Видео дня
Турчинову так не вистачає Тимошенко...
– Пане Олександре, на нещодавній прес-конференції ви заявили, що після ще однієї (слід думати – остаточної) експертизи плівок Мельниченка під цією справою необхідно підвести риску. Чи означає це, що вам самому набрид оцей перманентний вихлюп компромату, на який перетворилося оприлюднення мельниченківських записів?
– Я думаю, що в нормальному суспільстві не може бути постійним предметом аналізу бруд і компромат. Мені здається, що головна функція плівок Мельниченка закінчиться тоді, коли буде покарано всіх тих, хто давав наказ викрасти й убити Георгія Гонгадзе. Напевне, і в самого Мельниченка була саме така мета – викрити злочин і домогтися покарання винних. Усе решта – те, що пов’язано зі зведенням рахунків та політичним компроматом, має відійти в учорашній день.
– Турчинов-опозиціонер і Турчинов – глава СБУ по-різному ставиться до Мельниченка та його записів?
– Знаєте, коли Україна була в кризовій ситуації й здавалося, що тиранії не буде кінця, тоді плівки Мельниченка відіграли позитивну роль. Бо опозиційний рух дістав буквально нове дихання. Я пам’ятаю Кучму за тиждень до оприлюднення цих записів і після цього – це були два різних Кучми: один – упевнений у своїй безкарності, другий – переляканий, деморалізований тощо. От тоді й почалося справжнє повалення режиму... Зараз для мене Мельниченко – це носій інформації, а плівки його – предмет дослідження як докази у кримінальних справах. І я хочу, щоб саме таким предметом ці плівки й залишилися.
– А чи можете ви прокоментувати останнє оприлюднення плівок Мельниченка – маю на увазі той фрагмент, де Ющенко й Порошенко розмовляють про Юлію Володимирівну?
– Те, що виникає таким чином у пресі, навряд чи слід коментувати голові СБУ. Для цього є політики, аналітики, нехай вони цим і займаються...
– А якою була реакція самої Тимошенко на ці записи?
– От коли ми з нею працювали разом у парламенті й бачилися регулярно, я б дійсно міг розповісти про ту чи іншу її реакцію... Зараз і вона надто зайнята в Кабінеті Міністрів, і в мене багато справ, тож нам доводиться бачитися хіба що на якихось державних прийомах чи офіційних нарадах. На жаль, спілкування не вистачає...
– Якщо змінити ракурс розмови та поговорити про фігурантів справи Гонгадзе, то, скажіть, будь ласка, чи дійсно заступник Генпрокурора Віктор Шокін дав знати генералові Пукачу, який проходить у справі як підозрюваний, що на його слід натрапили і йому загрожує небезпека?
– Я хочу сказати, що нікому не давав інтерв’ю чи коментарів із цього приводу. Служба безпеки змушена співпрацювати з Генпрокуратурою, тому я не хочу й не можу давати оцінки високопосадовцям із Генеральної прокуратури. Мої коментарі тільки завадять справі. Коли з’ясування всіх проблем між нами та керівництвом Генпрокуратури перейде в публічну площину, то вважайте, що взагалі ніякої роботи не буде. Що ж стосується розшуків Пукача, то ті, хто інформує чи дезінформує із цього приводу громадськість і ЗМІ, мають на меті лише одне – не дати слідству затримати Пукача та зірвати розслідування справи Гонгадзе.
– І все-таки, ви вимагали, щоб проти Шокіна було порушено кримінальну справу?
– Я не можу коментувати свої вимоги до Генпрокурора, особливо в площині відносин між СБУ та Генпрокуратурою.
– А от екс-керівник СБУ Ігор Смєшко коментує ці відносини й зараз судиться зі Святославом Піскуном. Як відомо, той звинуватив Смєшка, що за часів його правління СБУ навмисно гальмувала розслідування справи Гонгадзе. Це так і було?
– Думаю, що це некоректно – давати оцінки своєму попереднику, у тому числі й у цьому питанні.
– Щодо справи про отруєння Ющенка. Судячи з того, що колишній заступник Смєшка – Сацюк – зараз переховується, чи можна стверджувати, що слідство зробило ставку саме на причетність Сацюка до отруєння Віктора Ющенка?
– У нас є підозрювані по цій справі, яких ми маємо допитати. До них належить і Сацюк. Я не хочу сказати, що він – це єдина наша версія. Але в нас є серйозні питання до нього. А те, що він переховується від слідства, тільки підтверджує: ці питання – достатньо актуальні.
– Стосовно так званої декагебізації СБУ. Чи не здається вам, що цьому курсу суперечить зроблена вами заява про запровадження на підприємствах «уповноважених представників СБУ»?
– Ми не хочемо повертати практику КДБ, коли буквально в кожному інституті, на кожному підприємстві сиділи люди, які дивилися, «щоб усе було в порядку». Ми ведемо мову про скасування указу Кучми, який стосується офіцерів діючого резерву. Причому тут не йдеться про навчальні заклади, підприємства, про ЗМІ чи про якісь медичні установи. Мова йде лише про органи державної влади, які мають стосунок до державної безпеки й потребують серйозної роботи з декриміналізації, боротьби з корупцією, контрабандою або ж контррозвідувального захисту.
– А якщо конкретніше, то які органи ви маєте на увазі?
– Це митниця, Міністерство внутрішніх справ, Державна податкова адміністрація, ще кілька державних установ, пов’язаних із питаннями безпеки, наприклад Укрспецекпорт...
– Ви колись пообіцяли, що СБУ перевірить, на скількох контрабандних авто їздять представники вищого ешелону влади. І як, ця перевірка вже дала результати?
– Триває серйозна робота. Нами виявлено, що тільки торік 5 тисяч автомобілів було незаконно поставлено на облік у МВС: їх не було задекларовано, обмитнено тощо. Зараз, за дорученням Президента, ми активно займаємося вивченням цього питання, і можу сказати, що є достатньо цікавих людей, які їздять на таких машинах.
– І хто ті цікаві люди?
– Навіщо їх називати? Інша річ, коли справу вже доведено до кінця й визначено, ким скоєно злочин. Людина може купити контрабандну машину й навіть не здогадуватися про це. А може й дійсно зекономити на розмитненні та власноруч завезти таку машину в Україну. Але це ще треба довести...
– Поки ви це доводитимете, я поцікавлюсь іншим: СБУ й досі хоче контролювати інтернет-трафік? Пам’ятаєте, як у 2003 році СБУ розробила законопроект «Про моніторинг телекомунікацій», який викликав різко негативне ставлення? Зараз, до речі, депутат Лебедівський пропонує альтернативний йому проект...
– Сьогодні робота спецслужби на телекомунікаціях є неврегульованою. Технології постійно йдуть уперед, і зараз чимало операторів зв’язку, які провадять підпільний бізнес на території України, надають послуги так званої IP-телефонії. І сьогодні їх навіть звинуватити важко, бо моніторинг телекомунікацій із боку СБУ не прописано на законодавчому рівні. Так що Україні, безумовно, потрібен такий закон. Але чому блокують його прийняття? До речі, блокують в інтересах потужних операторів зв’язку... У законі записано: підключення спецслужби до мережі повинно відбуватися саме за рахунок тих, котрі нарощують свої потужності в цій сфері, тобто за рахунок операторів.
– А ви вважаєте, що це справедливо стосовно операторів? Вони, як підприємці, і так сплачують податки, то, може, досить викачувати з них гроші?
– Держава повинна тримати під контролем інформаційну безпеку як складову державної безпеки. І коли стаються такі трагедії, як у Лондоні, громадяни інших країн хочуть одного – щоб їх убезпечили від таких випадків. Їм що, слід казати: «Вибачте, у нас не було грошей на підключення до операторів»?! Просто є умови, на яких держава дозволяє підприємцям займатися тим чи іншим бізнесом.
– Ви нещодавно підбивали підсумки першого півріччя, яке СБУ прожила вже з вашим «брендом». То який головний здобуток Служби безпеки під керівництвом Олександра Турчинова?
– Я вважаю, що головний здобуток – це деполітизація служби. Повірте, це так і є. Люди зітхнули з полегшенням: їм ніхто вже не ставить якихось політичних чи корпоративних завдань на кшталт: «цього придушити», «цього відпустити» абощо. Це і є шлях до цивілізованої спецслужби. Бо коли ми не змушені виступати в ролі жандармерії, ми можемо сконцентруватися на наших безпосередніх функціях.
– До речі, про деполітизацію. Ви залишилися членом партії «Батьківщина»?
– Я ж не можу не виконувати вимог закону! А відповідно до них, я не можу належати до будь-якої партії. Тому буквально наступного дня після призначення я написав заяву про вихід із партії.
– Ну це на папері. А в душі?
– А в душі я відданий Батьківщині з великої літери.