І знову Луценко закликав народ піти весняним маршем справедливості на Київ. Він радів, що його почули БЮТ та «Наша Україна», підписавши угоду про співпрацю. «Ми їм співчуваємо, ми їх підтримуємо», - запевняв Луценко.

Нарешті, дійшла черга до коронної фрази, яку лідер Самооборони систематично слово в слово повторює на всіх майданах країни: «Ми прийдемо в Київ та спитаємо пана Януковича, чи знає він, що всі політики схожі на дитячі пелюшки, які треба міняти по тій самій причині…»

Цікаво, чи збираються піарники НС використовувати «пелюшки» в подальших політичних акціях? Непогано було б, якби глядачів розважали перфомансами на кшталт: «Народна самооборона провела акцію «Геть памперси з уряду!». Не погано б виглядало шоу із метання брудних дитячих пелюшок у прем’єра…

Тим часом Луценко знову повернувся до теми весняного загострення: «Ми мусимо піти й усе змінити. Якби ми сиділи перед телевізором і дивилися такий телесеріал, де дон Педро посварився з донною Анною, а дон Хосе збирав їх за круглий стіл й якось хотів зробити краще, ми могли би п’ять років дивитися такий телесеріал. Але ми живемо тут, ми не ляльки, а перед нами - не донни. Ми повинні брати політиків у свої руки… Я коли працював міністром - зрозумів, що там на верху пани давно знайшли спільну мову. Вона не українська, не російська, а блатна. На ній рахують понурих мовчазних людей. Сліпий, глухий хохол потрібен уряду Януковича. Але ми - не такі! Ми змінимо владу»!

Після завершення виступу Юрія Луценка приходить черга невеличкого шоу: командири самооборони розгортають на сцені величезний прапор та передають у натовп. Прапор з рук в руки повільно повзе до краю майдану. Невдовзі по тому й командири покидають сцену. Луценко знову йде через натовп. Тим часом на сцені з’являється гурт «Мандри», відволікаючи увагу народу, який кидається слідом за Луценком, який поспішає застрибнути в машину. Але народ не дає революціонерам від’їхати - автомобіль повзе в щільному кільці людей. Стецьків відкриває вікно і тисне простягнені руки… Щойно авто Луценка покидає площу - вона пустіє за кілька хвилин.

За п’ятнадцять хвилин після масового дійства на площі залишається лише напис «Алло». Він нагадує, що нещодавно на цій сцені пан Луценко викликав весну.

Фото автора