Харківський слем: правила поведінки

Харківський поетичний слем-турнір проводиться в межах фестивалю сучасного мистецтва «ЦЕХ» 8 вересня о 17.00 в приміщенні експериментального цеху театру ім. Шевченка (Харків, вул. Сумська, 9). Турнір є відкритим поетичним дійством, себто передбачає вільну участь поетів без вікових, мовних чи цензурних обмежень за повної відсутності фінансових внесків. Втім, оргкомітет лишає за собою право відмовити поету в участі у поетичному турнірі, у випадку великої кількості заявок. Так само оргкомітет рекомендує потенційним учасникам звернути увагу на деякі особливості слем-турніру, а саме:

- всі зареєстровані учасники беруть участь у першому турі. Кожен поет має три хвилини часу для читання. Обов’язковою умовою є читання поетом лише власних творів. Десять поетів, котрі отримали найбільшу кількість балів від журі, виходять до другого туру;

- в другому турі кожен поет так само має три хвилини часу. Двоє поетів, котрі отримують найбільшу кількість балів, виходять до фіналу. Переможець отримує головний приз;

- журі поетичного слем-турніру буде складатись із професійних письменників. Склад журі, список учасників, а також суму виграшу буде оголошено на початку поетичного турніру.

Заявки на участь у поетичному слем-турнірі подаються в довільній формі до 7 вересня (включно).

Контактна адреса: Харків, вул.Фрунзе, 6, або і бажано сюди – [email protected]

Контактна особа: Марія Заіченко

Ведучий турніру – Анатолій Ульянов (www.proza.com.ua).

«Однією з останніх позитивних тенденцій українського літературного простору можна вважати актуалізацію діалогу про слем-поезію. На відміну від старшого покоління письменників, молоді поети України займаються пошуками нових форм публічного презентування власної творчості і з наполегливою посмішкою йдуть до публіки.

Те, що на пошуки нових публічних форм кинулись саме поети – не дивно й природно. Поезія завжди була аутсайдером літературного ринку. Поезію пише кожна дівчинка, котра вважає свої почуття унікальними. Поезію пише кожен хлопчик, котрий устиг спробувати алкоголь. Поезії багато, і тому саме поетичне поле є венеричним розсадником рафінованих графоманів та істериків, які плекають слизову своїх переживань. Більше того, поезія практично не продається, тому її практично не видають.

До сьогодні поетичні читання проходили у вигляді традиційних літературних читань. Традиційні літературні читання – це коли крихітка-письменник приходить до зали, робить високодуховне лице, ридає про непізнаних дівчаток і смерть, а парафіяни плямкають макаронами, сосисками й котлетами, сьорбають чай із горілкою, сміються по накурці, шарудять стільцями, дзвенять виделками і шиплять кавовими апаратами. Але поезія в класичному виконанні вимагає максимальної концентрації на кожному слові і загалом спонукає до зосередженого діалогу віч-на-віч. Таким чином, поезія у вигляді традиційного поетичного вечора – це холоста стрілянина в порожнечу.

Криза середнього віку лишає на зрілих поетах невитравний відбиток. Вони вважають себе месіями, чиє кожне слово глядач прагне натхненно злизати, переживши ініціацію з Великим. Молоді ж поети розуміють, що сучасна публіка – це ліниві тьмяні бульбашки, яким потрібна не Духовність а Шоу. Усвідомлюючи необхідність шоу, поет приходить до слему».

Анатолій Ульянов

(Взято з www.proza.com.ua)