Москаль – європеєць

21 квітня голова Луганської обласної державної адміністрації Генадій Москаль подав у відставку. Це вже друга відставка губернатора, що відбулася після виборів до парламенту.

У зв‘язку з цим Центр досліджень політичних цінностей звернувся до політичних експертів із питанням: «Чи варто очікувати масштабної відставки губернаторів?»

Дмитро ВИДРІН (директор Європейського інституту інтеграцій та розвитку):

„По-перше, я хотів би сказати, що ми вже стаємо, мабуть, європейською державою, якщо починаємо вести себе, як у Європі, де губернатор орієнтується не тільки на думку Президента, а й на думку виборця. А це головна умова європейської традиції, коли чиновник прислухається не тільки до керівника, а, перш за все, до народу того регіону чи міста, де він є керівником. По-друге, я не думаю, що слід очікувати масовості відставок. Це буде стосуватися тільки тих регіонів, де губернатори мали фатальну поразку. Там де губернатори повинні були забезпечити перемогу тієї політичної сили, яку вони представляють, і не подолали 3%-го бар‘єру, мають піти у відставку не тільки за європейськими, а й за азіатськими нормами. А таких регіонів не так уже й багато, так що почекаємо, що будуть робити інші в таких обставинах”.

Олесь ДОНІЙ (голова Центру досліджень політичних цінностей):

„Нинішні відставки губернаторів передчасні. Зрозуміло, що в областях, де переконливу перемогу отримала опозиційна Партія регіонів губернаторам-«твердим ющенківцям» робити нема чого. Адже вони постійно можуть наражатися на недовіру двох третин облради, що автоматично тягне за собою відставку. Але в даному випадку політичні гравці невиправдано поспішають. Ротація губернаторів повинна була відбуватися після формування парламентсько-урядової коаліції. Адже за новою нормою губернаторів призначає Президент за поданням прем’єра, а це мало б означати, що посади губернаторів входять до «кадрового пакету» коаліції переможців. Спроба поміняти губернаторів до формування коаліції звужує простір для кадрових домовленостей учасників коаліції й засвідчує, що центральна влада не дуже хоче віддавати місію призначення керівників адміністрацій на відкуп партіям (нехай навіть і провладним). А ініціатива місцевих рад по якомого швидшому винесенню вотумів недовіри керівникам адміністрацій грає на користь старої моделі управління. Це є свідченням того, що місцеві партійні організації починають відриватися від загальнопартійного керівництва й діяти у виключно власних містечкових інтересах”.

Кость БОНДАРЕНКО (директор Інституту національних стратегій):

„Президент заявляв про те, що буде масова відставка губернаторів, будуть вживатися певні заходи й значна їх частина втратить свої посади. Я думаю, що зараз відставка донецького й луганського губернаторів (Чупруна та Москаля) – це лише перші ластівки в цьому процесі. Що стосується інших губернаторів, то я думаю, що в першу чергу підуть ті губернатори, які не змогли забезпечити високий показник «Народному Союзу «Наша Україна» на виборах, так само як у 1998 році Леонід Кучма звільнив 12 губернаторів після парламентських виборів за те, що вони не змогли забезпечити високий показник Народно-демократичній партії. У цьому плані Ющенко повністю копіює Леоніда Кучму та його дії”.

Володимир МАЛИНКОВИЧ (директор Українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень):

„Я думаю, что в ближайшее время будет смена губернаторов. Причем я подозреваю, что многих убирать будут до того, как будет сформировано коалиционное правительство, с тем, чтобы новый премьер (скажем, это будет Тимошенко) не мог навязать Президенту свои кандидатуры, поскольку, по Конституции, Президент должен назначать губернаторов с подачи премьер-министра. Пока премьер Ехануров – Президенту гораздо легче назначать на Востоке тех губернаторов, которые устроят этот регион. При Тимошенко это будет сделать трудно”.

Олександр ЛИТВИНЕНКО (провідний експерт політико-правових програм Українського Центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова):

„Чесно кажучи, це питання потрібно ставити трохи інакше. Деякі представники Партії регіонів заявили, що доцільно вирішувати кадрові питання стосовно призначень губернаторів у залежності від результатів парламентських і місцевих виборів у відповідних регіонах. У зв‘язку з цим, мені здається, треба розглядати й ту ситуацію, яка виникла на Луганщині. Там, наскільки я пам‘ятаю, обласна рада збиралася поставити 25 чи 26 квітня питання про відповідальність губернатора Москаля. Він подав до Печерського суду позов на рішення облради й суд цей позов задовольнив, навіть було направлено в обласну прокуратуру рішення суду про те, щоб засідання облради того дня проходило під прокурорським наглядом, тобто, щоб питання про відповідальність губернатора не розглядалося. У той же час, очевидно, Москаль зрозумів, що ситуація складається так, що він рано чи пізно буде відправлений у відставку згідно з Конституцією, та відповідно статті «Закону про місцеве самоврядування в Україні». Чи потягне це за собою відставки інших губернаторів, чесно кажучи, сказати важко. Тут, мені здається, потрібно говорити також про певні прорахунки нашого чинного законодавства. Губернатор має звітувати стосовно виконання частини тих повноважень, які були йому делеговані місцевою владою. У той же час він є представником Президента України, й є реалізатором його політики. Конституція й «Закон про місцеве самоврядування в Україні» говорять про те, що губернатор може бути відправлений у відставку Президентом, якщо дві третини депутатів облради висловлять йому недовіру. Це певний парадокс: Президент є тим суб‘єктом, який призначає голів обласних державних адміністрацій, що повинні проводити державну, а не регіональну політику, а регіональна влада зі своїх міркувань може відправити його у відставку. Мені здається, що зараз треба говорити про цю невідповідність та її корегування”.

Володимир ЛУПАЦІЙ (виконавчий директор Центру соціальних досліджень «Софія»):

„У значній мірі такі відставки були очікуваними, оскільки є два фактори. Перший фактор: відставка пов‘язана з ротацією по безпосередній ініціативі Президента. Другий – відставки, які пов‘язані з виразом недовіри з боку облрад, де більшість отримала, скажімо, Партія регіонів. Я думаю, поки що масових відставок не буде, принаймні до моменту остаточного визначення ситуації навколо формування більшості у Верховній Раді. Тобто, коли остаточно буде зрозуміло, яким буде формат більшості, й хто стає офіційною опозицією, тоді можна очікувати активних дій з боку тієї сили, яка буде поставлена в позицію офіційної опозиції. Зараз це ще не є масовим явищем. Наприклад, стосовно Москаля. Справа в тому, що у нього вже там був скандал, наскільки я розумію, й у цій ситуації ми вже просто спостерігаємо розв‘язку, але це ще не ситуація пов‘язана вже з загостренням політичної ситуації по лінії правляча коаліція-опозиція”.