На батьківщині Франка Руслану зустрічали краще за Ющенка

З вершин і низин йшли люди до Франка...

Така вже доля багатьох великих людей - справжнє пошанування і слава гучна приходять до них вже після смерті. Про це подумалося мені вчора, коли разом із тисячами людей прямував Франковою стежиною до музею-садиби, де 150 років тому народилася людина світлого генія і незламного духу.

Уява перенесла мене у 1880 рік. Івана Франка, радикально налаштованого проти австрійської влади, випускають з Коломийської тюрми. За «доброго» цісаря страшні були тюрми... Обтріпаного, босоногого і знесиленого, як кримінального злочинця (а походить з роду шляхетного), женуть письменника етапом з поліцейською вартою аж до рідних Нагуєвич, щоб принизити бунтівника в очах односельчан. Можливо, саме цією стежкою вели тоді 24-річного Івана Франка. Тепер не заростає стежка всенародної шани і любові. Є у поета збірка віршів “З вершин і низин”. І справді - з вершин і низин, з усіх куточків України, з далекої і близької діаспори йшли вчора люди до Франка, до його родинної колиски. Йшла еліта і люд простий... Кожного, хто прямує до Нагуєвич, зустрічають випалені на дереві слова Максима Рильського:

Свята святих землі цієї,

Що у Франковій стороні,

Шановні гості, зупиніться

І поклоніться цій землі.

Біля оновленого музею Івана Франка ще за дві-три години до прибуття Президента України Віктора Ющенка не менше 10 тисяч людей стояли плечем до плеча, щоб привітати його на рідній землі Франка. Віктор Андрійович у супроводі губернатора Львівщини Петра Олійника, Руслани Лижичко прибув у Нагуєвичі гелікоптером. Президент був у сорочці, вишитій білим по білому. Була вишиванка і у Петра Олійника. А от прес-секретар Президента Ірина Геращенко затьмарила усіх. Мала сорочку, вишиту червоними квітами... Територію біля пам’ятника Франкові, на яку, окрім преси і запрошених гостей, проникли сотні «простих» людей, міліція намагалася звільнити від «зайвого» народу. Але нічого з того не вийшло. Люди не піддавалися на вмовляння. Мовляв, ми прийшли до Франка, а не до Ющенка...

Мені здалося, що Руслану люди зустрічали тепліше, ніж самого Президента. Скандували «Руслана!» навіть тоді, коли вже почалася промова голови Комітету з присудження Національних премій імені Тараса Шевченка Романа Лубківського. Він казав мудрі слова про велич Франка. Але, як на мене, надто вже славословив Президента... Віктор Ющенко у своїй промові зазначив, що найбільшу загрозу для України являють нині не банди Муравйова, як колись, а прагнення роз’єднати народ України...

фото Николай Лазаренко/пресс-служба Президента Украины

Закінчивши промову, Віктор Ющенко перейшов до оновленої садиби батьків Івана Франка. Тут він у маленьку шкатулочку у формі писанки набрав жменьку землі з-під світлиці письменника.

Прес-конференція тривала не більше 15 хвилин. Ірина Геращенко попередила журналістів, що вони зможуть поставити лише три запитання. Одне з них стосувалося встановлення Національної премії імені Івана Франка. Віктор Ющенко пояснив, що нині є чотири різні премії Франка. Треба усі ці чотири проекти об’єднати в один. Глава держави також повідомив, шо підпише указ про надання статусу національних музею-садибі у Нагуєвичах і Львівському літературно-меморіальному музею Івана Франка. Пообіцяв підписати розпорядження про підготовку до стотомного видання творів Івана Франка. Під час цієї розмови через паркан лунали поодинокі вигуки «Майдан!» Завершилося нетривале перебування Віктора Ющенка (головного пасічника країни) коротенькою розмовою з пасічниками Дрогобицького району, які розгорнули біля садиби виставку своїх досягнень...

Давно вже Віктор Ющенко відлетів тим же гелікоптером до Львова, а люди все йшли і йшли нескінченним потоком до Франка...