Відео дня
Інтерв'юерка Емма Антонюк потрапила в скандал через "східняків" і ВПО: що обурило суспільство
Українська інтерв'юерка та блогерка Емма Антонюк опинилася в центрі суспільного обурення після висловлювань про мешканців сходу України та внутрішньо переміщених осіб, які пролунали в одному з її інтерв’ю. Користувачі соцмереж звинуватили її у поширенні стереотипів і зневажливій риториці.
Резонанс викликали фрагменти розмови з Маріам Найем, де Антонюк описувала досвід роботи у прифронтових селах в рамках її проєкту з наповнення бібліотек україномовними книжками "Різниця Є". Користувачі звинуватили інтерв'юерку у зневажливій риториці та узагальненнях, які, на їхню думку, принижують людей зі сходу та ВПО. Сама блогерка відкинула ці закиди і заявила, що її слова були вирвані з контексту.
Що саме сказала Антонюк
Резонанс викликали фрагменти інтерв’ю, де Антонюк розповідала про свій проєкт із забезпечення бібліотек у селах і прифронтових регіонах новими книжками в рамках її проєкту "Різниця Є". Вона описувала, як у деяких населених пунктах поява сотень українських книг стає подією, а також згадувала людей старшого віку, які раніше читали переважно російськомовну літературу.
Окрему реакцію спричинили формулювання, в яких вона говорила про "російськомовних людей із проблемами ідентичності" та вживала емоційно забарвлені вислови. Також Антонюк описувала ситуації, коли ВПО, приходячи по гуманітарну допомогу до бібліотек, починають брати українські книжки та "підсаджуються на читання".
"Коли в бібліотеку сотні нових книжок приходить – це подія. Нам тяжко уявити, тому що ми роками можемо не показуватись з бібліотеці, – говорила Емма Антонюк. – Але коли в селі Рогань з'являється 700 книжок, пенсіонери, все життя "русскоговорящіє", які читали тільки російські детективи, починають ставати в чергу за "Бріджертонами". Вони не говорили українською, але бібліотекарка каже: "Ця історія мене дуже сильно вразила". Нам треба в це інвестувати... Ми відправляємо нові книжки в сільські або зросійщені бібліотеки, бібліотеки, де списали російські фонди, і де не залишилось українських".
На її думку, інвестиції у бібліотеки можуть впливати на культурні процеси та навіть політичні настрої, адже "наративи змінюють світ". Вона також ділилася ідеєю перетворення сільських бібліотек на сучасні культурні хаби з доступом до інтернету та безкоштовною кавою.
"Якщо ми приїдемо в якісь прифронтові села спитати, де пункт видачі гуманітарної допомоги, вкажуть на бібліотеку, тому що це часто комунальне приміщення і там це роблять. Найчастіше, коли ВПО приходять по олію, якийсь одяг, крупи, а там хоп – і з'явилося 350 абсолютно нових книг української. Звичайно, вони беруть книжки і підсідають на книжки, а ці люди, "русскоговорящая челюсть", вони були зросіщені, у них були проблеми з ідентичністю. Вони перший раз в житті читають "Тигриловів" Івана Богряного і охр*нівають", – саме цей сказаний інтерв'юеркою момент найбільше обурив українців.
Вона також додала: "Якщо ми будемо промовляти до людей нашими історіями або історіями нашою мовою, ми ніколи не знаємо, де це спрацює. А іноді це може спрацювати в цій кабінці для голосування, коли Бойко більше не може "зачистить твой язик", тому що твоїм "язиком" міс Фезерінгтон зізнавалася в коханні якомусь чоловіку. ... Якби ми могли робити з сільських бібліотек потужні хаби, ми би потім мали кращі результати голосувань і ніяких ОПЗЖ би не з'явилося".
Реакція соцмереж
Після появи інтерв'ю у Threads користувачі масово почали публікувати власні історії, заперечуючи озвучені узагальнення. Люди зі сходу та півдня України наголошували, що добре знають українську літературу і культуру, а багато хто навчався українською ще з дитинства.
Там згадували про участь у всеукраїнських олімпіадах, дослідження творчості Василя Стуса, Миколи Хвильового та інших українських авторів. Деякі користувачі підкреслювали, що навіть у зросійщеному середовищі свідомо обирали українську мову і культуру, часто всупереч тиску.
Частина дописів звертала увагу на те, що подібні наративи про "необізнаний схід" є застарілими і спрощеними. Люди писали, що такі висловлювання стирають різноманітність досвідів і створюють образ "іншого", який не відповідає реальності.
Окремо критикували тональність, у якій, за словами коментаторів, ВПО та жителі прифронтових регіонів подаються як об’єкт спостереження. Зокрема зазначали, що це створює відчуття зверхності та підсилює поділ між українцями.
"Дорога Еммо... Як ВПО хочу вам сказати, що Багряного я читала ще до того, як це стало мейнстрімом! Уявіть, ми там, на сході, вчили і знали українську зі своєю "русскоговорящєй челюстю". А я навіть умудрилася перемогти у всеукраїнському конкурсі з роботою по Шістдесятникам та, зокрема, по творчості В. Стуса. Коли вже нарешті зникне оцей наратив про те, що ми там, на сході, не знали і не читали українське?"
"Багряний з Охтирки і Стус, який виріс на Донеччині, оф*гівають".
"Трошки дивно, якщо чесно, ніби ВПО – це якісь тваринки, за якими цікаво спостерігати. Ще й пішли книгу українською купили, це ж треба!"
"А Багряний з мого міста, виходить, оте саме бидло східняцьке".
"Колись одна отака пані мене переконували, що "ви отам на сході навіть Хвильового не знаєте". Тим часом я була з містечка, де він навчався та жив аж до того, як переїхав до Харкова, і за своє життя написала безліч робіт про нього. Мене дивують оці люди, які думають, що люди на сході мавпочки якісь".
"Більше ярликів! Навішайте на нас більше ярликів: і на мою українськомовну бабусю, яка все життя прожила на Донбасі й читала Марка Вовчка; і на мою маму, яка обожнювала Багряного і розповідала мені про Медведчука, що був "адвокатом" Стуса. Давай, Еммо, розкажи мені, яка я "малороска", бо народилася й виросла на Донеччині, і яка знає, що війна почалася не у 2022-му році".
"Якби вона в оцій своїй промові просто додала б слово "більшість", хіба був би привід з цією її тезою сперечатись? Ну і трошки по-іншому сформулювала, ок. Без "чєлюсті".
"Я з Рівного. У моєму дитинстві майже всюди були касети "Союз", на зарубіжній літературі ми читали майже всі твори російською мовою, бо українських книг майже не було. Ніякої суттєвої різниці між сходом та заходом не було, бо зросійщені були тотально всі, але Емма придумала схід, який не знає українських письменників. Так і тут їх не знали однаково".
Відповідь Антонюк і "закриття" проєкту
На тлі критики Емма Антонюк опублікувала кілька InstaStories, де заявила, що її позицію спотворили. Вона наголосила, що не мала наміру принижувати ВПО або мешканців сходу.
Водночас блогерка досить різко відреагувала на закиди і поставила під сумнів залученість критиків до реальної допомоги бібліотекам. Після цього вона оголосила про нібито завершення свого проєкту "Різниця Є", який передбачав постачання книжок у сільські та прифронтові бібліотеки.
Антонюк пояснила, що протягом кількох років самостійно координувала роботу з бібліотеками, витрачаючи значні ресурси, час і кошти. За її словами, це була щоденна робота, яка залишалася непомітною для широкої аудиторії.
Вона подякувала партнерам, зокрема книгарням, які допомагали з логістикою, а також бібліотекарям і читачам, які брали участь у проєкті. Також уточнила, що останні партії книжок ще отримають кілька бібліотек у різних областях України.
Окрім цього, Антонюк заявила, що частина користувачів свідомо шукає приводи для обурення, і висловила думку, що подібні конфлікти виникають легше, ніж підтримка культурних ініціатив.
Уже наступного дня інтерв'юерка опублікувала пост, у якому пояснила, що все ж таки суспільна потреба у книжках переважує її бажання кинути свою ініціативу через хейт. Вона також наголосила, що в розмові переказувала історії бібліотекарок, з якими спілкувалася особисто, а не узагальнювала досвід усіх мешканців сходу чи ВПО.
"На моїй пошті – сотні запитів з різних сіл по всі Україні. І я їм обіцяла книжки. І я їм надішлю книжки. Навіть моя дебютна книга, яка вже пішла в друк, також присвячена цьому проєкту та всім, хто втратив дім. Частину бібліотек я запаковую сама власним коштом. Точніше, в рахунок рекламних контрактів. Частину – через благодійні публічні бесіди в партнерстві з "Книгарнею Є". Ну все. "Різниця Є" житиме, бо історії українською мусять бути там, де Росія століттями їх знищувала. В Україні це повсюдно. І це треба виправляти", – зауважила вона.
За словами блогерки, йшлося про окремі випадки та конкретні спостереження працівниць бібліотек, які ділилися своїми результатами роботи з читачами. Вона підкреслила, що ці історії не стосуються всіх і не мали на меті описати цілу групу людей.
"Я точно бачу, що переважна більшість людей, які обурились цим висловам, не дивились інтервʼю. А відтак і не зауважили фрази "і якби я не чула ці історії від бібліотекарок". Тобто виявляється я не говорила про ваш особистий досвід (тяжкий, трагічний, який мені особисто не доводилось переживати). А всього на всього переказувала історії, якими хвалились біблітекарки в приватних розмовах. І так, ці історії не були особисто про вас", – зазначила інтерв'юерка.
Водночас Антонюк пояснила, чому не просила вибачення після хвилі критики. Вона зазначила, що не вважає коректним вибачатися за інтерпретації, які, на її думку, не відповідають сказаному в інтерв’ю.
Як повідомляв OBOZ.UA, це далеко не перший резонансний інцидень за участі Емми Антонюк. Раніше вона мала публічний конфлікт зі співачкою Христиною Соловій після інтерв’ю, у якому порушувалися теми сексуалізації та літературних образів.
Після виходу розмови Антонюк заявляла, що артистка могла перебувати у нетверезому стані під час запису, а також розповідала про деталі, які не увійшли до фінальної версії відео. Пізніше напруга між ними посилилася через інші публічні заяви та дії, що ще більше закріпило за Антонюк репутацію інтерв’юерки, яка працює з провокативними темами і не уникає гострих формулювань.
Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!