УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

За злочини «донецьких» відповіли військові

За злочини «донецьких» відповіли військові

Продовження. Перша частина розслідування: Як Брати Клюєви «розводили» Міністерство оборони

22 грудня 2004 року заступник Генпрокурора Тетяна Корнякова порушила кримінальну справу за фактом перевищення посадовими особами Міноборони України та Кабінету Міністрів службових повноважень.А вже через місяць на світ з’явилася кримінальна справа проти полковника Валентина Даниленка, яка й була об’єднана в одне провадження з попередньою. І після цього вже ніхто із прокурорів не вів мови про перевищення своїх повноважень урядовими чиновниками.

Що ж такого страшного накоїв п’ятдесятилітній полковник? В обвинувальному висновку стверджується, що він віддав усне розпорядження начальнику 229-ї Центральної продовольчої бази тилу МО України передати стороннім людям -- без оформлення документів! – 18 585 комплектів загальновійськових наборів сухих продуктів. Протягом двох днів військове майно було вивезено з території бази (вона розташована у Києві на вулиці Качалова) вантажівками фірми “Атік-Сервіс” і роздане групам підтримки Віктора Януковича.

Ось така заварилася сумнівна каша. Виходить, донецькі тузи, міністри, генерали усе зробили правильно, а один полковник вчинив зле-недобре? У цій історії є вельми цікавий епізод, який ми ніяк не можемо обминути своєю увагою.

Десь через тиждень після того як біло-синіх було вдосталь нагодовано солдатськими харчами за державний кошт, прокуратура розпочала перевірку цього дивного факту армійської щедрості. Певно, інформація про це докотилася до команди Януковича. Бо вже 3 грудня в банку АЖІО (вул. Червоноармійська, 10) з’явилася якась жіночка з чемоданом грошей і заплатила готівкою 451 тисячу гривень за ті самі солдатські пайки. Цю суму відразу ж було переказано на розрахунковий рахунок 229-ї Центральної продовольчої бази МО. Але ж ми знаємо, що на “прохання” високих тузів армія відвантажила продовольства на 296 тисяч 590 гривень і 93 копійки. Отож маємо факт: 3 грудня невідома дамочка з якогось дива заплатила Збройним Силам на 154 тисячі 410 гривень більше.

Слідчі розшукали цю “благодійницю”. Нею виявилася бухгалтер однієї із приватних київських фірм Людмила Ш. З її слів “вималювалася” така картина. Пані Людмила завітала до банку АЖІО у своїх службових справах. Раптом в операційній залі до неї підійшов якийсь молодий чоловік і попрохав допомогти переказати гроші на певний рахунок. Він хотів, щоб Людмила від свого імені, на підставі власного паспорта заплатила в касу майже півмільйона гривень За ці послуги незнайомець пообіцяв сто доларів. Ось бухгалтер і погодилася за сто “зелених” виконати цю просту операцію.

Подивимося в корінь проблеми. Військовики, нехай і пізно, але все ж одержали гроші за солдатські харчі. Чому тоді прокуратура потягнула до суду полковника Даниленка? Її аргументи такі: продовольство було передано незаконно, без документів. Крім того, в даній ситуації Міністерство оборони не мало можливості стягнути кошти з будь-якої юридичної чи фізичної особи. А щодо 451 тисячі гривень, то прокуратура стверджувала: договірних відносин, які б слугували підставою для переказування цієї суми на рахунок МО, не існувало. Та й саму фінансову операцію було проведено вже після початку прокурорської перевірки на підставі підробленої угоди.

Отож, полковнику Даниленку інкримінували перевищення повноважень, що спричинили тяжкі наслідки, а також службове підроблення. На початку лютого 2005 року заступник генпрокурора України В. Дереза затвердив обвинувальний висновок.

Кримінальну справу було направлено в Апеляційний суд Центрального регіону України. Невдовзі розпочався судовий розгляд. Мені вдалося побувати у судовій залі. Аналізуючи перипетії цього процесу, напрошувався прогноз, що представники державного обвинувачення зіткнуться з неабиякими труднощами у відстоюванні своєї позиції щодо винуватості підсудного Даниленка. Адже військова Феміда проявила об’єктивність і незаангажованість, вона докладно розбирала кожен епізод, з’ясовувала усі найважливіші деталі. А ще забажала послухати і свідків, зокрема, генералів Олександра Стеценка, Віктора Колотова. А ось міністр оборони Олександр Кузьмук ( він на той час уже був екс-міністр) з власної ініціативи вирішив дати у суді свідчення. Потім, в залі суду, Кузьмук скаже, що прийшов сюди, щоб захистити полковника Даниленка.

Крайній праворуч-- підсудний Валентин Даниленко

Що цікавого повідомив Феміді Олександр Іванович? Він, зокрема, підтвердив, що дійсно дозволив передати “за плату” 20 тисяч сухих пайків. Однак, за його словами, це продовольство зацікавлені особи повинні були направити до Кабінету Міністрів України, на потреби співробітників МВС. Через кілька хвилин Кузьмук уточнив, що це була реалізація пайків, але аж ніяк не безоплатна передача...

А далі відбувся такий словесний поєдинок у стилі “запитання – відповідь” між державним обвинувачем і екс-міністром. Прокурор запитав свідка:

-- Чи відомо вам, що протягом 25 – 26 листопада 2004 року з території продовольчої бази без відповідних розпоряджень Кабміну, без офіційних документів невстановлені особи вивезли 18 585 комплектів загальновійськових наборів сухих продуктів?

-- Так, відомо, - чітко промовив Кузьмук. – Але я особисто не повинен контролювати механізм відвантаження продовольства. Після цього випадку я призначив службове розслідування.

Ще запитання:

-- Ви не замислювалися над тим, що в осіб, які одержали пайки, могли бути проблеми з документальним оформленням?

-- Не цікавився цим, -- пояснив свідок. – Мені було достатньо гарантії членів уряду, що в короткі терміни продовольство буде оплачено.

Стривайте, а про які гарантії генерал Кузьмук твердить? І чи не братів Клюєвих він має на увазі? Нагадаємо, що прокуратура дійшла висновку: Міністерство оборони не мало можливості стягнути кошти за відвантаження пайків з будь-якої юридичної чи фізичної особи. Врешті-решт прокурор своїми уточнюючими запитаннями одержав від Кузьмука відповідь, що уряд не приймав рішення про гарантії оплати пайків.

Свідчення давав екс-міністр оборони Олександр Кузьмук

Підсумуємо. Слово братів Клюєвих важило більше, ніж урядове рішення. Генерали не ризикнули заперечувати кабмінівським чиновникам, сподівалися, що влада якось це питання вирішить заднім числом. А якщо раптом не вирішить, то заретушує, виведе армійців з-під вогню контролюючих органів. Але влада програла вибори, ганебно програла. І в заручниках ситуації з пайками опинився простий полковник Даниленко. Втім, до керма державою прийшла нова влада, яка – пам’ятаєте? – обіцяла, що бандити сидітимуть у в’язницях. Але прокуратура і не думала порушувати справу проти кабмінівських чиновників, вона звинуватила лише Валентина Даниленка. Однак суд мав іншу думку щодо цього: він узяв та й проявив принциповість -- відправив кримінальну справу на дослідування.

Довго справа “крутилася” в прокурорських кабінетах і, врешті-решт, звідтіля до суду надійшло подання... про застосування амністії щодо полковника Даниленка. Що ж, гарна міна слідчих при поганій грі. Тільки ось хто дасть оцінку адмінресурсу, з допомогою якого біло-сині з’їли солдатське м’ясо?

Фото Сергія СТАРОСТЕНКА