Епоха ліберальної глобалізації добігає кінця

20.7т

Україна за 25 років своєї незалежності глибоко інтегрувалася в глобальний світ як в політичному, так і в економічному відношенні. Зокрема понад 50% нашої економіки пов’язані з світовими ринками та зовнішньою торгівлею. Тож надзвичайно важливо розуміти сучасні фундаментальні тренди світового розвитку, що мають визначальний вплив також і на Україну.

Головною довгостроковою тенденцією сучасності стає закінчення ліберальної глобалізації – світового тренду, що визначав розвиток цивілізації в останні 25-30 років після краху комунізму і закінчення "холодної війни". Епоха ліберальної глобалізації однозначно добігає свого кінця. При цьому деякі експерти навіть говорять про те, що глобалізація "врізалась на повному ходу головою в стіну" її природніх планетарних обмежень й в усі боки посипалися іскри, що вже спричиняють серйозні соціально-політичні потрясіння в багатьох провідних країнах, а також ерозію та можливий розпад звичних міжнародних інститутів. Причому в епіцентрі потрясінь опинилось саме ядро проекту ліберальної глобалізації та його центральні інститути, зокрема Європейський Союз і НАТО, та й сама держава–світовий лідер – Сполучені Штати Америки.

Так, США, які на здивування всього світу занурюються в глибинне внутрішнє протистояння порівняне з станом "холодної громадянської війни", проходять через випробування безпрецедентними президентськими виборами, за результатами яких з завмиранням слідкують в усьому світі. Європейський Союз як інтеграційний проект зіткнувся з глибинною кризою, що поставила під питання його майбутнє. Це і переможний референдум про вихід Великобританії зі складу ЄС, і глибока міграційна криза, і всеосяжна недовіра громадян країн-членів до брюсельської бюрократії, і, зрештою, нескінченна економічна криза та неподолані кризи зони євро і банківської системи.

В НАТО наростають значні внутрішні суперечності, зокрема вперше в історії ставиться під сумнів готовність його головної військової опори – США – виконувати свої зобов’язання перед усіма членами Альянсу. А в геополітичному відношенні ядру ліберальної глобалізації – США та Європі – починають кидати дедалі більш відкритий виклик авторитарні ревізіоністські держави – Росія, Китай, Іран, що прагнуть підірвати міжнародне право та змінити нинішній світовий порядок, запровадивши багатополярний світ з власними зонами впливу.

Слід визнати, що ліберальна глобалізація останніх 30 років мала як безумовні позитиви для бідних країн, так і глибинні негативи, що спричинили значні соціально-економічні проблеми та нинішню наростаючу політичну дестабілізацію всередині США та Європи. Зростання світової економіки в умовах глобалізації принесло очевидний виграш світовим елітам і багатіям загалом, що в рази примножили свої багатства. А також бідним масам населення Китаю та Південної і Східної Азії, де сотні мільйонів людей завдяки новій індустріалізації піднялися з бідності до рівня життя вже наближеного до середнього класу розвинених країн.

Натомість найбільше втратив саме європейський і американський середній клас, реальні доходи та рівень життя якого десятиліттями були заморожені й навіть спадали, а сам він почав розмиватися і скорочуватися. Середній клас США і Західної Європи зазнав багаторічної соціально-економічної стагнації та втратив життєву перспективу на фоні бурхливого зростання в світі, передусім у Азії.

У лихоманці неоліберальної глобалізації космополітизовані еліти розвинених країн побачили свій унікальний шанс на надприбутки та швидке збагачення. В результаті відірвались від своїх народів та втратили своє національне коріння, моральні орієнтири і відчуття реальності. Фінансові піраміди та фондові бульбашки, деіндустріалізація та втрата робочих місць, занепад національного виробництва, непідйомна закредитованість держав, компаній та домогосподарств, хронічні дефіцити держбюджетів у розвинених країнах світу – наслідки неоліберальної глобалізації в інтересах корумпованих еліт, що втратили відповідальність перед своїми громадянами. А офшорні схеми приховування прибутків та ухиляння від сплати податків в своїх країнах – лише один з інструментів того, щоб урвати додатковий куш.

Саме тому політичні еліти розвиненого світу нині постали перед новим явищем – втомленим, злим і роздратованим виборцем. Виборцем, який втрачає довіру до своїх еліт, який підозрює їх в корупції, зраді та піклуванні лише про власні егоїстичні інтереси. Виборцем без надії на покращення свого життя в рамках нинішнього статус-кво, а отже готовим слухати альтернативні ідеї і пропозиції, якими б незвичними вони не здавалися ще деякий час тому.

Звідси підйом так званих "популістичних" рухів в Європі та підйом у президентській кампанії у США таких нетрадиційних кандидатів у президенти, як Трамп у республіканців та соціаліст Сандерс у демократів. Які обидва з протилежних, крайніх політичних позицій знайшли підтримку у мільйонів середніх американців, що втомилися від десятиліть безвідповідальності та егоїзму політичного істеблішменту своєї країни, від тиранії так званої політкоректності, від брехні експертів і засобів масової інформації, що в очах пересічного американця лише обслуговують корумповану еліту.

Тож і панамський офшорний скандал, який прийшов як ще один землетрус для еліт, знайшов благодатний ґрунт для тривалого обурення з боку звичайних громадян у демократичному світі, особливо в Європі, і матиме довгострокові наслідки. Історія вчергове свідчить, що за все зрештою треба платити.

Україна однозначно є частиною цього світового тренду. В нас зазначені проблеми і виклики посилені в рази. А потреба в новій відповідальній і дієздатній еліті є питанням національного виживання. Питанням життя і смерті нації. Хто прийде на зміну нинішнім космополітичним мародерам та компрадорам від влади і бізнесу – вирішуватиме український народ. Ми переконані, що вибір зрештою впаде на тих, для кого національний інтерес та моральні цінності – це не риторика, не маніпуляція і не порожній звук.

На тих, хто має стратегічне бачення шляхів радикального прориву країни до гідного сучасного життя, а також рішучість і волю його реалізувати. А значить команда Радикальної партії прийде до влади в країні і виконає свою історичну місію! І про наші висновки з резонансного голосування за вихід Великобританії з ЄС, яке безумовно носить доленосний характер. Переконаний, що ця епохальна подія несе як негативний, так і значний позитивний потенціал для майбутнього, в даному разі і самої Великобританії, і Європи, і України.

Від часів кінця СРСР і до останнього Майдану українські демократи боролися за майбутнє України під гаслом "повернення України додому в Європу". Водночас життя навчило нас переходу від євро-романтизму початку 90-х та євро-оптимізму 2000-х до євро-реалізму та прагматизму. Але в жодному разі ми не повинні впадати у євро-скептицизм. Просто слід усвідомити, що повернення в Європу означає передусім відновлення нашого законного і гідного місця в європейській цивілізації, в якій безумовно залишається й Великобританія навіть після свого виходу з ЄС.

І наявність або відсутність інституційного членства в Європейському Союзі зовсім не визначає нашої успішності на цьому шляху. Рішучий вчинок британців щодо виходу з ЄС, насправді, привідчиняє двері для можливого альтернативного розвитку європейської цивілізації. І це несе стратегічний позитивний наслідок для нас. Нинішнє дедалі більш централізоване і забюрократизоване об’єднання Європи у формі Європейського Союзу, започатковане близько 70 років тому на базі порозуміння та політичного і економічного домінування Франції і Німеччини, може й не витримати викликів сучасності. Як і централізована російсько-комуністична імперія у формі СРСР, що теж проіснувала близько 70 років.

Припускаю, що референдум у Великобританії – це перша ластівка процесу, який, зрештою, в стратегічній перспективі може призвести до фундаментальної реорганізації політичного і економічного простору Європи в напрямку більш гнучкого об’єднання країн європейської цивілізації в новому проекті Європи. В проекті Європи як "сім’ї вільних народів", об’єднаних не стільки бюрократією і централізованими директивами, скільки розумінням громадянами і народами спільних цінностей, долі та майбутнього. Яка буде організаційна форма такого об’єднання Європи визначить саме життя та її народи. І без Великобританії та України на різних географічних кінцях Європи таке якісно нове, життєздатне об’єднання європейських народів неможливе. І в ньому Україна вже не буде "затурканим бідним родичем" на периферії.

Це вимагатиме нового покоління європейських лідерів – мудрих і водночас сміливих і рішучих, здатних давати адекватну відповідь на новітні виклики. Європа віками була попереду всього світу завдяки саме таким лідерам – від філософії і науки до економіки і політики. Вірю в те, що Європа ще не втратила свій історичний драйв і нові лідери вже на підході. Так само, як і в Україні. А поки Радикальна партія наполягає на невідкладному ініціюванні переговорів з ЄС щодо перегляду нинішніх невигідних умов Угоди про Асоціацію щодо зони вільної торгівлі з Євросоюзом, які визначають мізерні квоти для нашої продукції та не сприяють розвитку нашої економіки. В майбутню Європу, в якій би формі вона не була об’єднана, Україна має увійти сильною, економічно розвиненою державою. Така наша мета!

Читайте все новости по теме "Политический блог" на Обозревателе.

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Присоединяйтесь к группе "Обозреватель Блоги" на Facebook, читайте свежие новости!

Наши блоги

Последние новости