Валерій Коновалюк: Ніякої партійної програми у Партії регіонів, насправді, немає

Свого часу народного депутата Валерія Коновалюка вважали одним з облич партії Януковича. Однак після виборів він досить несподівано оголосив про свій вихід з політради партії. А минулого тижня він поставив Януковичу ультиматум: якщо партія чітко не визначить своїх позицій - покладе партквиток на стіл. Про мотиви свого вчинку Валерій Коновалюк розповів корес­пондентові "Експресу".

—Що змусило вас зробити такий доволі радикальний крок?

— Люди, що оточують Яну­ковича, чомусь не можуть (чи не хочуть) зрозуміти одну прос­ту річ: після президентських виборів в Україні постала полі­тична ситуація, яка докорінно відрізняється від тієї, яка була ще кілька місяців тому. Зреш­тою, змінилась не лише ситуа­ція в політикумі — змінилося саме суспільство. Відповідно, було б логічним, якби наша партія оновлювалась у нових обставинах, демонструвала но­ве бачення свого політичного розвитку. Адже головним за­вданням будь-якої повноцінної політичної сили є обслуго­вування інтересів не купки людей, а суспільства, зокрема своїх прихильників. Але, на жаль, мій голос не був почутий. Тому я вирішив, що для мене нема жодного сенсу бути там, де немає чіткого відчуття відпо­відальності, натомість від­бувається консервація старих проблем.

— Про які проблеми ви го­ворите?

— Їх багато, але головна — цілковитий брак партійної ідео­логії. Ми досі поборюємо окре­мі особистості — Ющенка, Тимошенко, Порошенка та ба­гатьох інших, тоді як треба обстоювати глобальні ідеї та ідеали тієї дуже значної частини суспільства, яка свого часу

віддала голос за Віктора Яну­ковича. Ми досі ображені, ми досі не можемо оговтатися від поразки. Але діяльність партії полягає не лише в тому, щоб декларувати своє бажання ді­статися до влади, а й у вико­нанні певних зобов'язань перед народом. Якщо ці зобов'язання знівельовані, якщо вони чітко не виписані у партійній про­грамі (а її у нас насправді не­має), то про яку владу та про який реванш сьогодні можна говорити?

— Ви самі знаєте ті гасла, які сподобаються людям?

— Головною нашою партій­ною "фішкою" могли б стати питання, які стосувалися б ефек­тивнішої регіональної політики. Самодостатність регіонів — це дуже важлива проблема, і саме нашій партії годилося б зайня­тися її вирішенням. Ми могли б додати нашій ідеології нових барв, культивуючи у людях впев­неність у тому, що вони влас­ною працею на своїй малій батьківщині (місті, селі) змо­жуть досягти успіхів, і для цього не обов'язково шукати щастя у столиці чи за кордоном. Однак нічого в цьому плані не ро­биться. Причина, як на мене, доволі банальна: людям, які все життя були при владі, важко адаптуватися до нового статусу.

Сьогодні чи не вперше в но­вітній історії України в опозиції немає ідеологічних незгод з владою. Нині усі — за соціальне забезпечення та за економічне зростання. Тому в опозиціо­нерів майже не залишилося козирів. Однак і в цій доволі непростій для них ситуації при розумному підході можна було б знайти певні моменти, які могли б стати родзинкою пар­тійних програм. Йдеться про альтернативні рішення. Якщо влада помиляється у кадрових призначеннях, то ми можемо запропонувати своє бачення з цього приводу. Якщо влада робить акцент на соціальних програмах, але при цьому не дає розвиватися економіці, то і тут потрібно висловлювати свою думку.

— Нещодавно ви сказали, що хтось має нести персональну від­повідальність за поразку партії на президентських виборах. Кого ви мали на увазі?

— Коли партію очолював прем'єр-міністр Янукович, то у ній опинилося чимало людей, які прагнули здобути якісь пре­ференції від влади. Більшість керівників обласних парторганізацій призначалися суто за критеріями особистої відда­ності голові партії. Сьогодні Янукович вже не у владі, але ці люди далі керують партією старими методами. Тобто, зва­жаючи на те, що у партії немає чітко виписаної концепції, вони нею практично не керу­ють! І за це треба відповідати. Бо програв не лише Янукович, і не лише партія, але й усі ті мільйони людей, які голосували за Віктора Федоровича. Тому було б логічним, якби на їхнє місце прийшли авторитетні у своїх регіонах люди, які б роз­почали розбудовувати партію за іншими, модернізованими схе­мами.

Юрій ГРИЦИН, „Експрес”