Володимир Бондаренко: «Переговори про коаліцію – це театр»

Член партії «Реформи і порядок» Володимир Бондаренко довгий час протистояв колишньому мерові Олександру Омельченку, бунтуючи на сесіях столичної ради, і щиро вірив у перемогу Віталія Кличка на цьогорічних виборах мера. На думку Бондаренка, Кличко згодом усе ж таки зміг би стати гарним столичним головою. Вибори виграв Черновецький, і Бондаренко, здається, знову піде в опозицію щодо нової київської влади, хоча сам про це поки що не каже, але перше засідання Київради вже проігнорував.

– Що відбувається в Київраді? Хто з ким воює?

– Такий політичний орган, як Київрада, так само як і Верховна Рада, не є однорідним. Це насамперед проявляється в наявності більшості й меншості, або опозиції. Сьогодні в Київраду пройшли два потужні, майже рівні за своєю кількістю мандатів блоки – Юлії Тимошенко та Леоніда Черновецького. Два менших блоки – Віталія Кличка та «Наша Україна». А також дрібніші сили – «Громадський актив Києва», який вважається близьким до БЮТ, Соціалістична партія, Партія регіонів, Народний блок Литвина. Після виборів ми провели зустрічі з різними політичними силами. Також мали розмову з Леонідом Михайловичем Черновецьким, якому поставили лише одне питання щодо того, як він бачить структуру київської влади. На жаль, від нього ми не почули конкретних пропозицій із цього приводу щодо прийнятних чи навіть неприйнятних моделей... До того ж, маємо констатувати, що в середовищі нового мера з’явилися люди, які свого часу дуже активно співпрацювали з Олександром Омельченком і дискредитували і себе, і попередню владу. Для нас є неприйнятною спільна робота із цими людьми.

Що стосується першої сесії Київради, то ми вважаємо її поспішною. Бо в цей час розпочалися різні судові слухання, і ми попросили Леоніда Михайловича не поспішати зі скликанням першої сесії ради, поки не минуть усі терміни для судових розглядів щодо оскарження результатів виборів. Тим більше, що три дні сюди – три дні туди нічого не вирішили б. Однак наші колеги чомусь вирішили спішно скликати сесію та перерозподілити посади.

– У чому причина такої поспішності?

– Мені здається, що або Леонід Михайлович, або його оточення скоріше хотіли легітимізувати себе в Києві. Можливо, наші колеги боялись якогось зворотного ходу подій або ще чогось. У результаті ця невиправдана поспішність тільки завдала шкоди. Тим більше, що я впевнений, що всі суди закінчилися б нічим, тому спокійно можна було трошки зачекати й розпочати роботу в нормальному ключі, яка б не викликала ні в кого застережень.

Що стосується кворуму, то, за нашою інформацією, на сесії не було достатньої кількості депутатів, аби приймати якісь рішення. Хоча сьогодні дехто веде мову про те, що така кількість була. За нашими даними, 56 людей отримали посвідчення, а кажуть, що на сесії були 62 депутати. До того ж на першій сесії ніколи не приймають кадрових рішень. Місія першої сесії – оголосити прізвище, ім’я та по батькові нового мера й назвати поіменно новообраних депутатів. Тобто Черновецький міг оголосити, що рада збирається через два дні для того, щоб вирішити такі-то й такі-то питання. Тоді ніяких би зауважень у жодного депутата не виникало. А так ми відчули намагання певних сил «передавити» меншість, тобто залишити певні політичні сили за бортом, але це і в Києві, і в цілому в Україні зробити буде дуже складно. І працювати в Київраді з розподілом голосів 62 на 58 або навіть 65 на 55 буде просто неможливо. Бо для прийняття рішень завжди можна буде то в один, то в другий бік перетягувати необхідну кількість голосів. Така ситуація може призвести до блокування роботи ради, а також до складних наслідків для Києва загалом...

– Тобто ви вважаєте, що більшості в Київраді немає?

– Немає.

– Які програми озвучив Черновецький під час зустрічі із представниками блоку Кличка?

– У нього є наміри здійснити широкі соціальні програми. Він завжди про це казав. Це чудово, але міське господарство має ще багато інших напрямків роботи. І коли не працюватиме економіка міста, коли буде розбалансований весь комплекс міського господарства, ефективної роботи міської влади очікувати нема чого. Про те, що новий голова збирається робити в інших сферах життєдіяльності столиці, поки що невідомо. У нас такі програми є, а також є спеціалісти із цілого комплексу питань.

– Блок «ПОРА» – ПРП» збережеться?

– У Київраду пройшов тільки один представник партії «ПОРА»... Загалом блок «ПОРА» – ПРП» відбувся переважно тільки на верхньому рівні. У 21 із 27 адміністративних одиниць країни блоку «ПОРА» – ПРП» не було створено: не змогли домовитися, і внаслідок цього всі пролетіли. У Києві також були певні проблеми. Наша команда в Києві формувалася з різних джерел. Одне джерело – це люди із середовища ПРП, інше – люди Віталія Кличка, які переважно є бізнесменами. У них були свої мотивації щодо приходу до столичної влади... Можу сказати, що наші люди мають досить потужні програми, які ми готові реалізовувати.

– Сьогодні на рівні Верховної Ради відбуваються переговори щодо створення «помаранчевої» коаліції. Чи відбуваються такі процеси в Київраді?

– Ні там не відбуваються, ні тут.

– Але ж протоколи підписують, і про наміри об’єднатися весь час говорять...

– Це все театр. Це театралізоване шоу, де кожен з учасників цього театралізованого процесу створення коаліції намагається сказати, що він цього хоче, а хтось інший не хоче. Причому жодна зі сторін ніколи в житті не скаже, що вона не хоче об’єднуватися, але чомусь з’являються маленькі зачіпки: то якийсь шостий пункт, то вимога певної посади... Узагалі від сьогоднішніх процесів залежить форматування президентських виборів і взагалі майбутня конфігурація влади в країні. Допуск Юлії Володимирівни на посаду прем’єр-міністра за досить широких можливостей впливу на місцях декого лякає. Із другого боку, Юлія Володимирівна розуміє, що вона може й не справитися з обов’язками на прем’єрській посаді, бо виникнуть певні проблеми то з газом, то ще із чимось. Тому зараз іде гра. Але наслідки цієї гри можуть бути специфічні. І я думаю, що вони такими й будуть. Акцентувати увагу на тому, що в коаліцію ні в якому разі не потрапить Партія регіонів, абсолютно логічно, але це не означає, що із цієї фракції «тушками», тобто по одному, не перетягнуть 2–3 десятки депутатів...

– А як же імперативний мандат?

– Сьогодні це питання ніхто до кінця не розуміє. У нас імперативний мандат полягає в тому, що якщо я, як депутат, пишу заяву про вихід із фракції, то мене можуть виключити зі списку, тобто забрати депутатський мандат. А я не писатиму заяву про вихід із фракції, але голосуватиму, як мені хочеться. Тобто фактично я буду позафракційним, але офіційно – належатиму до певної фракції. Тому після цієї гри зі створення коаліції, яку ми спостерігаємо з вами тепер, через певний час «натягнуть» якусь кількість депутатів і створять так звану демократичну коаліцію, але на штучній основі.

– І хто може увійти в цю більшість?

– Окремі депутати. Бо і в «Нашій Україні», і в БЮТ є люди, яких я назвав би неформатними. Та ж фракція Кінаха, що не голосувала за наші закони. У списках також вистачає і колишніх есдеків, котрі тепер знайшли притулок у фракції тієї ж Тимошенко. Які там у них «помаранчеві» принципи? «Помаранчеві» лишилися на вулиці – Костенко, ми та інші...

– Але та ж «Наша Україна» заявляла, що відкрита до співпраці в рамках коаліції з демократичними силами. Тобто фактично йдеться про те, що вони готові провести представників «помаранчевих», які не пройшли в парламент, у владу. Ви готові з ними співпрацювати?

– Та нема проблем. Більше того, я можу констатувати, що вони скоро відчують кадровий голод з точки зору навіть захисту своїх інтересів, бо треба комусь і законопроекти готувати, і виступати... До речі, у Януковича також є досить велика кадрова проблема, оскільки багато людей у його списку просто сховалося...

– Що там робитиме партія «Реформи і порядок», яка не пройшла в парламент?

– Ми провели засідання політради, де підбили підсумки роботи, оцінили результати виборчої кампанії. Наразі можна говорити про три шляхи розвитку нашої партії. Перше, ми можемо примкнути до потужнішої політичної сили – або до БЮТ, або до «Нашої України», як зараз кажуть «влитися». Другий варіант – це створення альтернативної обом великим «помаранчевим» партіям третьої на основі тих політичних сил, які не пройшли в парламент (такі, як ПРП, УНП Костенка). І третій варіант – це продовжити самостійне плавання.

– Чи заплановано якісь кадрові рішення в партії за результатами парламентських виборів, наприклад, зміну лідера?

– Коли вести мову про ті сценарії, які я тільки-но озвучив, то лише в третьому ми маємо змогу зберегти нашого лідера. Якщо ми підемо саме на варіант самостійного проекту, то це передбачає певні зміни іміджу й партії загалом і керівника зокрема. Узагалі, це дуже складне питання. На сьогодні я не бачу в нашому партійному середовищі лідера, який зміг би переформатувати ПРП. Причому зробити це так, щоб не вдарити по інтелектуальному показнику партії, яка має певний імідж серед наших громадян.

ірина коробко, http://bezcenzury.com.ua/