Блог | Війна Супрун і МОЗу

Певно, на жодного міністра чинного уряду не виливалося стільки брехні та "компромату" (в лапках, бо поки що жодного реального так поки і не знайшлося), як на "панаєхавшую гамериканку" Уляну Супрун. Дістається і її команді – от нещодавно і автор цих рядків "сподобився" згадки у черговій проплаченій "вонючці" під пафосною назвою "Пляска на кістках", дізнався про себе купу цікавого, починаючи від того, що я "очолюю особисту охорону Супрун, складену з ветеранів добробатів", та ще й певно володію даром телепортації, бо якось прихитряюсь одночасно очолювати Протичумний інститут у Одесі (єдина правда у опусі), охороняти в.о. міністра та ще й на додачу викладати у "Могилянці" у Києві. Ех, мені б такі здібності в реалі!

Мій приклад – маленький, але показовий. В "компроматах" на саму Уляну та на решті членів її команди зазвичай рівно такий само відсоток правди (у моєму випадку – правда лише назва очолюваного інституту та батальйону "Айдар", хоч вже посада у "Айдарі" перебрехана, не кажучи про всю решту "цінної інсайдерської інфи"). Звинувачення притягнуті за вуха, факти не стикуються між собою, але ж – побільше гнівного пафосу, ще трохи "інсайдів" та загадковості в стилі Кисельовського "Савпадєніє? Нє думаю!.." - і "піпл радісно хаває"!

Так, я дійсно працюю під керівництвом Супрун, точніше під керівництвом Мінздорову, і це певно варто врахувати читаючи цей текст. Так само мабуть варто врахувати, що не Уляна ставила мене на директорську посаду – навпаки, за досить короткий час мого директорування вона вже третій міністр, з яким мені доводиться працювати, тож по-перше, я не маю за що персонально завдячувати нинішній в.о. міністра (персонально для мене нічого не змінилось, працював як працюю), а по-друге, маю певний матеріал для порівняння. Якщо завтра переможе хор проплачених "компроматчиків", а у нашій популістській країні ця загроза є дуже реальною, мені так само нічого напряму не загрожує – хіба що схочу сам піти з посади, щоб не дивитись, як замовники нинішнього цькування команди Мінздорову танцюватимуть танці переможної корупції на цвинтарі недовершених реформ.

Тоді чому я лізу в цю на перший погляд не свою війну та "спалюю мости", замість того щоб тихо займатись своєю мікробіологією та вірусологією, мовчати та чекати чия візьме? Певно, тому ж, чому з комфортної наукової роботи спершу пішов на Майдан розливати коктейлі, а навесні 14-го поїхав на східний фронт до "Айдару". В житті є речі та ситуації настільки принципові та засадничі, що якщо ти знав, бачив та не втрутився – ти не людина, чи щонайменше не громадянин своєї країни. І це саме така ситуація.

Читайте: Какие они, американские больницы

Супрун дісталось найважче та найбільш запущене міністерство країни. Ні для кого не секрет, що за рівнем корупції Мінздоров в останні роки був співставний хіба що з Оборонпромом, а у мирний довоєнний час просто не мав конкуренції за масштабом щоденних "потоків". Водночас, якщо корупцію у Оборонпромі чи наприклад на митниці відчувають на собі далеко не всі, а лише дотичні до галузі, то стан охорони здоров’я очевидний на власній шкірі практично кожному з нас, крім хіба найбагатших, хто навіть нежить може собі дозволити лікувати "за бугром". Тому з політичної точки зору будь-який міністр охорони здоров’я – самогубець, приблизно як у радянські часи "секретар ЦК по сільському господарству": він завідомо приймає на свої плечі абсолютно розвалену недієздатну систему, від якої годі очікувати нормальних результатів, але роботою якої критично цікавиться поголовно все населення країни.

Таким чином, будь хто, хто погоджується стати міністром охорони здоров’я, мусить мати або фантастичну політичну волю та впертість, поєднану із фаталізмом та жертовністю – або ж мати намір "сісти на потоки", і мати матеріальну компенсацію за втрату репутації та морально-політичні збитки. Майже всю історію незалежної України ми бачили другий варіант, найяскравіше уособлений у "головній папєрєдніце" Раїсі Богатирьовій. Перший варіант майже не траплявся, а якщо інколи все ж "зірки так вставали", що ставався наприклад який-ніякий Квіташвілі, то такого випадкового міністра майже миттєво обкладали з усіх боків "правильними" заступниками, делікатно пояснювали "па чьом в Адєсє рубєроїд", а якщо не розумів – повністю блокували через парламентський комітет з охорони здоров’я, який завжди був та лишається "квотованим" поміж головними гравцями фармацевтичного та пов’язаних з ним ринків.

Поки головні гравці ділили між собою фармацевтичні надприбутки, на нижчих рівнях так само все було "чікі-пікі", пропорційно до місця у ієрархії системи. Якщо ти цілий директор інституту, на кшталт пана Тодурова, то твій шмат дуууже чималий – ти маєш у своєму розпорядженні цілий державний інститут, який побудований та повністю утримується коштом платників податків, і де ти чомусь як у своїй власній приватній клініці встановлюєш ніким не регульовані ціни на операції, ціни зазвичай цілком навіть "європейські" (що далеко не завжди скажеш про рівень надання послуг та особливо про рівень відповідальності), які йдуть тобі у "благодійний фонд", поза всяким оподаткуванням; з них ти ділишся звісно ж з лікарями, які може і дійсно заслуговують на гідну оплату праці, але ж за існуючої системи отримати цю оплату можуть лише з "рукі кормящєй", а аж ніяк не легальним шляхом; так що в такій ситуації ти не просто лікар та директор, ти – цар та бог у своєму маленькому "королівстві", владний і над життям та смертю пацієнтів, і над кар’єрою та доходами всього персоналу…

Якщо ти не Тодуров, а щось там поменше, наприклад головлікар обласної лікарні чи бодай зав відділенням – схема та сама, тільки масштаби потоку пропорційно менші, "усьо по ієрархії". Все у конвертах, чи на крайняк у вигляді "благодійних внесків", жодних гарантій пацієнтам, бо ж ніяких легальних договорів, а ширмою над цим всім – кумедні закони про нібито "безкоштовну" державну медицину.

А де ж ця безкоштовна та державна? Так є, уявіть собі! Направду бюджет весь час виділяє більші, менші чи на крайняк геть куці, але все ж фінанси і на утримання всієї інфраструктури (так, панове пацієнти всі ваші "благодійні внески" - лише фонд оплати праці головлікаря та інших, тепло та електрику лікарні оплачуємо ми ж з вами, але вже через податки), та навіть на закупівлю ліків! Правда, цікаво, як це співвідноситься із тим, що всім пацієнтам першим ділом розповідають про вартість ліків та витратних матеріалів, які вони мають закупити, щоб надалі їх ними лікували у державній лікарні? Так все просто – по-перше, виділяють дійсно катастрофічно недостатньо коштів (і це дійсно питання до влади, але в першу чергу не до МОЗ, а до Мінфіну та Уряду, які готують проект бюджету, та до нардепів, які його голосують); а по-друге – закуповують ліки на бюджетні кошти саме такі от "царі та боги" Тодурови, і закуповують далеко не по мінімальних розцінках, а з максимально можливою "маржею" - певно, наших з вами "благодійних внесків" замало, треба ще десь трохи "підзаробити"…

Читайте: Жуть в киевской детской больнице

Давайте не брехати собі та людям: всі чудово розуміють якість надання послуг українською медициною. Ні для кого не секрет, що будь-яка бодай трохи платоспроможна людина намагається всіляко уникати контактів з державними медустановами, а звертатись за можливості лише до приватних, послуги яких є платними офіційно, легально, та де за свою плату зазвичай можна отримати бодай якусь мінімальну якість обслуговування. Ті ж, хто може собі дозволити, лікуються за кордоном.

Правда ж, у попередньому абзаці я не сказав нічого нового? Правда ж, всі ми чудово знаємо і не маємо найменших сумнівів, що якість медичних послуг в Україні значно нижча за рівень медицини у США, Канаді, Ізраїлі чи Європі (і не лише у Європі Західній, але вже так само і у Центральній, Балтії, за окремими напрямками навіть у Білорусі…)? Очевидні речі, нащо я їх товкмачу, це ж і дурень знає?

Так тому і товкмачу, що одним з головних мотивів кампанії проти Супрун є те, що ця "американка", бачте, хоче "зламати нашу прекрасну найкращу у світі медичну систему", і запровадити у нас тут "неприйнятні для нас американські практики"! І той самий дебільний піпл, який щодня матюкає наші убогі лікарні та якість обслуговування у них, радо "хаває" цю туфту і обурено кричить патріотичні кричалки на захист нашої пречудової безкоштовної гарантованої медицини! Вдумайтесь: всі, від старого до малого, знають, що хворіють у нас значно більше, а лікують значно гірше, аніж у Штатах – і радо підхоплюють істерію щодо "неприйнятності для нас американської медицини"! Тобто ми знаємо, що живемо по вуха у лайні, бачимо як поруч живуть по-людськи, до нестями заздримо цьому життю – але вважаємо "патріотизмом" захищати своє л*йно від асенізаторів, бо ж асенізатори "не нашенські, а заокеанські". Звісно, зайве нагадувати, що всі замовники галасливої кампанії самі можуть собі дозволити лікуватись зовсім не у нас, і радо цією нагодою користуються, тож їм наявне л*йно дуже навіть до смаку – саме воно їх годує та дозволяє лікувати свої родити у тій самій ненависній "Гамериці", звідки нам на голову зненацька "парашутувала" Супрун…

Уляна дійсно стала стихійним лихом та катастрофою для всього медичного "тихого болота". Справа у тому, що ця божевільна діаспорна пані дійсно вірить, що у нас може бути так само, як у Штатах. І не треба казати, що Штати багаті, а ми жебраємо, тому порівняння неможливі. По-перше, ми направду не така вже і бідна країна, це стає очевидним, достатньо просто візуально порівняти кількість дорогущих автівок на вулицях Києва та Вашингтона – аби на всіх рівнях крали бодай наполовину менше, зі Штатами ми б так одразу не зрівнялись, але Польщу обігнали б за перший же рік… А по-друге, справа не тільки у кількості грошей, але в першу чергу у системі та правилах їх розподілу та використання. І от саме на цю систему зазіхнула "клята" Супрун.

Трохи арифметики: лікар первинної допомоги отримує від двох до чотирьох тисяч, переважно ближче до першої цифри. Між тим витрати навіть чинного куцого бюджету на "первинку", поділені на кількість лікарів, становлять тридцять тисяч на "лікаремісяць". Виникає питання – а решта де? Де "розмазуються" 28 тисяч щомісяця на кожного (!) з лікарів найважчої та найбіднішої ланки нашої медицини?! Вони губляться десь "по вертикалі", "усушка-утруска"… Що можна вимагати з лікаря за зарплату, яку значно менша за прибиральницю з шістьма класами освіти у нормальному офісному центрі? Тим більше, коли ця оплата не залежить жодним чином від якості наданих послуг, а пацієнт не має права піти в іншу лікарню, аніж за пропискою – або ж має переключатись на платну медицину…

Читайте: Питание в больницах превращается в большую фикцию

За новою системою, яку запроваджує Супрун, бюджетні кошти сплачуватимуться за кожну конкретно надану послугу, за обслуговування кожного пацієнта. Прибирається весь ланцюг "усушкі-утрускі", є лише лікарня, лікарі, пацієнт та бюджет. Пацієнт матиме право сам обрати собі і лікарню, і лікаря "первинки", укласти з ним контракт, і оплата праці цього лікаря напряму залежатиме від того, скільки пацієнтів захочуть лікуватись саме у нього, а не у конкурента. За кожного пацієнта, якого обслуговує лікар, з бюджету "капатиме" фіксована сума, поки що визначена дуже просто – механічним розподілом наявної в бюджеті суми коштів на всю "первинку" пропорційно до кількості пацієнтів у країні (навмисне дещо спрощую, але суть саме у цьому). З цих сум лікарі мають самі найняти собі медсестер та оплатити їхню працю, сплатити комуналку та інші розходи. Самі, а не міськ-, рай-, обл- та ще всякоразний "здрав".

Нещодавно ми сиділи у маленькому містечку на Черкащині, і разом з головлікарем рахували реальний бюджет тамтешньої "первинки". Вийшло, що після сплати всіх витрат на комуналку та транспорт рядовий лікар отримуватиме при нинішньому страшному дефіциті кадрів понад 12 тисяч гривень, а якщо навіть всі вакансії заповняться то від 7,5 тисяч, медсестра від 4х – і це при нинішньому бюджеті, без збільшення видатків. Так, це ще далеко не Америка – але це вже в рази краще, ніж є, і це можливо вже за півроку!

Мій ФБ-френд та один з суворих критиків Мінздорову (на щастя, критиків спокійних та коректних, а не наклепників, яких нажаль більшість) доктор Євген Ништетик не вірить у реформи. Натомість він вірить у самоорганізацію, і порахував скільки треба зібрати добровільної медичної каси, щоб запросити до його рідного села гарного доктора на постійну практику людським коштом. Коли ми з ним звірили цифри, з’ясувалося, що його розрахунки "скільки треба на все – про все" всього на 10% відрізняються від тої суми, яку цей самий сільський лікар має отримати після "реформи Супрун", тобто 90% необхідних навіть за незалежною оцінкою опонента видатків можна отримати вже тут та зараз, варто лише "дотиснути" реформу фінансування, розпочату "клятою американкою"…

А далі починається конкуренція за пацієнта – запорука якості надання медичних послуг.

А наступним кроком така система (яка фактично є системою обов’язкового державного медичного страхування, де в ролі страхового фонду виступає державний бюджет) може бути поширена і на вторинну медичну допомогу. І тоді операції у інституті Тодурова дійсно коштуватимуть чималих грошей. Ці гроші сплачуватиме або повністю бюджет, або частково бюджет, частково пацієнт, але сплачуватиме прозоро по факту за кожну операцію, на рахунок інституту чи клініки, і тоді з цих коштів інститут існуватиме, а лікарі отримуватимуть "білу" високу платню. Виграють в першу чергу пацієнти, потім держава, а програють лише нинішні "власники" державних клінік та інститутів – адже завершується "халява", при якій всі розходи лежать на бюджеті, а всі прибутки йдуть "чорним налом" до їхньої кишені. Саме це в їхньому лексиконі називається "руйнація національної медицини заїжджою американкою"…

Особливо сумно та навіть трохи комічно чути звинувачення у "намірі МОЗ приватизувати лікарні для їх дерибану", чи то "олігрхами" (які в гробу бачили настільки нерентабельний актив!), чи то місцевими "князьками" (це інколи може бути ближче до істини, але до чого тут тоді МОЗ?..), особливо враховуючи, що лікарні ще кілька років тому (!), не тещо не при Уляні, а ще до Майдану при "ригах", перевели з власності МОЗ у комунальну. Але кого гребуть такі "подробиці", коли тут "божевільна американка руйнує!.."

А ще Супрун хоче запровадити в українських медуніверситетах зрізи знань за американським стандартом. Це також називається "руйнація вітчизняної медицини", стогін та виття ректорів вже піднялось, хоч до першого зрізу ще півроку. Це нічого, що кожна собака знає, як продаються та купуються наші медичні дипломи – настільки вже кожна собака, що більшість країн від США та країн ЄС вже навіть до Іраку та Ірану (ганьба раніше нечувана!) відмовляються визнавати українські лікарські дипломи без перескладання іспитів. Та це не руйнація вітчизняної медицини. Це нічого, що жодний притомний лікар не буде заперечувати, що рівень надання медичних послуг у США на порядок вищий, аніж в Україні, а всі платоспроможні пацієнти воліють лікуватись за кордоном, і що певно це свідчить зокрема і про якість медосвіти. Але ж спроба перевірити знання наших студентів за стандартом найкращої на сьогодні медичної системи, і зробити відповідні висновки щодо програм підготовки та професійного рівня незмінних десятиріччями "червоних ректорів" медуніверів – це "руйнація вітчизняної освіти", і ніяк інакше… Кому треба, щоб українські студенти – медики вчились за світовими стандартами, а їхні знання регулярно проходили незалежну сувору перевірку? Хіба не нам, не пацієнтам? Але ж нє, то всьо "руйнація"…

Читайте: Кто отобрал лекарства у больных гепатитом украинцев?

Руйнація взагалі часто фігурує у потоці звинувачень. Дуже легко називати "руйнацією" будь-яку спробу реанімувати служби, які наразі зруйновані вщент. В цьому сенсі вкрай показова історія зі швидкою допомогою. Кого хоч раз доля заносила навіть до столичної Лікарні швидкої допомоги, чудово знає, який там рівень всього – від стану приміщень та обладнання до якості лікарняних послуг. І це ще столиця. І от на фоні цієї справжньої руйнації Уляну звинувачують у намірі "позбавити людей послуг лікарів швидкої, викинути лікарів на вулицю, і замінити їх ненавченими парамедиками". Що ж на ділі? А на ділі маємо проект реформи, за якою спершу у лікарнях швидкої допомоги мають бути обладнані нормальні сучасні відділення інтенсивної терапії, дійсно придатні для надання повноцінної екстреної медичної допомоги при всіх невідкладних станах, а не лише для відлежування тіла між каретою "швидкої" та моргом.

А що ж з ліками? А з ними все також досить просто. Замість системи державних закупівель поступово запроваджується система реімбурсації. Що це мудре слово означає "на хлопський розум"? А те, що як і сьогодні, пацієнт сам купуватиме собі ліки за рецептом. Тільки от різниця – йому за це повертатимуть гроші! Гроші відшкодовуватиме держава, з тих самих коштів, за які сьогодні пан Тодуров та його колеги втридорога закуповують "гарантовані безкоштовні" ліки, які чомусь потім пацієнти ніколи не бачать. Пацієнт має право сам вибрати, ліки якого виробника він придбає, а державний бюджет відшкодує йому по вартості найдешевшого аналога, наявного на українському ринку, тобто власні витрати пацієнта складуть не 100% вартості, як сьогодні, а лише різницю між дешевшим українським чи китайським аналогом та обраним їм наприклад "баєрівським" препаратом.

Таку систему запустити нелегко, тому поки що її випробовують на інсуліні та деяких інших специфічних ліках, для лише декількох, але досить масових груп пацієнтів. Коли запрацює нормально, буде поширена "аж до аспірину".

На кону дуже великі статки, а головне – на кону ціла система

Система, що складалась десятиліттями. Система, яка пережила не одного міністра, і навіть не десяток. Система, в якій було місце всім – "великій фармі", посередникам, хабарникам високого рівня, чиїми "Лексусами" була заставлена стоянка біля МОЗ-у ще не так давно, і які зараз гуртуються дещо віддалено, біля печерських ресторанів, де вони обговорюють "недоговороздатність" нової "божевільної" команди міністерства…

Було місце директорам інститутів, головлікарям клінік, зрештою, вічним та незмінним мінздоровівським клеркам. Про них окрема розмова – кумедно дивитись, як коридорами МОЗ сновигають нові молоді обличчя, всі бігають, метушаться, на бігу обговорюють якісь проекти, англійська звучить майже так само часто, як українська, - і для контрасту слухати, як по курилках старі "матьорі" клерки обох статей, огрядні дядечка у дорогих, хоч і "совкового стилю" костюмах, та тітоньки з вічним перманентом на головах, досвідчені та непереможні майстри імітувати діяльність, тихо сичать услід "реформаторам" (у їхньому лексиконі це матірна лайка), і навіть не приховують, як мріють про відставку Супрун, яку чекають зо дня на день, і як вони одразу ж повернуть все "як було при нормальному житті"… Нажаль, їх всіх поки що не всіх розігнали, вкрай важко звільняти їх при нашому глибоко радянському трудовому законодавстві, ще важче когось адекватного запросити на кумедні оклади держслужбовців. Але принаймні Уляна вже "зачистила" низку департаментів, і знесла до біса голів, які пересиділи по десятку міністрів та вважали себе вічними і недоторканими.

В системі було місце і для зовсім "дрібних сошок", які максимум що могли, це приторговувати лікарняними листами. "Жахлива руйнація" дісталась навіть до їхнього рівня – з тижня на тиждень запрацює єдиний електронний реєстр виданих лікарняних, і голосів проти Уляни "від простих лікарів із народу" одразу додасться…

Система була зручною та комфортною для всіх. Всіх, крім чесних лікарів у провінції, вимушених реально виживати за копійчану зарплатню, та крім нас, пацієнтів. І ця система так просто не капітулює. Тому Супрун сьогодні знову на фронті, і власне знову як волонтер. Війна триває, і від кожного з нас залежить, хто переможе. І ми всі залежимо від того, хто переможе у цій війні. І як пацієнти, яким користуватись українською медициною – тою, яка є, корумпованою вщент і розваленою вже до неможливості, або тою, яка має створитись за нормальними цивілізованими принципами. І як громадяни, яким жити або в країні, де можна хай і великими зусиллями просувати реформи, або ж у країні вічного "всьопропало", популізму та маніпуляцій. Це – війна, як у 2014. І ставки такі само високі.