Україна таки дійсно без Кучми

Український народ днями спіткала чергова радість: не пройшло й півтора року з дня президентської інавгурації, як Віктор Андрійович нарешті визначився з головними напрямками державотворення. Точніше – з напрямком, оскільки він виявився єдиним.

Ні, жодних ідей з приводу судової реформи Президент не висунув. І стосовно тотальної корумпованості органів прокуратури, Служби безпеки, звичайної та податкової міліції пан Ющенко також нічого не заявив. Не муляють Президентові його „європейські” очі й десятки тисяч невинно засуджених, що перебувають в страхітливих умовах українських пенітенціарних закладів. І з дотриманням прав людини в Україні ніяких проблем Віктор Андрійович не вбачає. Натомість 14 травня 2006 року глава держави виступив на з'їзді Братства бджолярів України з ініціативою заснувати в Києві „Дім меду”, а також запровадити телевізійну програму, яка б висвітлювала трудові будні пасічників. Арбітр Нації повідомив, що цього року в державному бюджеті на цю шляхетну мету передбачено додаткові 16 млн. грн., які, треба думати, виявилися зайвими для Міністерства охорони здоров'я.

За повідомленням „Інтерфакс-Україна”, учасники з'їзду також обговорили необхідність створення торгівельної марки „Мед України”, під якою можна буде представляти Україну на міжнародному ринку. Вочевидь, Президенту не доповіли, що Україна на міжнародному ринку давно вже гідна представлена торгівельною маркою „Печерський районний суд м. Києва”...

Втім, цілком можливо, що за медовими президентськими ініціативами ховаються далекоглядні плани Віктора Андрійовича по стрімкому наповненню державного бюджету. Бо Криворіжсталь вдасться перепродати ще два, ну, максимум, три рази – і все. Інша річ – мед з президентської пасіки, який скоро можна буде виставляти на Лондонській біржі разом з дорогоцінними металами. Судіть самі – виставлене Ющенком на Харківському аукціоні 19 листопада 2005 року барильце з 5 кг меду було продане за 1 млн.грн. – тобто по 200 грн. за 1 грам. Або по 40 грн. за 1 карат.

Медок з президентської пасіки. Вартість одного карата – 40 грн.

Переведіть грами в трійські унції, порівняйте з цінами на метали платинової групи й переконайтеся, що Нові Безрадичі варто перейменувати на Новий Клондайк. І головне – Президентові нарешті знайдеться суспільно-корисна робота на рівні його розумових здібностей. Влітку Ющенко качав би медок, а взимку - їздив би по закордонних аукціонах, поповнюючи державний бюджет виторгом від реалізації продукції власного виробництва.

До того ж на виручені гроші Віктору Андрійовичу вдалося б вирішити наболіле, так би мовити, морально-політичне питання - заткнути пельку тим, хто нагадує Ющенкові про долю членів УНА-УНСО, засуджених за участь у акціях протесту „Україна без Кучми”. 9 березня 2001 року УНСОвці намагалися перешкодити Кучмі та Ющенку покласти квіти до пам'ятника Тарасові Шевченку в Києві. Як відомо, ця спроба завершилася масовими арештами учасників демонстрації, а Президент Кучма, Прем'єр-міністр Ющенко та Голова Верховної Ради Плющ підписали спільну відозву, порівнявши невдоволених кучмівським режимом з німецькими фашистами. УНСОвців невдовзі судили за „організацію масових заворушень”, а заодно на лаву підсудних відправили адвоката Тетяну Монтян (Тетяну обвинуватили в тому, що вона, будучи вагітною четвертою дитиною, „по звірячому” побила конвоїра УНСОвців – з того начебто аж шапка злетіла) та нинішнього журналіста „Обозу” Тетяну Чорновіл.

Злочин останньої полягав у тому, що вона разом з подругою прикувала себе до залізничних рейок на знак протесту проти фальсифікації кримінальної справи щодо членів УНА-УНСО, а це, мовляв, потенційно могло перешкодити руху поїздів. Втім, дівчатам вдалося уникнути судимості – через вагітність обох Тетян справи згодом були закриті через те, що сплинув строк давності притягнення підсудних до кримінальної відповідальності. Інші ж протестанти відбули в колоніях „від дзвінка до дзвінка” і тепер ще мають у солідарному порядку сплатити до державного бюджету 11 526грн., витрачених слідчими СБУ на „розслідування” їхньої „злочинної” діяльності. От тут президентський медок і став би в нагоді.

Меду, трохи меду, Вікторе Андрійовичу!

Лише шістдесяти грамів меду з президентської пасіки було б достатньо для того, щоби врятувати від арешту й примусового продажу квартиру батьків колишнього учасника акції „Україна без Кучми” львівського студента Сергія Гальчика. 5 травня 2006 року Гальчик був викликаний у державну виконавчу службу Галицького району Львова, де довідався, що за участь у протестах проти режиму Кучми він, окрім проведених у тюрмі років, ще має сплатити до державного бюджету майже 12 тис. грн. Це – вартість експертиз та інших слідчий дій, оплату яких суд на клопотання прокуратури поклав на засуджених. А оскільки колишні політв'язні виявилися бідними, як монастирські щури, державна виконавча служба пообіцяла накласти арешт на їхнє нерухоме майно. Таке майно виявилося лише в Гальчика – це квартира у Львові, де Сергій мешкає разом зі своїми батьками.

Втім, не варто обурюватися з приводу дій державного виконавця. Справа УНСОвців ще за часи Кучми пройшла всі судові інстанції, вирок давно набув законної сили й підтверджений у касаційному порядку Верховним Судом України, засуджені повністю відбули покарання, залишилося невиконаним лише передбачене вироком стягнення до бюджету видатків за проведення експертиз й т.п. А судові рішення треба або оскаржувати (у даному випадку це вже неможливо), або виконувати. Держвиконавці ы без того зволікали з порушенням виконавчого провадження, вочевидь, сподівалися, що після інавгурації нового, та ще й такого високоморального Президента, трапиться якесь чудо й вирок щодо учасників акції „Україна без Кучми” буде скасований. Тим більше, що Кримінально-процесуальний кодекс України передбачає можливість перегляду в порядку виключного провадження навіть таких вироків, які оскарженню не підлягають.

Але чуда не сталося. Точніше, сталося, але зовсім інше – Ющенко, якого таки допекли колишні соратники по антикучмівській опозиції, за перебігом року свого президентства дав вказівку Генпрокурору Медведьку (звісно ж незаконну, оскільки Президент не має права втручатися в роботу Генеральної прокуратури й давати будь-якому працівникові прокуратури будь-яких вказівок) організувати реабілітацію засуджених членів УНА-УНСО. Заступник Генпрокурора Кудрявцев зібрав підписи п'ятьох суддів ВСУ під поданням про перегляд справи УНСОвців в порядку виключеного провадження (це – вимога закону), питання було внесено на спільне засідання двох палат Верховного Суду – кримінальної палати та військової колегії. Але судді не піддалися на шантаж і зробили нечувану за попереднього режиму річ - демонстративно відмовилися виконувати явно незаконні президентські забаганки й відхилили клопотання Кудрявцева про скасування вироку Голосіївського райсуду Києва по справі „9-го березня”.

Заступник Голови Верховного Суду України Пилипчик ставить крапку в справі „9-го березня”

Таким чином, 7 квітня 2006 року було поставлено юридичну крапку в історії з засудженням учасників акції „Україна без Кучми”. Тепер залишилося тільки викинути з квартири Сергія Гальчика та його батьків, квартиру продати, а гроші направити до державного бюджету. Щоправда, рада Європи давно вже визнала УНСОвців, зокрема того ж Гальчика, політв'язнями. Тож скандалу уникнути Віктору Андрійовичу тепер можна лише в один спосіб – накапати в пробірку 60 грамів меду, виставити реліквію на аукціон, виручити 12 тис. грн. і внести необхідну суму на рахунок Держвиконавчої служби.

Далі буде. У другій частині розслідування: хто винен у тому, що Верховний Суд не реабілітував учасників акцій протесту "Україна без Кучми".