Iгор Шкіря: Майбутнє Партії регіонів більш райдужне, ніж це малюють представники сторони, яка перемогла

Новою сторінкою в історії української опозиції було названо VII з’їзд Партії регіонів у Києві. Результатами цієї знакової для членів партії події не можна назвати лише якісь організаційні моменти, оскільки насправді головним підсумком з’їзду був, скоріше, перелом у свідомості його делегатів, багато з яких у майбутньому цілком можуть стати особами нової української опозиції. Попри запевнення політологів про те, що Партія регіонів — мертва партія, розкол якої не за горами, особистості, з якими асоціюється її діяльність, упевнено спростовують ці заяви, як і раніше продовжуючи йти у вибраному напрямкові. Одним із таких послідовних «регіоналів», який, на думку багатьох, втілює конструктивну частину партії, є народний депутат, член фракції «Регіони України» Ігор Шкиря. Про своє бачення майбутнього Партії регіонів, її шансів на перемогу 2006 року, конструктивну критику чинної влади й актуальність створення нової української опозиції розповідає сам Ігор ШКIРЯ.

— Ігоре Миколайовичу, відразу визначимося з вашою особистою позицією. Яке місце ви собі відводите в Партії регіонів. З’їзд показав, що вона змінилася. Чи зміниться через це й ваша позиція?

— Я, як і раніше, пов’язую своє майбутнє з Партією регіонів. Вона мені близька за духом. Це все мої однодумці, мої соратники. Я в ній працюватиму активно. А на якому місці, на якій посаді і з якою ділянкою роботи — це все визначить партія. Гадаю, що для моїх можливостей місце знайдеться.

— Яким ви бачите майбутнє самої партії?

— Гадаю, що майбутнє Партії регіонів більш райдужне, ніж це намагаються змалювати деякі представники сторони, яка перемогла. Після прийняття Верховною Радою ухвали про політичну реформу роль партій у країні різко зросла. І тепер усі подальші фундаментальні зміни в країні будуть прямо пов’язані лише з політичними партіями, в тому числі й з Партією регіонів.

Окрім того, я впевнений, що наша партія після того стресу, який вона отримала після… я навіть слово «поразка» не хочу вживати — після того, що відбувалося на президентських виборах, — дістала урок. Роботу над помилками ми проводимо, кадрові зміни йдуть і відбуватимуться й надалі. І я впевнений, що Партія регіонів у найближчі роки посяде не просто гідне місце, а лідируючі позиції в Україні.

— Тобто шанси на перемогу 2006 року у ПР досить високі?

— Ви знаєте, я не думаю, що сьогодні хтось іще, окрім двох сил, може включитися в боротьбу за першість. Шанси у Партії регіонів, звичайно, є, і багато що залежатиме від того, як вона зуміє організувати свою роботу, залучити до себе прихильників і не втратити той електорат, який був завойований під час президентських виборів.

— На що робитиметься основна ставка в завоюванні симпатій виборців?

— Ми всі бачили, як помаранчева революція привабила до себе безліч молоді. Чому? Молодь має співзвучні настрої, вона апріорі готова підтримувати саме опозицію, бо молоді люди більш радикальні, більш імпульсивні, гарячі. І тому з переходом Партії регіонів у опозицію, ми прогнозуємо прихід до нас великої кількості молодих людей. Більше того, я впевнений, що й наші майбутні дії, і дії влади даватимуть молодим людям грунт для переходу саме на наш бік.

— На обласній конференції Партії регіонів у Донецьку висловлювалася думка, що ПР бракує діяльного молодіжного крила. Існуючій Спілці молоді регіонів України навіть ставилася в приклад більш активна організація «Пора»…

— Молодіжне крило у партії є. Інше питання — наскільки ефективно воно діє. На жаль, воно поки що менш активне, ніж «Пора», і цьому є об’єктивні причини. Президентські вибори показали, що на цій ділянці роботи ми програли, і в залученні молоді також. Але це не означає, що ми не здобудемо належних уроків і залишимо все на тому ж рівні. Ви ще побачите, скільки молоді до нас прийде.

— Зараз багато говориться про те, що партія вестиме переговори про співпрацю з іншими політичними силами. Наскільки актуальні такі переговори?

— Жодна політична сила, як відомо, не може й не повинна бути ізольованою в політикумі. І в зв’язку з цим, зокрема на з’їзді, делегати уповноважили і лідера партії, і керівні органи почати переговори з метою пошуку можливих прихильників. Як ця робота проходитиме, ви побачите найближчим часом. Найголовніше, щоб ми не повторили тих помилок, які були і 2002 і 2004 рр., коли безліч однохвилинних так званих прихильників пропонували свої послуги, а потім, зрештою, лише шкодили партії. Ми шукатимемо наших істинних прихильників.

— А чи готова ПР до співпраці з чинною владою? Юлія Тимошенко заявила, що вона готова співпрацювати і з Партією регіонів загалом, і з її лідером зокрема. Як ви ставитеся до цього?

— У нашій партії перебуває безліч людей, які керували цілими галузями, містами, районами і т.п. Тому з боку уряду безглуздо було б не ввести в дію такий потенційний ресурс. І коли нова влада прийшла, вона побачила, що не готова до такої масштабної побудови своєї кадрової політики. У них немає професіоналів. Багато розмов, багато пафосу, а кадрів таких — немає. Тому я гадаю, що заяву Юлії Тимошенко можна вважати нормальною. І якщо вона дійсно готова до такої співпраці, то, я гадаю, їй ніхто в цьому не відмовить, бо ми також громадяни цієї країни, ми патріоти цієї країни і нам не байдуже, що з Україною буде за місяць, за півроку, за рік, незалежно від того, хто сьогодні у владі. Так, ми прагнемо до приходу до влади, ми прагнемо привести до влади якомога більше своїх прихильників і своїх партійців, але ми готові й до діалогу з нашими опонентами. Ми відкриті!

— У такому випадкові, як ви оцінюєте діяльність нового уряду, Президента?

— Ви знаєте, поки що ми бачимо дуже багато самореклами, пафосу, позування, багато декларацій. У них дійсно є бажання зробити багато що, але, на жаль, наразі не так багато дій і реальних результатів, за якими можна про щось судити. А ось помилок припустилися вже безліч. Так, це можна списати на гарячковість, на «поствиборний» синдром… Але помилки все одно є. І якщо вже через декілька місяців люди не відчують реального поліпшення свого матеріального становища, ми всі побачимо, скільки буде негативу щодо сьогоднішньої влади.

— Наскільки серйозне рішення Партії регіонів контролювати дії влади? Яким буде механізм контролю?

— Ми робитимемо це обов’язково. Проводитимемо свої моніторинги дій влади, все активно відстежуватимемо, аналізуватимемо, критикуватимемо за помилки. Але критикуючи — пропонуватимемо альтернативу. У цьому сенсі дійсно актуальне створення тіньового — альтернативного — Кабінету Міністрів, про який говорив Віктор Янукович. Сьогодні цю пропозицію підтримує багато хто, і я гадаю, що це додасть стрункості лавам нашої партії й самій владі. Влада ж першою потребує серйозної опозиції для того, щоб у неї був чіткий барометр власних помилок і правильності своїх дій. А в нашій особі вона отримає серйозну опозицію — досить інтелектуальну і економічно підготовану.

— Як ви можете прокоментувати заяви БЮТівців негайно арештувати так званих губернаторів-сепаратистів?

— Це інтрига, це ще один інформпривід заявити про себе. А головне, це робиться для того, щоб у виборців підтримувати образ ворога в особі цих губернаторів. Адже вони є політичними особистостями, які мають своїх прихильників серед населення областей. Тому нова влада й хоче їх принизити.

— Як ви ставитеся до питання про федералізацію України?

— У запалі передвиборних пристрастей цьому слову «федералізм» додали інший підтекст — сепаратизм… Причому люди, які про це говорять, або умисно вішають такі ярлики, або взагалі не розуміють, про що вони говорять. Нехай відкриють підручники та прочитають, що таке взагалі федералізм, федеративна країна за своїм устроєм. Вона складається з різних регіонів, які абсолютно відрізняються один від одного: Галичина та Донбас, Крим і Полісся… Це абсолютно різні регіони, тому логічним був би федеративний устрій України. Багато що змінилося б на краще з наданням цим регіонам економічної самостійності. На з’їзді про це також ішлося, про це говорив і Янукович, і Азаров. Це нормальна ідея, і ви побачите, що вона просуватиметься, вона обговорюватиметься, й ми до цього прийдемо. І люди, які були проти неї, подивляться на неї по-іншому. До речі, досить пригадати, що ще на початку 90-х Львівська обласна рада першою заявила про необхідність регіоналізації та федералізації. Просто сьогодні в запалі політики про це трошки підзабули.

— Багато хто з політологів прогнозує розкол Партії регіонів. Наскільки, на вашу думку, це серйозно?

— Це надумано. Розкол комусь вигідний, тому останніми тижнями ця думка постійно тиражується. Ми заявляємо: немає ніякого розколу. Є різні думки. Це добре. Погано, коли їх немає, коли є тільки загальний «одобрямс», і всі згуртованими лавами йдуть до однієї мети.

— Ігоре Миколайовичу, як би ви визначили основний підсумок з’їзду? Це перехід партії до більш радикальних дій чи важливіший сам психологічний перелом, який стався в свідомості її членів і лідера?

— Важливо й те, й інше. Сьогодні стався важливий психологічний перелом. І не можна сказати, що ми визнали поразку. Ми визнали відсутність перемоги — скажімо так. Але ми визнали й легітимність обрання нового Президента. Його обрано на 5 років, нехай працює, а ми підемо далі.

Але є ще й другий бік — організаційний. Це дуже важливо в житті нашої партії, тут будуть серйозні зміни, в тому числі й кадрові. І ви побачите скоро, наскільки Партія регіонів стане більш помітним гравцем на політичній арені України. І, користуючись нагодою, я хочу подякувати журналістам за те, що після своїх одностайних жовтневих і листопадових дій, коли вони буквально стали членами помаранчевого фан-клубу, сьогодні, бачачи реальні помилки влади й розуміючи, що необхідні різні погляди, приділяють доволі багато уваги Партії регіонів. І я можу сказати, що вони точно не помиляться, якщо більше розповідатимуть про людей нашої партії.

Ганна Хрипункова, „День”