УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Балтійське море "упливло" з російських рук, а Україна отримає більше допомоги: наслідки вступу Швеції до НАТО

3 хвилини
242,6 т.
Балтійське море 'упливло' з російських рук, а Україна отримає більше допомоги: наслідки вступу Швеції до НАТО

26 лютого 2024 року парламент Угорщини нарешті ратифікував членство в НАТО Швеції, яка пройшла остаточний шлях до вступу в Альянс фактично за 2 роки, з моменту подачі заявки разом із Фінляндією навесні 2022 року. При цьому Угорщина була останньою країною, яка блокувала вступ Швеції до Альянсу, затягуючи ратифікацію заявки у своєму парламенті.

Україна може розраховувати на збільшення шведської військової допомоги

Для України цей фінальний крок Швеції на шляху до НАТО відкриває перспективи ще більшої військової допомоги з боку офіційного Стокгольма, адже провідні шведські політики закликають уряд передати Україні винищувачі 4-го покоління JAS 39 Gripen, що може стати можливим після остаточної ратифікації членства Швеції в НАТО.

Крім того, після вступу в Альянс Швеція, яка до цього мала забезпечувати військову безпеку лише власноруч, зможе вивільнити певні військово-технічні ресурси (техніку і боєприпаси) для передачі Україні.

Вступ Швеції та Фінляндії до НАТО робить Балтику "внутрішнім морем" Альянсу

Однак набагато важливішим для європейської та глобальної безпеки є те, що Балтійське море фактично стає "внутрішнім морем" Північноатлантичного альянсу. Після вступу в НАТО Швеції та Фінляндії близько 90% узбережжя Балтійського моря контролюються країнами Альянсу. Крім того, протока Скагеррак, яка є воротами до Балтики, вже давно контролюється членами НАТО – Данією та Норвегію, а тепер Швеція також долучається до військового контролю цієї протоки.

Це означає неможливість у разі війни поповнювати корабельний склад російського Балтійського флоту, якому доведеться відступати із Калінінграда до Кронштадта, щоб не бути відрізаним від постачання і не стати легкою мішенню.

Схожу ситуацію ми спостерігаємо в Чорному морі, де близькість кримських баз російського флоту призвела до вельми потужних ударів України як по інфраструктурі, так і по корабельному складу, в результаті чого виведено з ладу близько 25% кораблів ЧФ РФ. Саме це змусило росіян відводити сили якомога далі в Новоросійськ, значно обмежуючи потенціал своїх операцій.

При цьому такого ефекту Сили оборони України досягли за відсутності власного великого флоту, використовуючи вельми обмежений потенціал західних ракет та іншого озброєння, не маючи ще, наприклад, літаків західних зразків. Тому можна тільки уявити, як успішно зможуть діяти проти Балтійського флоту РФ об’єднані морські та повітряні сили країн того регіону – Німеччини, Польщі, Данії, Норвегії, Швеції, Фінляндії та країн Балтії, які мають у своєму розпорядженні найширший арсенал озброєнь для війни на морі.

Плани російського військово-морського домінування в регіоні остаточно зруйновані

Не менш важливим є те, що вступ Швеції у НАТО зводить нанівець доктрини панування на Балтиці, які в Генштабі Російської Федерації вибудовували десятиліттями.

Фактично війна на цьому театрі бойових дій планувалась росіянами з урахуванням нейтрального статусу Швеції та Фінляндії, що кардинально змінилось із вступом цих двох країн у НАТО. Крім того, ціла низка російських сценаріїв передбачала т. зв. демонстраційний удар по нейтральних країнах – Швеції чи Фінляндії – для залякування НАТО, або активні бойові дії на їхній території.

За одним із таких сценаріїв планувалось захоплення силами морського та повітряного десанту шведського острова Готланд, який займає ключове військово-логістичне положення в Балтійському морі. Такий сценарій настільки активно обговорювався на початку 2022 року, що тоді ще нейтральна Швеція відреагувала посиленням гарнізону острова. Зрозуміло, що вступ Швеції та Фінляндії до НАТО робить шанси на успіхи цього сценарію майже неможливими.

НАТО чітко усвідомлює російську загрозу, ефект "неочікуваності" вже неможливий

З міжнародно-політичного, геополітичного та дипломатичного погляду остаточний вступ Швеції до Північноатлантичного альянсу означає крах "путінського ультиматуму" НАТО, який був висунутий Кремлем перед вторгненням в Україну. Альянс не тільки не відступив на кордони 1997 року, як того вимагали росіяни, а навпаки – розширився вступом двох колись нейтральних країн, значно наблизившись до Росії, до її "другої столиці" Санкт-Петербурга та зробивши Балтику "внутрішнім морем" НАТО, розбивши плани домінування Росії в цьому регіоні.

Однак найбільш позитивним результатом процесу розширення НАТО в Північній Європі можна вважати те, що після 30 років військового спокою Європа повертається до розуміння необхідності стримувати Росію, як це було за часів холодної війни.

Після вторгнення в Україну Росія більше не зможе сподіватись на ефект "блефу" чи "неочікуваності". Будь-які, навіть невеликі концентрації військ, флоту, авіації на кордонах Європи будуть сприйматись надзвичайно серйозно, про це свідчать постійні масштабні навчання НАТО, одне з яких розпочалось нещодавно в Польщі. Повільно, але впевнено Європа і НАТО враховує досвід війни в Україні, відновлює військове виробництво, вдосконалює озброєння, розширює Альянс і головне – нарешті усвідомлює серйозність загроз з боку Росії та необхідність її ефективного стримування.