Єханурова "прокинули", тому що влада не домовилася з фінансово-політичними групами
Верховна Рада відмовилася дати згоду на призначення виконуючого обов'язки прем'єр-міністра Юрія Єханурова прем'єр-міністром. За схвалення його кандидатури проголосували 223 депутати при необхідних 226.
У зв‘язку з цим Центр досліджень політичних цінностей звернувся до політичних експертів із питанням: «Чому парламент не затвердив кандидатуру Єханурова на посаду прем‘єр-міністра?»
Віктор НЕБОЖЕНКО (керівник соціологічної служби «Український барометр»):
„Там сложилось ситуативное большинство: негативное большинство новой оппозиции – имею в виду сторонников Тимошенко (не говорю фракция) – и старая оппозиция в лице проигравшего премьер-министра, кандидата в президенты Януковича. Вы знаете, что в этой ситуации Ющенко мог только полагаться на сумасшедшую удачу, а не на арифметическое превосходство, или свое ораторское искусство. Я не оправдываю этот результат. Если б результат оказался положительным – это был бы нечаянный результат”.
Олесь ДОНІЙ (голова Центру досліджень політичних цінностей):
„Існує спокуса пояснити провал Єханурова тимчасовим об‘єднанням «старої опозиції» (Регіони, СДПУ(о), КПУ) та «нової опозиції», спільним інтересом яких є ослаблення існуючої влади. Але сам Ющенко, на жаль, є однією з основних причин цієї ситуації. Президент приклав дуже багато зусиль, щоби політики не вірили президентському слову. Як можна було підписувати Декларацію про єднання, де підтверджувалося впровадження політичної реформи, і на наступний день знову відмовлятися від власних слів і казати що черговий раз треба порадитись з народом? Президенту слід стати серйознішим і зрозуміти, що зараз під загрозу поставлений сам конституційний лад в Україні і справа не в негативному голосуванні по прем‘єру, а у втраті владою важелів керування країною”.
Вадим КАРАСЬОВ (директор Інституту глобальних стратегій):
„Не затвердив, тому що не отримав твердих гарантій президента щодо ключових для української політики питань: політичної реформи, а для окремих політичних сил - припинення кримінального переслідування за політичними мотивами. Очевидно, що ряд парламентських фракцій і політичних сил все ж таки не зацікавлені в тому, щоб уряд Єханурова пройшов з першої спроби. Затвердження Єханурова з першої спроби продемонструвало б символічну й моральну перемогу президента в парламенті. Очевидно, що ряд політичних сил все ж таки налаштований на жорстку боротьбу з президентом і його командою, і, в свою чергу, зацікавлені в тому, щоб у глави держави та його уряду не було поки що чіткої парламентської підтримки”.
Юрій ЯКИМЕНКО (директор політико-правових програм Українського Центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова):
„Не затвердив, тому що влада недоопрацювала із тими фракціями, які потенційно могли б дати голоси. Передусім, це фракції «Єдина Україна» та «Регіони України» (якби вони проголосували, цих голосів би вистачило). Адже, якщо подивимось, навіть ПРП дала голоси, БЮТ дав один голос. Тому потрібно було працювати з тією частиною фракцій, що не є непримиренною опозицією або є такою опозицією, з якою можна домовитись”.
Олександр ДЕРГАЧОВ (провідний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України):
„Очевидно, що значна частина політичних сил, зокрема представлених у парламенті, вважає за необхідне скористатися ситуацією, використати помилки президента, зафіксувати нове співвідношення сил, покращити стартові умови для власної участі в парламентських виборах, а можливо, й взагалі змінити напрям руху України. Тож вони не могли просто так підтримати кандидатуру, яка б засвідчила, що президент має свій уряд, що він має якусь більшість, хоч і не дуже стійку, в парламенті й керує ситуацією. Тобто є сили, зацікавлені в тому, щоб якщо й не загострювати кризу, але скористатися тою кризою, яка є, і додатково послабити президента й посилитися самим. Це політична боротьба, й, на жаль, президент дав серйозні підстави (і головне – серйозні можливості) діяти в такий спосіб”.
Віталій КУЛИК (директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства):
„Є дві складові відповіді. Перша складова – це те, що політичне керівництво країни фактично не змогло знайти певних домовленостей із різними фінансово-політичними групами, а також іншими групами в самому парламенті. Ті домовленості, які існували, і той меморандум про співпрацю виявились усе ж таки недієвим інструментом консолідації парламентської більшості. В результаті не було проведено кандидатуру Єханурова. Друга складова – це те, що в гру включилися потужні гравці (в тому числі й пані Тимошенко). І саме ці три голоси, яких не вистачило Єханурову, – це робота певних сил, що не зацікавлені в посиленні президентської команди через технічний уряд, яким власне є уряд Єханурова”.