Задоволення по-соціалістичному

Весь час, протягом якого соцпартія Мороза обертається на політичному небосхилі України, ця політична сила намагається позиціонувати себе як «взірець порядності і чесності». Втім, будемо відвертими: наразі цей комплімент щодо СПУ використовують хіба що в середовищі самих соціалістів. До того ж, керівництво партії докладає чимало зусиль, щоб ці прекрасні епітети у поєднанні з абревіатурою з трьох букв викликали лише іронічну посмішку. Істерія, яку СПУ влаштувала останнім часом навколо діяльності уряду, – чергове тому підтвердження. Важко навіть уявити, щоб у Франції, Італії, США чи тій же Росії партія, яка має солідне представництво у вищому виконавчому органі, цей самий орган навіть не те що критикувала - відверто поливала брудом. Але вітчизняні соціалісти - дарма, що вхожі в Соцінтерн - прийнятні для всього цивілізованого світу правила політкоректності, як кажуть, «мали на увазі». Лише побіжний моніторинг головних соціалістичних рупорів – газет «Грани плюс», «Сільські вісті», «Товарищ», дозволяє дійти висновку, що СПУ розгорнула системну, цілеспрямовану і добре скоординовану антиурядову кампанію. Використовуючи всі наявні у них засоби, не особливо перебираючи методами та висловами, соціалісти настирливо переконують людей, що головною причиною всіх негараздів у державі є діяльність чинного Кабінету та особисто прем’єр-міністра Юлії Тимошенко. Ось лише деякі заголовки передовиць та витримки із статей видань, контрольованих СПУ, за 30-31 серпня цього року.

Чуда не будет («Грани плюс», 31 августа – 6 сентября, автор – Виктор Найденов)

«На что правительство надеется? – На чудо, которое состоит из трех компонентов: на бессловесность и запас терпения народа, на продажу предприятий и, наконец, на зарубежные подачки, кредиты и инвестиции». «…Уже всеобщим предметом иронии стали сопровождающие деятельность Правительства кризисы (бензиновый, газовый, мясной, сахарный, назревающий хлебный). Правительство не только не справляется с ними, но публикует совершенно невероятные оценки и обещания, которые не выполняются. Это свидетельствует о том, что оно каждый раз не владеет ситуацией».

«Сейчас правительство идет ва-банк, ставя на карту все, чтобы выиграть выборы. Задействован и административный ресурс «улучшения» отчетных показателей. А о дальнейшем, видимо, не очень заботится».

Очередной "гарбуз" для премьера(«Товарищ», 30 августа, автор - Дмитрий Бачевский)

«Юлия Тимошенко не делает абсолютно ничего, чтобы решить проблему с обеспечением Украины газом».«У Юлии Тимошенко не получается взять российский "Газпром" измором. Не желая, по известным всем причинам, самой ехать в Москву договариваться о столь необходимом нам газе, она уже долгое время безуспешно посылает туда своего "свата" в лице главы НАК "Нефтегаз Украины" Алексея Ивченко. Видно, надеется, что такая настойчивость утомит "парня" и заставит его наконец сказать "да". Но безуспешно…» «…Вообще удивляет недоумение нашего премьера. Юлия Владимировна, судя по всему, искренне растерялась, получив из Москвы известие о том, что очередной раунд переговоров (по газу – авт.) провалился. Она даже отказалась комментировать новость, сославшись на то, что "еще рано". Честно говоря, когда наступит "поздно", нам ее комментарии будут ни к чему». «Ясно, что это сильный удар по имиджу "мамы нации". Популизм в холодную зиму будет звучать не очень убедительно. Пока все вроде бы шло гладко: успехи приписывались себе, любимой, а неудачи вешались на некомпетентных чиновников, заговорщиков-спекулянтов, вредителей, саботажников, врагов народа и т.п. Но шило в мешке не утаишь, и хорошая мина при очень плохой игре будет выглядеть попросту глупо. Понятно, что Юлия Владимировна лихорадочно ищет способ с честью выйти из позорной ситуации и сохранить лицо».

«…Еще одно тревожное сомнение закрадывается. Если Юлия Владимировна, как она того страстно желает, останется премьером при новых полномочиях после осуществления политреформы и станет фактическим главой государства, неужели она все так же будет сидеть в Киеве и руководить переговорами с Россией по телефону? Трудно представить такое и, честно говоря, не хочется». Зрада? Чому?! Вірність? Кому?! («Сільські вісті», 30 серпня, автор - Іван Бокий )

«…Україні потрібен здоровий ринок, а не гешефти на штучно створюваних кризах, якою і була цукрова, чи не так? І тут ще треба запитати Терьохіна і Тимошенко, чиї інтереси вони захищали, вимагаючи відставки Баранівського. Тільки не України — це ясно, як Божий день».

Любимица публики («Грани плюс», 31 августа – 6 сентября, автор - Александр Переверзев)

«…Мы помним, как серьезны и ответственны были интонации Юлии Тимошенко, когда речь шла о ее фотосессиях в журналах «Плейбой» и «Elle». А тут какой-то Merrill Lynch! Тьфу, кликушество. Правда, финансовые аналитики ведущих мировых инвестиционных банков уровня Merrill Lynch совершенно официально зарабатывают до $3 млн. в год. Неужели такие деньги, превышающие зарплату иного министра прекрасной европейской страны, платят за кликушество? …И сейчас аналитик этого банка констатирует, что экономическое развитие Украины, а также политическая ситуация в стране не улучшились столь стремительно, как ожидалось. Увы, это весьма похоже на правду. Высказывание же г-жи Тимошенко выглядит куда менее убедительно. Собственно, больше всего оно напоминает приснопамятную цитату из репертуара в недавнем прошлом заклятого врага Юлии Владимировны — Виктора Медведчука. А что, неплохо звучит: «Наша экономика сегодня сильна как никогда».

Особливою «любов’ю», судячи з тієї уваги, яку вони йому приділяють, у соціалістів користується міністр-економіки Сергій Терьохін

Мальчиш-плохиш украинской экономики («Товарищ», 30 августа, автор - Дмитрий Бачевский)

«Сколько трупов оставит после себя Сергей Терехин?»

«…Многие не ждали ничего хорошего и от возвращения в Министерство экономики в качестве его руководителя Сергея Терехина, который в 1992-1993 годах был заместителем министра экономики, главой департамента финансовой и внешнеэкономической деятельности. Говорят, именно ему принадлежала идея декрета о пресловутых трастах, выманивших у населения сотни миллионов долларов. Злые языки поговаривают, что в 1993 году, когда квартира в Киеве стоила пару тысяч "зеленых", наш скромный замминистра оставил за вечер в казино 10 тысяч долларов...» (Дивно, чому ті ж самі «злые языки» не «поговаривают», що Терьохін також таємний агент «Моссада», незаконно народжений син Че Ге Вари і взагалі перефарбований негр – авт.).

«…Это что, криминальная патология или неумение работать для национальных интересов? Насчет интересов не знаем, но что касается "работать", то здесь Сергей Анатольевич оставил, по его словам, горы "трупов". В 1999 году Терехин, говоря о Юлии Тимошенко, заявил следующее: "Судя по первому опыту ее работы - по бюджету, - могу сказать, что это человек опасный. Так как тормозов у Юлии Владимировны нет. Есть желание, такое же, как у меня было в 93-м, резко, быстро все изменить, совершенно не просчитывая щепки и трупы, которые остаются после этих изменений". Судя по сегодняшней работе Сергея Терехина, плохая привычка не просчитывать щепки и трупы у него осталась. Как и у Юлии Владимировны, с которой они удивительно легко нашли общий язык в сахарном вопросе. Иначе как объяснить их позицию по импорту дешевого сахара-сырца, который больно бьет по отечественному свекловодству? Разве что злым умыслом». Зрада? Чому?! Вірність? Кому?! («Сільські вісті», 30 серпня, автор - Іван Бокий )

«… Міністр економіки Сергій Терьохін, взагалі-то в практичних економічних справах не дока і навіть не мастак, вимагаючи повної покори від міністрів-соціалістів, добивався навіть відставки одного з них і, на диво, дістав підтримку від Прем’єр-міністра, і, якби не втручання Президента, чого доброго, дикунський акт вилучення міністра агрополітики з урядового сонму міг би й відбутися».

Що цікаво. «Грішними», на думку «товаріщєй», є тільки ті члени Кабміну, які не носять в кишені партійного квитка СПУ. Міністри-соціалісти як завжди біленькі і пухнасті. Все, що б вони не робили – все правильно, все в інтересах «трудового народу». Чим не політика подвійних стандартів?

«Що б хто не казав і не писав, а результати опитувань громадської думки поки що на боці міністрів-соціалістів. Це — дуже міцне ядро уряду. Імена Юрія Луценка, Валентини Семенюк, Станіслава Ніколаєнка, Олександра Баранівського в народі популярні — і цілком заслужено. Підтримку в народі має соціальний блок уряду, а в його основі і є вимоги СПУ, зафіксовані в угоді О. Мороза з В. Ющенком. Чого не скажеш про економічний блок, де панують радше ліберальні теорії, а не ідеї. Глибокої соціалізації економіки, тобто того, що характерне для таких процвітаючих держав Європи, як Швеція, Норвегія, Данія, Велика Британія, не видно і в перспективі...»

А ось які оцінки дає своїм колегам-однопартійцям їхній вождь Олександр Мороз.

Социалисты во власти получили оценку («Товарищ», 30 августа)

«По словам Александра Мороза, председатель Фонда государственного имущества Валентина Семенюк "четко ведет линию" на трансформацию Фонда в самостоятельный орган, который будет распоряжаться имуществом государства под контролем и в интересах народа Украины...»

«Министр образования и науки Станислав Николаенко смог положительно повлиять на увеличение заработной платы педагогам, заметил Александр Мороз».

«А после того, как Министерство внутренних дел возглавил Юрий Луценко, деятельность этого ведомства стала настолько прозрачной, насколько МВД вообще может быть открытым по роду своей деятельности. И уже достигнуты конкретные результаты».

«Лидер украинских социалистов считает, что министр аграрной политики Александр Барановский "действует последовательно и защищает интересы народа и сельских товаропроизводителей" в спорах, связанных с ростом цен на продукты и товары первой необходимости».

І це каже лідер фракції, яка заблокувала прийняття в парламенті низки урядових законопроектів, завдяки яким ще на початку літа можна було збити ціни на продовольчому ринку. В тісній співпраці з нинішніми опозиціонерами вони зробили все, щоб маховик інфляції в Україні розкручувався й надалі. Щоб потім за цю саму інфляцію уряд критикувати. Можливо тому СПУ у своїй пресі й не чіпає співучасників – колишніх «кучмістів», з якими соціалісти так активно боролись раніше, і після яких новій владі тепер доводиться вичищати «авгієві конюшні». Але соціалісти не були б соціалістами, якби залишили поза увагою найсокровенніше - євреїв в уряді. Першим їм втрапив у око міністр транспорту Червоненко. Відома своїм інтересом до єврейського питання газета «Сільські вісті» в останньому номері так і написала: «Комуністи звинувачують міністра-єврея Червоненка у провокації міжнаціонального питання». І хоча далі йде передрук заяви КПУ, згадка про національність пана міністра у заголовку виглядає досить симптоматично.

Слідкуючи за такою поведінкою соцпартії, чомусь приходить на згадку один бородатий анекдот. Зустрічаються два геї-футболісти, і один іншому каже:

- Є у мене одна завітна мрія – забити гол у власні ворота.

Другий:

- Навіщо?

- Уявляєш. Я забиваю гол, хлопці кричать: «П…!, п…! (чоловік нетрадиційної орієнтації)», а мені так приємно.

Таке враження, що соціалісти теж отримують задоволення від подібного.