Блог | Люди вчаться лише ненависті...
Бізнес понад усе
З часів Нельсона Мандели сталося чимало: сьогодні все більше і більше речей навколо змінюється. Та ще більше залишаються такими ж.
Глобалізація та технології подарували нові можливості та спричинили небачений економічний ріст у до того одвічно нужденних частинах світу. Глобалізація перевернула агрокультурний та промисловий сектор у багатьох інших країнах. Та водночас глобалізація значно полегшила процес нехтування податкових законів та державних норм – тепер можна переносити мільярди, трильйони доларів в один клік.
Ці тенденції спричинили економічну нерівність: кілька десятків людей контролюють ту ж кількість ресурсів, що і найбідніша половина людства, - приводить переклад лекції Барака Обами НВ. - І це не перебільшення, а статистика.
Зайняті в своїх бізнес-відносинах, багато титанів індустрії технологій чи фінансів все більше віддаляються від громадянина чи держави, та проживають життя, все більш ізольоване від страждань звичайних людей, які живуть у країні їхнього походження. Закриття заводу, мінімізація виплати податків, переведення своїх прибутків до податкової гавані, отримання вигоди з низькооплачуваної праці іммігрантів, хабарі – всі ці рішення приймались без злого умислу. І, на думку бізнесменів, були раціональною відповіддю на сучасні виклики.
Читайте: Коли настане мир на Близькому Сході?
Та дуже часто ці рішення ідуть врозріз з поняттям про людську солідарність чи без усвідомлення наслідків, які відчуватимуть конкретні люди в конкретних місцях. Зі своїх переговорних тим, хто приймає глобальні рішення, не випадає шансу хоча б іноді побачити біль в очах звільнених працівників. Адже діти бізнесменів не страждають через скорочення видатків на освіту чи медицину в результаті дій, спрямованих на зменшення податків чи нехтування цього обов’язку взагалі.
Попит на політику страху
Те, що наше бачення майбутнього краще, ніж у попередників, не означає, що воно неминуче переможе. Тому що історія завжди демонструє силу страху. І те, як довготривале бажання наживи та домінування над іншими захоплює розум чоловіків. Особливо чоловіків. Історія показує, як легко можна переконати людей відвернутись від тих, хто виглядає інакше, або ж поклоняється богу в інший спосіб.
Сьогодні на Заході є попит на ультраправі партії, чиї програми виходять не лише з політики протекціонізму чи закритих кордонів, а і заледве прихованого расистського націоналізму.
Тривають дебати щодо міграції. Про те, правильно чи неправильно наполягати на тому, що державні кордони мають значення, і що наявність чи відсутність громадянства – це важливо для уряду. Чи про те, що в публічному просторі новоприбулі повинні прикладати зусиль, щоб адаптуватись до мови та звичаїв їхньої нової домівки. Це природно: ми повинні долучати до цієї розмови людей, які відчувають, що все виходить з-під контролю.
Читайте: Або мир, або війна: нова стратегія США
Та не може бути ніякого виправдання для міграційної політики, яка базується на расовій, етнічній чи релігійній приналежності.
Ті країни, які покладаються на божевільний націоналізм, ксенофобію, а також доктрини племінної, расової чи релігійної переваги, беручи їх за головний принцип державної організації, який мав би сприяти об’єднанню людей – всі вони, зрештою, опиняються втягнутими у громадянську чи іноземну війну.
Відхід від демократії
Ми маємо перестати робити вигляд, що демократія – це країни, які просто проводять вибори, на яких переможець іноді дивовижним чином отримує 90% голосів, бо опозиція сидить під замком чи немає доступу на телебачення. Демократія – це про потужні інституції, права меншин, стримування та противаги, свободу слова, думки та преси, а також право протестувати чи подавати петицію до уряду. Це про незалежний суд, і де кожен виконує закони.
І так, демократія може бути хаотичною, уповільненою, а іноді – навіть розчаровувати. Та ефективність, яку пропонують автократи, – це фальшиві обіцянки. Авторитаризм неминуче призведе до концентрації багатства та влади на верхівці, а також краще маскує корупцію та насилля.
Авторитарні уряди знову і знову доводять, що поступово втрачають контакт з реальністю. А через те, що все більше і більше грузнуть у брехні, у кінці-кінців призводять до економічної, політичної та культурної стагнації.
Попри недоліки, реальна демократія якнайкраще уособлює ідею уряду, який існує для задоволення потреб для людини, і ніяк не навпаки.
Читайте: Американсько-російський саміт: кінця світу не буде
Нехтування фактами
Багато країн, які розвиваються, все більше звертають увагу на китайську модель авторитарного контролю як противагу демократичному хаосу. Кому треба свобода висловлювання, якщо з економікою все гаразд? Цензура та державний контроль над медіа збільшується.
Ви маєте вірити у факти – без них не існує основи для взаємодії. Якщо я кажу, що це трибуна, а ви кажете, що це слон – нам буде складно порозумітися.
Я не зможу дійти згоди з тими, хто каже, що клімат не змінюється, коли вчені майже зі всього світу стверджують, що це не так. Якщо ви почнете говорити, що все це майстерний розіграш, то як нам почати розмову?
У будь-якому разі, ми спостерігаємо промоцію антиімперіалізму та заперечення науки з боку тих лідерів, які вважають існування даних і критичне мислення політично незручним. І, нехтуючи правами людини та фактами, ідуть врозріз з демократією.
Соціальні мережі – колись механізм для промоції знань, порозуміння та солідарності – нині стали радше засобом розповсюдження ненависті, параної, пропаганди та конспіративних теорій. Ми маємо наполягати на тому, щоби школа навчала молодь критично мислити, а не сліпо підкорятися.
Що залишається?
Настав час припинити зациклюватись лише на світових капіталах – натомість звернути увагу на широкі маси. Саме звідти бере свій початок демократія.
Читайте: Чим "відмітився" світ за останній тиждень
Більшість із нас оточує себе людьми, чиї думки підтверджують те, у що і ми віримо. Ми вважаємо розумними тих, хто з нами погоджується. Та демократія вимагає, щоби ми також могли зануритись у світ тих людей, які від нас відрізняються. Тільки так ми можемо зрозуміти їхні переконання.
Можливо, ми зможемо змінити їхню думку, або ж вони – нашу. Та цього ніяк не досягнути, якщо від самого початку не зважати на те, що хотіли сказати опоненти. Чи наполягати на тому, що з тими іншими – тому що вони білошкірі, чи тому що чоловіки – ніяк не порозумітись, бо їм чогось не вистачає, аби говорити на ці теми.
Технології назад у пляшку не запхнеш, і ми мусимо усвідомити, що живемо все ближче одне до одного, кількість населення продовжує рости, і екологічні виклики самі по собі не зникнуть. Єдине, що нам залишається у боротьбі з такими проблемами як зміна клімату, масова міграція чи пандемічні захворювання, – це все більше розвивати систему міжнародної взаємодії.
Ми маємо визнати, що дезорієнтація стала результатом швидких змін, модернізації, і через те, що світ ще тісніший – а отже нам потрібно знайти спосіб послабити страхи тих, хто відчуває себе заляканим.
Читайте: Три уроки для світу: як поводитись з тиранами
І як казав Нельсон Мандела: "Ніхто не народжується з ненавистю до іншої людини через колір шкіри, походження чи релігію. Люди вчаться ненавидіти, і якщо вони можуть навчитися ненавидіти, потрібно намагатися вчити їх любові, бо вона набагато ближча людському серцю.
Уривки з лекції екс-президента США Барака Обами, яку він прочитав з нагоди 100-річниці народження Нельсона Мандели у Південній Африці.
