УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Помаранчева ворона серед блакитних херувимів. Спецкор „ОБОЗу” – з приміщення суду над Колесніковим

Помаранчева ворона серед блакитних херувимів. Спецкор „ОБОЗу” – з приміщення суду над Колесніковим

Депутат Кириченко заявила, що готова лягти перед конвоєм, коли будуть виводити Колеснікова. Шуфрич переконував, що не варто, мовляв конвой перенесе її в сторону і все. Янукович жував. Чорновіл радісно говорив про ”режим Ющенка”. Кириченко пропонувала посадити Кучму.

Перед будовою Печерського районного суду – картина до болю знайома. Останній раз я бачила тут подібне на першому засіданні по справі «масових безпорядків 9 березня» три роки тому: мітинг під стінами суду, заклики «Нєт рєпрєсіям!» (тоді, правда, кричали українською), безліч журналістів. І навіть обличчя правоохоронців знайомі. Нарешті найголовніше, як і восени 2002 року, до зали судового засідання не пускали журналістів.

Один за одним до суду, де вирішувалась доля голови Донецької облради (суд повинен був прийняти рішення чи залишити Бориса Колеснікова під вартою чи звільнити на підписку), сходилися відомі політики. Ринат Ахметов не прийшов, зате був Віктор Янукович. Він виглядав дуже засмученим. А от Наталя Вітренко навпаки вся світилася. Наче на білому коні виїхала вона на імпровізовану сцену і разом з своїм вірним зброєносцем Марченком почала активно піаритись. Про тих, хто не входив в їх електоральне поле, парочка вигукувала - «оранжевая чума», «майданутые».

З’явилася депутат Бахтєєва, якій як лікарю дозволили кілька раз провідати Колеснікова у камері. Вона поділилася з журналістами враженням: «Він спокійний, чесний. Психічний стан урівноважений. А от його дружина від стресу втратила молоко». Очевидно, дружина залишилась дома з немовлям, на суді її не було. Через голови журналістів передали піцу, стало зрозуміло, що Колесніков вже в клітці. А через кілька хвилин репортери раптом зрозуміли, що їх обманули, коли обіцяли, що засідання буде відкритим - суд розпочався, а пресу ніхто не запросив.

Довелося згадати старі часи і прориватися. Доречно попереду з’явилася спина Корчинського, і за нею «Обоз» пройшов в приміщенні суду. Однак міліціонери виявилися хитрішими за стратега війни в натовпі. Вони так вдало показали Дмитру шлях до залу засідань, що зробивши по суду коло, Корчинський раптом опинився на вулиці серед тих самих журналістів.

Старий знайомим, ще з унсовських процесів полковник, своїми габаритами надійно захищав двері до суду. «Зрозуміло, чому міністри змінюються, а ви залишаєтесь, де ще знайти такого кремезного полковника - жодний журналіст в суд не проскочить!».

Полковник трохи образився: «Я будь-яку зміну влади переживу, на таку роботу немає бажаючих!» «А хто дав наказ не пускати журналістів!», - намагався з’ясувати «Обоз». «Це все суддя, - вмив руки міліціонер і додав, - пускаємо лише нардепів». «А не депутат Янукович зайшов?». «Та чесно кажучи, ми побоялися зупиняти: дивимось така гора йде!», - заусміхався полковник. Треба ж і правоохоронці туди ж – складати анекдоти про Віктора Федоровича.

Журналісти на відкрите засідання так і не потрапили. Довелося чекати перерви і сподіватися, що після неї вдасться-таки зайти до зали за широкою спиною Януковича. Як не дивно свобода слова на цьому процесі залежала від ширини плечей екс-кандидата в Президенти.

Після перерви до залу суду не пустили навіть нардепів. Вони змогли пройти лише у внутрішній двір, де стояло чотири автобуси правоохоронців. Кореспондента «Обозу» дуже люб’язно провів депутат Сулковський. Причому Нестор Шуфрич раз у раз дуже недовірливо поглядав в сторону моєї оранжевої куртки. «Дівчину в помаранчевому дивно бачити між нами», - нарешті не втримався Шуфрич». Склалося таке враження, що серед есдеків табу на певні кольори одежі. Вони конспіративно відходили в сторону, обговорюючи, що б їм такого придумати. Депутат Кириченко заявила, що вона готова лягти перед конвоєм, коли будуть виводити Колеснікова, а Шуфрич її переконував, що не варто, мовляв, конвой перенесе її в сторону і все, і пропонував блокувати двері суду.

Час від часу лунали слівці, які якось не звично було чути з вуст колишніх провладних депутатів: «сьогодні так кожного можуть», «може, і Федура затримали, від них всього можна чекати», «останні три місяці я лише по судам і ходжу», «зараз суди, як в 37» тощо. Особливо дико було чути критику нашої судово-правової системи з вуст пані Кириченко. А де вона була, коли на суді в її рідному окрузі весною минулого року незаконно знімали з реєстрації за день до виборів двох фаворитів боротьби за мерське крісло в Красному Лучі, щоб переміг ставленик Донецької області, який мав шанси лише при відсутності конкурентів?

Нарешті Шуфрич заявив, що його доводять до такого стану, що він скоро на дім з химерами без страховки вилізе, і пішов на прорив... Делікатно і вдало депутати прорвалися. Однак лише в приміщення суду. В залу засідань ні кореспондент „Обозу”, ні депутати так і не потрапили… Закрите засідання надійно охоронялося правоохоронцями.

Нарешті засідання закінчилось, суддя вирушила в нарадчу кімнату, а депутати отримали можливість поспілкуватися з адвокатом і підозрюваним. Голова Донецької обради виявився невисоким чоловіком в спортивному костюмі фан-клубу «Шахтар» і з м’яким голосом. На скільки все-таки по-різному виглядають політики з трибуни сесійної зали і в наручниках за гратами тісної клітки!

Колесніков був не проти поспілкуватися з журналістом. «Які умови утримання?», - спитав "Обоз». Голова Донецької облради не жалівся: «Звичайні. Камера розрахована на трьох, зараз нас двоє. Їжу і воду приносять депутати. Правда, не розумію я деяких речей, вчора не змогли мене привести до суду, бо в конвою раптом не знайшлося машини…» Після особистого наша розмова перейшли до суті справи, яку Федур назвав «фонарь»: «Я не займаюсь скупкою акцій, - гірко посміхнувся підозрюваний. - Той епізод який ми розбираємо по універсаму «Білий Лебідь»…Справді в вересні цього року, я купив 10% акцій цього універсаму, однак після того, як продавець почав мене шантажувати, щоб я купив акції його сина по значно більшій ціні, я продав всі акції». А акціями, яких підприємств ви володієте?», - спитав Обоз. Однак, в цей момент Хомутинник відвів мене від клітки, мені дали зрозуміти, що аудієнція з головою Донецької облради закінчена.

Здається, саме до продавця акцій «Білого Лебедя» рятувати свідчення свідка в цей день екстреним рейсом літав в Донецьк міністр Луценко. Що з цього вийшло, не зрозуміло, єдине, що спочатку депутати начебто єхидно коментували візит міністра в Донецьк, а потім Шуфрич, якось дуже сумно сказав: «Індюшонок прілєтєл…», - маючи на увазі приземлення літака Луценка в Борисполі.

Щоб заповнити паузу, депутати розговорились з адвокатом Федуром. Останній бив себе в груди, що він не адвокат, якщо суддя прийме рішення залишити підзахисного під вартою. «У прокуратури не було жодного аргументу. Суддю Крижанівську я завжди поважав, сподіваюсь, що і зараз вона прийме рішення по закону», - гаряче переконував Федур клієнтів. Потім нардепи стали розпитувати Федура про справу Гонгадзе. «Справа загублена повністю, - признався Федур, - немає жодної судової перспективи. Так є люди, які сидять, які себе визнали винними. Якщо затримані Вередюки, це ще півбіди, а якщо справжні виконавці вбивства, то їм нічого не вартує на суді сказати, що зізнання брехня і суд зайде в глухий кут».

«А що тут гадати треба посадити всіх, хто тоді був при владі: Кучму, Плюща, Януковича?», - заявила, очевидно на публіку, якої не було, Людмила Кириченко, депутат, яку за президентства Кучми прираховували теж до провладних сил. Федур після такої заяви, якось знітився, і намагався виправдати Ющенка: «Це його підставили, коли він заявляв, що справа буде розкрита».

Чорновіл розповів загалу, що у Львів він більше не їздить. «Уявляєте там всім даїшникам дали установку повідомляти, коли побачать мою машину, і в аеропорту мене стережуть», - обурювався депутат від Львова . Правда, Тарас не уточнив, кому повинні повідомляти, громадськості Львова чи що?

Депутати затихли, розмова якось не в’язалася. Хіба, що один за одним підходили до клітки пошептатися з підозрюваним. Неозброєним оком було видно, що Федур, попри його оптимістичні прогнози, хвилюється.

Тут в судову залу важкою ходою зайшов Янукович, всі зіскочили зі свої с місць. Янукович, який до сих пір не втратив свій кандидатсько-президентський гонор, оглядів всіх власним поглядом й підійшов до клітки з Колесніковим. Віктор Федорович досить довго - мабуть з півгодини - з ним шептався, і навіть, як колись Путіну запропонував соратнику чи то цукерку чи то жвачку. Борис від солодкого відмовився.

Тут нарешті сталося те, чого так давно очікували – в залу зайшла молода суддя Крижанівська. Вона не хвилювалася, спокійним голосом довго і нудно зачитувала ухвалу, і з кожним словом до присутніх доходило розуміння, що на волю Колеснікова не випустять. Суд зокрема постановив, що Колесніков може ухилитися від слідства і чинити тиск на суддів. Однак останні слова –«залишити під вартою» для всього поважного загалу прозвучали, як грім серед блакитного неба. Янукович перестав жувати…Колесніков змінився в обличчі, він насправді щиро сподівався. Хоча треба віддати йому належне він швидко опанував себе. Блакитні депутати приголомшено мовчали. Лише у Тараса Чорновола світилися очі. Він з відчуттям, з задоволенням кидав фрази про „режим Ющенка” і „ганебні судилища”. Однак його слова тонули у важкій тиші залу.

Пауза затягнулася хвилин на п’ять, начебто всі чекали чогось від Януковича, але останній не знайшов слів. Пам’ятаю себе коли зачитали точно таку ухвалу по утриманню під вартою Шкіля, мені тоді було соромно, що я на волі, а він за гратами. Цікаво про що в цей час думав Янукович?

Можливо, почервонілі від напруги очі дивилися в його власне майбутнє. Склалося таке враження, що блакитні лише сьогодні прозріли, що ігри закінчено - вони в опозиції. Може вони пригадали, як на норковій шубці спала на нарах Тимошенко, або, як неначе ганчірку, тягали по судах Фельдмана.