Блог | Два тижні тиші
Нещодавно моєму знайомому, який живе в Донецьку, зробили операцію в Києві. На два тижні він виявився відірваним від своєї малої батьківщини.
Звісно, за цей час ніхто його особливо не агітував за Україну. Лікарі мають іншу роботу, хоча серед них чимало тих, хто незадоволений діями Порошенка й Яценюка.
За ці два тижні, проведені в Києві, мій знайомий радикально змінився. Якщо раніше він писав: "Ми не кликали вас визволяти нас", то тепер подібної риторики в його словах не знайдеш.
Читайте: Как кремлевские боты нагнетают панику по поводу курса гривни: подборка из соцсетей
Мій знайомий у силу вимушених обставин на два тижні був відімкнений від московської пропаганди. Йому поталанило, що він оминув київську контрпропаганду. Я не скажу, що режим тиші остаточно вилікував його, але значну частину мізків вдалося зберегти.
Коли нам сьогодні кажуть, що на російську пропаганду треба відповідати українською контрпропагандою, я починаю в цьому сумніватись. Більш ефективним, як на мене, буде ефект тиші. Обдурених людей слід бодай на два тижні відімкнути від різних "лайно"-ньюзів – і ви побачите, що це будуть зовсім інші особистості, з якими можна буде просто розмовляти. Натомість українська контрпропаганда, теж побудована на найгірших зразках радянської доби, виховує таких же несвідомих і агресивних глядачів, читачів і слухачів, що й пропаганда кремлівська. Їх об’єднує більшовицьке не сприйняття дійсності, що руйнує будь-які людські стосунки.
Найбільший злочин Путіна – не в анексії Криму чи в десятках тисячах смертей на Донбасі. Зрештою, за це йому доведеться відповідати в Гаазі чи на тамтому світі. Найбільший його злочин у тому, що він убиває в людях людяне – і за це не може бути прощення.
А мій знайомий після операції в Києві повернувся до Донецька й намагається оминати кремлівські новини. Він зі здивуванням пише, якими агресивними й неадекватними є люди, що його оточують. "Невже я теж був таким ще два тижні тому?" – задає він сам собі риторичне запитання…
