Гацько: громадянське суспільство навчилося робити перші кроки. Ч. 2

Продовження. Початок читайте тут.

За законом, для участі у виборах потрібно сплатити заставу розміром понад 2 мільйони гривень. У процесі першого публічного збору коштів на заставу новостворена партія "Демократичний Альянс" зібрала лише 490 723,38 грн. Зібраних коштів недостатньо на заставу для участі у виборах, тому ДемАльянс не братиме в них участі .

Отож у другій частині інтерв’ю з лідером "Демократичного Альянсу" Василем Гацьком говоримо про "роботу над помилками", громадянське суспільство, відповідальність політиків та вимоги, які українцям слід висувати опозиції в нинішніх політичних умовах.

Отже, за вашими словами, єдине, що можливо протиставити цій системі і цим політикам – гарні і порядні люди і, відповідно питання залучення, рекрутингу таких людей для вас стоїть на першому плані. Скажіть, а яким чином ви знаходите таких людей?

Перш за все відзначу, що в Україні, незалежно від віку, змін прагнуть всі. Питання в тому, що не кожен готовий зробити свій внесок у ці зміни. Повірте, в молодіжному середовищі сьогодні велика кількість людей прагне не лише говорити або шукати кращого життя закордоном, а й докладати зусиль. Єдине – їм потрібно своє середовище, команда. Ми якраз багато років займалися формуванням такої команди. Але після інаугурації Ющенка припустилися однієї помилки. Ми подумали, що все що було потрібно для цієї країни в політичному плані, ми зробили, допомігши йому стати президентом.

Разом з тим, ми зробили і дуже правильну річ. З 2005 року ми їздили різними містами, шукаючи молодих людей, які прагнуть змін і вчили їх як захищати інтереси громад, як примушувати чиновника працювати на громадянина і т.п. В такий спосіб нам вдалося зібрати хоч і не дуже чисельну, але дуже якісну команду.

Крім того, ми співпрацюємо з різними громадськими середовищами, громадськими рухами. До речі, з одним із них – рухом "Вільний простір" нам вдалося об’єднатися. Цей рух був заснований тими громадськими організаціями, які організовували податковий майдан.

Раз вже мова зайшла про громадські організації… Як ви вважаєте, сьогодні Україні є сформоване ядро громадського суспільства?

Воно є, але, по-перше воно маленьке. По-друге, воно надто складне за своїм змістом. По-третє, на превеликий жаль, воно не є таким, що народжує сьогодні якусь альтернативу. Сьогодні громадянське суспільство в Україні знаходиться на початковій стадії. Але воно вже навчилося робити перші кроки.

Наприклад?

Наприклад, громадянське суспільство навчилося моніторити, контролювати і навіть реагувати. Але наше громадянське суспільство не вміє вимагати та пропонувати альтернативу, якщо діюча влада (незалежно від кольору партійних прапорів) не відповідає очікуванням та потребам суспільства. З цих міркувань громадянське суспільство є слабким.

І тому, попри величезний рівень недовіри до влади та опозиції, ми знову бачимо саме їх на передових позиціях електоральних опитувань. Як це міняти, яким чином показати і одним, і іншим, що вони насправді не є незамінними?

Сьогодні значна частина українців знаходиться в активному пошуку альтернативи. Але далеко не всі нові політичні сили (з різних причин) мають таке широке коло комунікацій, як, наприклад, чинна влада та опозиція. Якщо говорити про Демократичний Альянс, то для нас засобом комунікації є Інтернет і вулиця. Але хотів би зауважити, що навіть тут дуже важко конкурувати. Чому? Ми з різних джерел знаємо про те, що з багатомільйонних виборчих бюджетів політичних партій, третина йде саме на роботу в Інтернеті. А ми працюємо в соціальних мережах руками наших волонтерів, адже у нас не має фінансового ресурсу для реклами, Інтернет-просування і т.д.

Але з іншого боку, мені здається, що це добре. Якщо ми хочемо будувати інакшу політичну силу, в ній має бути й інакша комунікація з людьми, на чию підтримку вона розраховує. Це – питання часу. Потрібно навчитися говорити гучніше і ширше.

Чи вважаєте ви тих, хто сьогодні пози цінує себе в якості опозиції, альтернативою?

Я не бачу альтернативи серед сьогоднішніх політичних сил, які зареєстровані в якості учасників парламентських виборів. Альтернатива не може впасти з неба. Вона має народитися, а цей процес триває поступово. Більшість політичних сил, які прийматимуть участь у виборах – 2012, з’явилися як суто бізнесові проекти. Частина з них – отримала якийсь неочікуваний подарунок у вигляді високих рейтингів, нічого насправді не зробивши.

Якщо суспільство дійсно прагне народити альтернативу, воно не повинно сидіти, склавши руки. Таких альтернатив насправді може бути багато, але одне зрозуміло: альтернатива не може з’явитися тут і зараз з 20-30% підтримки.

Після того як вашій політичній команді не вдалося зібрати необхідні для виборчої застави 2 млн. грн., ви виступили з заявою, де серед іншого зазначили: "За останні два тижні команда ДемАльянсу отримала дуже багато пропозицій від заплямованих політиків, представників олігархів, влади і опозиції "допомогти" нам. Але на всі ці пропозиції ми відповіли відмовою. Для нас завжди на першому місці буде прагнення зробити реальні зміни в країні, а не потрапити у владу за будь-яку ціну". Скажіть, а хто і з якими пропозиціями звертався? Які вимоги в обмін на фінансову допомогу висували?

Ми отримували пропозиції з боку опозиції щодо місць у списках та підтримки наших мажоритарних кандидатів. Ці пропозиції ми відкинули, оскільки розуміємо, що це шлях, який призведе до нашого розчинення в цьому середовищі. Тобто, ми розчинимося, так і не досягнувши змін. Це - не наш шлях.

Крім того лунали пропозиції від заплямованих політиків, які пропонували 2 млн. грн.. для того, щоб ми мали змогу внести заставу і, відповідно приймати участь у виборах. У нас було чітке розуміння, що таким шляхом йти також неможливо.

Також надходили пропозиції про готовність нас підтримувати в обмін на те, що ми будемо політично знищувати або конкретних кандидатів в народні депутати, або політичні партії.

На всі ці пропозиції ми відповіли чіткою відмовою.

Як гадаєте, чому люди досі не прийшли до усвідомлення того, що платити партіям з власної кишені і отримувати більш якісний політичний продукт – це нормально.

Річ у тім, що попередні 20 років українці в принципі не мали таких прецедентів, коли б саме вони фінансували політичні партії. Навпаки, люди звикли щось отримувати від політичних партій. Тому коли ми починали збір коштів, чітко розуміли з чим матимемо справу.

Перше. Зневірене суспільство зі спаленим якраз сьогоднішніми політиками, полем довіри. Друге. Люди не звикли давати кошти не те що на політичну партію… Вони навіть на церкву не так часто роблять пожертву. В Європі чи США середньостатистичний громадянин робить по 13-15 пожертв на місяць. В Україні такого не має.

Але навіть той невеличкий результат, якого нам вдалося досягнути, говорить про те, що українці таки готові фінансувати політичні партії. Нагадаю, ми зібрали майже 500 тисяч гривень. Нашими спонсорами стали понад 1000 українських громадян. Таким чином, ми створили прецедент і довели, що в Україні може з’явитися фінансово незалежна від олігархів партія.

Більше тисячі людей дали кошти політичній партії, про яку, по великому рахунку вони раніше ніколи не чули. Тому в цій ситуації провину за те, що не вдалося зібрати ці кошти, покладаю передусім на нас самих. Причина номер один – нам не вдалося достатньо гучно сказати про це. Як я вже казав, канали комунікації з людьми в нас виявилися занадто вузькими. Друга причина: люди не хочуть давати гроші політичним партіям, яких вони зовсім не знають. Ми будемо працювати над вирішенням цих питань.

А яким ви собі уявляєте ідеального політика, зокрема – законодавця?

Ідеальний політик в Україні і ідеальний політик взагалі – це різні речі. До українського політика, який в наших обставинах хоче бути інакшим, мають бути особливі вимоги.

Потрібно розуміти, що потрапляючи до українського парламенту, ти повинен бути не просто опонентом ідей влади та носієм альтернативних поглядів. Ти мусиш зупинити всі ті злочини, які відбуваються в законодавчому органі і за його межами. Якщо сьогодні політик не здатен це зробити, йому в жодному разі не можна пробачати, даючи мандат довіри знову і знову.

До опозиції сьогодні має бути чітка вимога: або ви можете зупиняти злочини, які кояться безпосередньо в органах державної влади, або не можете. Ні? Тоді з вами потрібно прощатися. Звідси і образ того політика, про якого ви говорите. Окрім порядності, принциповості і фаховості, має бути ще й рішучість.