Юлія Владіміровна і мужичкі…

«Оглядач» опублікує серію досліджень Костя Бондаренка, присвячених ключовим політичним фігурам вітчизняних партій. Найближчим часом політолог препарує політичну ""тусовку" Партії регіонів.

Днями ЗМІ повідомили про те, що на засіданні «Батьківщини» у лідера партії Юлії Тимошенко окреслилося коло заступників. Очевидно, відтепер закиди експертів на адресу Юлії Тимошенко щодо відсутності у неї команди і щодо відсутності командної гри будуть спростовуватися наявністю певної групи людей, яким Юлія Володимирівна довіряє і які будуть виступати в ролі «речників» політичного проекту БЮТ.

Дуже цікаво, що серед заступників Юлії Володимирівни – не лише перевірені боями та лихоліттями партійці, а й ті, хто зробив успішну кар'єру в роки Леоніда Кучми, а після «Помаранчевої революції» перекинувся у новий політичний табір. Також у команду потрапили ті, хто перейшов під знамена Юлії Володимирівни з інших політичних таборів. Не дивно, що серед заступників немає таких донедавна близьких серцю пані Тимошенко людей, як Михайло Бродський чи Олександр Волков. Але дивно, що за межами «Політбюро БЮТ» залишилися такі люди, як Андрій Шкіль, Андрій Шевченко, Олександр Фельдман, Василь Хмельницький та Таріел Васадзе. Адже всі вони претендували на певні важливі ролі в оточенні Юлії Тимошенко.

фото Толстый и Тонкий/ОБОЗ

Незмінним фаворитом і «правою рукою» української «залізної леді» залишається Олександр Турчинов. 41-річний екс-голова Служби безпеки України протягом останніх 10 років – незмінно поруч з Юлією Тимошенко. Він разом із нею будував тіньовий «Кабінет Міністрів» у 1997 році, разом із нею воював з Павлом Лазаренком за «Громаду», разом створювали «Батьківщину», згодом разом діяли у рамках акції «Україна без Кучми»… Турчинов – перевірений роками спільної роботи кадр. Тимошенко йому довіряє. Можливо, не повністю, але принаймні більше, ніж іншим. Окрім всього, Турчинов забезпечує Юлії Тимошенко креатив, зовнішній супровід та контакти с серйозними світовими організаціями – в тому числі по лінії власних зв'язків з харизматичними нетрадиційними релігійними сектами***.

Цікавою є поява в «політбюро» 44-річного Олександра Абдулліна. Олександр Рафкатович починав свою кар'єру як журналіст, але на певному етапі почав активно дружити з Ігорем Бакаєм та Олександром Волковим і створив свою компанію – «Інтергаз». Деякий час вважався конкурентом Юлії Володимирівни (ще у той час, коли «українська Жанна д'Арк» не носила косу, а кубометри газу її цікавили більше за мільйони голосів на виборах).

Проте після «Помаранчевої революції» виявився палким прихильником революційного шляху вирішення проблем української економіки і посів важливе місце в діяльності опозиційного Блоку. Абдуллін є своєрідним символом і маяком для інших бізнес-кіл. Інше символічне прочитання введення Абдулліна до «політбюро» - всі розмови про швидкий відхід від Тимошенко представників бізнес-кіл – не більше, ніж просто розмови.

http://www.umoloda.kiev.uaСаме таку ж роль і таку символіку Юлія Володимирівна запропонувала і для Богдана Губського. Колишній представник «чудової сімки», до якої крім нього входили Віктор Медведчук, брати Суркіси, колишній мер Києва Валентин Згурський, банкіри Карпенко і Лях, після третього туру президентських виборів одразу ж побіг вітати Віктора Ющенка з перемогою, сподіваючись на швидкі преференції. Ющенко Губського не прийняв у свою команду. Прийняла Юлія Тимошенко, яка у той час тримала широко відчиненими двері для представників бізнес-середовищ. Довкола Ющенка і так товпився народ, всі вакансії були розібрані. Губському пробачили співпрацю з попередньою владою (він був то улюбленцем Олександра Ткаченка, то близьким до Кучми і Медведчука, ба навіть звертався до Конституційного Суду по дозвіл на третій термін для Леоніда Даниловича). Але, переходячи в табір до Тимошенко, Губський серйозно ризикував – особливо враховуючи, що у цей час за нез'ясованих обставин загинув його колишній компаньйон, банкір Юрій Лях, а ще один соратник по партії, що вийшов на переговори з Юлією Володимирівною, Ігор Плужніков, помер після дивної хвороби. За відсутністю кримінальних справ щодо цих смертей, і ми припустимо, що мало місце звичайне самогубство і звичайний цироз печінки. Але Губський зробив свій вибір, і, очевидно, отримав гарантії. Він має впливи у Центральній Україні (мережа цукрових заводів), Юлію Тимошенко цікавив центральноукраїнський електорат. Цим і пояснюється присутність Губського в «політбюро».

фото Толстый и Тонкий/ОБОЗ

Кадровий дипломат та економіст, в кравчуківські часи – посол України у США, Олег Білорус по праву зайняв своє місце в опозиційному «Політбюро»: він поруч з Юлією Тимошенко ще з часів спільного перебування у «Громаді». Він – один з небагатьох, хто не залишав Юлію Тимошенко і не сумнівався в правильності вибраного нею шляху. Представник старшого покоління українських політиків (Олегу Григоровичу – 67 років), він мало впливає на процес прийняття рішень і є фігурою майже символічною. Щось на зразок Михайла Івановича Калініна в оточенні Сталіна.

http://www.utr.tvЦікавою несподіванкою стала поява в найближчому оточенні Юлії Тимошенко колишнього соціаліста Йосипа Вінського. Йосип Вікентійович, донедавна найближчий друг і соратник Олександра Мороза, напевне, заслужив своє місце в «Політбюро»: ще навесні чимало говорилося про постійний переговорний процес Тимошенко і Вінського. Мовляв, Вінський пообіцяв Юлії Володимирівні привести в БЮТ всю Соціалістичну партію – якщо не на правах колективного члена, то на правах близького сателіта. Тим більше, що в центральноукраїнських областях непоодинокими були випадки, коли представники Соціалістичної партії (а Центральна Україна – це донедавна електоральне поле саме соціалістів) на минулих парламентських виборах відверто підтримували БЮТ.

Перехід Олександра Мороза в Антикризову коаліцію і перемога в СПУ ситуативного тандему Рудьковський-Мендусь (давні опоненти Вінського) призвело до гучних антиморозівських заяв Йосипа Вікентійовича. Це потягнуло за собою відставку «полум'яного революціонера» і перехід його в БЮТ – але вже в персональному порядку, без партійних легіонів. Це суттєво зменшує роль і вплив самого Вінського, але для Юлії Тимошенко він буде фігурою символічною.

Напевне, єдиний справжній інтелектуал в «політбюро» - Григорій Немиря. Виходець із Донецька, він є одним з тих українських науковців, хто зарекомендував себе як вдумливий дослідник, соціолог, політолог – з широкими зв'язками за межами України, як в наукових середовищах, так і в серйозних фінансових установах. Очевидно, на Немирю покладатиметься значна частина творення іміджу української опозиції в світі та підготовка зовнішньополітичних референів для лідери БЮТ. Функція Немирі – «мозок блоку».

Натомість функція «язика Блоку» відведена Миколі Томенку. Язик – як відомо – орган поліфункціональний. Найчастіше Микола Володимирович використовується як речник для озвучення тих чи інших рефренів та заяв. Розподіл ролей – очевидний. Найсенсаційніші речі заявляє Юлія Тимошенко, більш буденні – Микола Томенко, зовсім провокаційні і непідтверджені фактами – Олег Ляшко. Миколу Володимировича часто порівнюють з одним відомим міністром пропаганди. Що-що, а система пропаганди і агітації в БЮТ налагоджена успішно. Тим більше, її помножено на новітні PR-технології.

фото пресс-службы БЮТ

До речі, саме Микола Томенко став містком, по якому до БЮТ наблизилася колись рідна для Томенка партія «Реформи і порядок». Технологічний характер партії та присутність в її лавах відомого політика і політтехнолога Ігоря Гриніва дає підстави говорити, що невдовзі ми зможемо побачити боротьбу технологів (традиційних та нових) за право заплітати косу Лідеру. Принаймні, є надії, що за деякий час ми зможемо побачити «нову Юлю» - можливо, з «Луї Віттона» (який у тому-таки Парижі давно вважається моветоном) вона переключиться на інші доми мод – на авеню Жорж V і на Шанз Елізе у Парижі є ще чимало бутіків всесвітньо відомих кутюр'є, так що у Юлії Володимирівни є ще практично безмежне поле для особистісного росту і розвитку.

фото Толстый и Тонкий/ОБОЗ

Нарешті, достойне місце в найближчому оточенні Юлії Тимошенко зайняв Ярослав Федорчук, керівник секретаріату БЮТ. Це – професійний апаратник, що пройшов апаратну школу в радянські часи і виніс чималий досвід подібного роду діяльності. Він забезпечує внутрішню дисципліну і внутрішню роботу, потік паперів, графіки і тому подібну рутинну роботу, без якої діяльність партії чи блоку перетворюється на збори Гуляйпільської комуни зразка 1918 року. Саме цим і визначається роль і місце пана Федорчука в оточенні пані Тимошенко.

Таким чином, «політбюро» сформовано. Такий собі колективний орган влади при «дорогому і шанованому Генеральному секретареві». Як любив казати в таких випадках блаженної пам'яті Микита Сергійович, «цели ясны, перспективы намечены. За работу, товарищи!»

Кость Бондаренко, Інститут Горшеніна

Далі буде

*** В статті Костя Бондаренка про заступників лідера партії "Батьківщина" допущено прикру некоректність щодо Олександра Турчинова. Автор відзначає наявність у пана Турчинова "зв'язків з харизматичними нетрадиційними релігійними сектами". Це твердження не відповідає дійсності, оскільки Олександр Турчинов належить до однієї з протестантських церков України, які жодним чином не належать до "харизматичних сект". У зв"язку з помилкою, яка стосується такої чутливої сфери, як релігійна, "Обоз" приносить вибачення Олександру Турчинову, його соратницям та соратникам по партії, рівно як і по релігійній громаді.