Олександр Мороз про все знав

Несподіваний союз Олександра Мороза із Партією регіонів викликав загрозу для суверенітету країни. Водночас, він спричинив і дріб’язкові речі, зокрема – нагородив головного героя драми масою характерних прізвиськ, а також цілком матиме передбачувані електоральні наслідки для партії Мороза.

Цікаво, що сам Мороз прекрасно розуміє ціну своїй зраді.

У таємному листі до Політради СПУ, власноруч написаному Морозом, який потрапив у розпорядження преси, йдеться: „Коаліція в складі ПР, СПУ та КПУ. Відкривається деяка перспектива для зменшення енергетичного тиску з боку Росії. Це очевидний позитив, але він не перекриває негативні наслідки. Зміщення акцентів у газовому протистоянні потребуватиме компенсацій широкого плану і в підсумку коштуватиме втрати суверенітету. Ця перспектива підігріватиме і без того небезпечні напруження по лінії Схід-Захід в Україні, а соціалісти уособлюватимуть причину таких напружень”.

Свої претензії на посаду спікера Мороз обґрунтовував перед однопартійцями так: „Партії потрібна компенсація моральних (і електоральних втрат)”. Крім того, „останнім часом через владні помилки погіршилися позиції України в міжнародному аспекті, однаково і на Сході, і на Заході. Нейтралізувати втрати в зовнішній політиці можна лише вдумливою, зваженою політикою інститутів влади, в т.ч. парламенту. В цьому відношенні роль соціалістів (як членів Соцінтерну) могла би бути провідною”. У примітці сказано, що „Сказане ніяким чином не стосується обрання на посаду голови парламенту О. Мороза. Мова – про представника соціалістів. Це принципово”.

У листі до Політради СПУ Мороз пише, що „з огляду на приведені аргументи, вважаю необхідним дотримуватись лінії, схваленої Політрадою СПУ на створення коаліції демократичних сил. Блокування такої перспективи з боку інших суб’єктів переговорів означає єдиний для соціалістів вибір – перехід в опозицію”.

Цей лист датовано 12 червня 2006 року. Навряд чи загроза втрати суверенітету стала меншою з того часу. Однак Мороз, вочевидь, отримав за цей час аргумент такого порядку, у порівнянні з яким державний суверенітет став для нього не суттєвим.

Проте в планах Мороза з’явилася невеличка неув’язка – законна і цілком реальна можливість дострокових виборів.

У виборців Мороза на слова „Янукович”, „кучмізм”, „олігархи”, „Ахметов” традиційна і майже рефлекторна реакція. Після всього скоєного на позачергових виборах здолати виборчий бар’єр для СПУ було б дуже складно, навіть попри значні фінансові вливання. Тому нині саме Олександр Мороз такий суперактивний у переговорному процесі між Президентом і „регіонами”, будь-що намагаючись уникнути розпуску парламенту.

Однак проблемою Мороза є те, що йому нині мало хто вірить. На сайті Соцпартії висить заява Мороза щодо ситуації з обранням голови парламенту. У цій заяві стверджується, що „Висунення кандидатури на посаду Голови Верховної Ради України згідно з розподілом сфер відповідальності в Коаліції демократичних сил належить фракції "Наша Україна". Це незаперечний факт, і в мене він не викликає ніякого сумніву. Тим самим ще раз підтверджую потребу зміцнення коаліції на принципах, погоджених БЮТ , "НУ", СПУ”. Ця заява датована 29 червня, тобто через день після того, як було прийнято остаточне рішення про розрив Мороза з „помаранчевими”.

Виникає логічне запитання: чого варта коаліція з таким діячем?

Тому нинішні розмови про коаліцію між НСНУ, „регіонами” і Морозом – лише привід, аби позбавити Президента права розпустити Верховну Раду.

Якщо буде створена коаліція між НСНУ, „регіонами” і Морозом, і призначений, скажімо, прем’єр від НСНУ, то в будь-який момент синхронний вихід „регіонів” і СПУ з учасників коаліції розвалить її, без навіть примарної перспективи „добрати” членів з числа БЮТ. Коаліція зможе знову переформатуватися в її екстремально антиукраїнському варіанті.

Тоді Президент вже не матиме переваги, відповідно до якої через шістдесят днів після відставки Кабінету Міністрів, у разі не сформування нового Кабміну, може розпустити Раду. Йому просто не дадуть цих 60 днів.

Тому така коаліція дуже серйозно послабить позиції Президента.

Саме тому нові вибори стали б оптимальним варіантом. У суспільстві вже є критична маса людей, які все прекрасно розуміють. Треба просто дуже вивіреними словами мотивувати населення ще раз прийти на вибори. Також вкрай важливо правильно подати народові розпуск парламенту. Якщо це зробити грамотно і кваліфіковано, звістка про розпуск Верховної Ради викличе святкування на вулицях більшості міст країни. А також, принагідно, підніме підупалий авторитет Президента.

Екстремально велику кількість зрадників серед українських політиків пояснити просто. Антиукраїнський терор століттями винищував усе українське. Однак можна подивитися й з іншого боку.

Необхідно розглядати нинішню ситуацію як шанс. Можливо, така велика кількість зрадників серед українських політиків існує саме на те, щоб усі решта, як і народ загалом, об‘єдналися в протистоянні з ними. Об’єднувати Україну справді треба. Але з тими, для кого вона – рідна.