Як у СРСР створили житло під водою: чому проєкти закрили

Шістдесяті роки в усьому світі були часом стрімкого прогресу, коли людство задумувалось над освоєнням таких, здавалось би, непридатних для життя просторів, як космос. А в СРСР у це десятиліття запустили також кілька проєктів із побудови житла у морських глибинах.

Відео дня

OBOZ.UA розповідає, хто займався розробкою цих проєктів і чим вони були особливі. А також чому ці амбітні плани так і не втілились у життя

Станція "Іхтіандр"

Навесні 1966 року члени донецького клубу підводного плавання "Іхтіандр" почали розробку першої в СРСР підводної станції з житловими приміщеннями, яка мала бути зведена у водах Чорного моря. Для будівництва обрали мис Тарханкут у Криму, а для робіт використовували підручні матеріали та списане обладнання.

Корпус станції зробили з металу. Меблів всередині було мінімум – стіл, ліжка типу нари, кілька полиць. Подачу повітря з поверхні забезпечував власноруч відремонтований компресор.

Першим прожив на станції добу голова клубу "Іхтіандр", лікар-хірург та аквалангіст Олександр Хаєс. У своєму щоденнику він описав, що головними складнощами у перебуванні під водою для нього були хитавиця та повна дезорієнтація. Особливо складно чоловікові було в таких умовах спати. Він втрачав відчуття простору, йому здавалось, що троси кріплення ось-ось лопнуть. Втім, експеримент із ночівлею у підводному житлі тоді визнали в цілому успішним.

Підводний апарат "Садко"

Тим часом, у грузинському Сухумі місцеві учені за участі ленінградських колег працювали над розробкою підводного апарату "Садко". Його модифікації дозволяли екіпажу перебувати під водою до 14 днів. Особливий інтерес у дослідників викликав процес адаптації організму до перебування під водою. Так на третій день вони фіксували в учасників експерименту зниження тиску та зміну складу крові, але потім параметри стабілізувалися.

Примітно, що з командою під водою певний час провело кошеня, яке назвали Кесонкою. Акванавти пронесли тварину на борт таємно. Однак і людям, і пухнастику довелося евакуюватись на поверхню через шторм.

Об’єкт "Чорномор"

Уже в наступному 1967 році співробітники Академії наук СРСР та добровольці з Сєвєродвінська та Москви спробувати побудувати підводний об’єкт, який назвали "Чорномор". На станції проводили серйозні наукові дослідження – від вивчення явищ гідрофізики до експериментів з морської біології. Вчені жили на глибині по 5–7 діб, харчувалися продуктами, доставленими з поверхні, а часом навіть отримували космічну їжу в тюбиках.

Обстановка на об’єкті була значно комфортнішою, ніж на попередніх. Дослідники мали у своєму розпорядженні кавоварку і яскраве освітлення. Останнє, до речі, приваблювало морських мешканців – від скатів до крабів.

Попри відносно непогані умови, експеримент ускладнювали зміни у стані здоров’я учасників експерименту – зниження рівня гемоглобіну, порушення координації, ознаки кесонної хвороби. Втім у 1971 році радянські акванавти спробували побити рекорд американських колег і прожити під водою 60 діб. Однак через погодні умови апарат отримав пошкодження та сплив, екіпажу вдалося врятуватися.

Чому від підводного житла зрештою відмовились

Від початку планувалось, що населені підводні станції допоможуть у майбутніх морських дослідженнях. Однак, паралельно відбувався бурхливий розвиток дистанційних технологій – керованих роботів та підводних дронів. Вони звели потребу у присутності людини в морських глибинах до мінімуму. Там, де без втручання було не обійтись, використовували стаціонарні водолазні комплекси.

Наразі підводне житло є чимось із області фантастики. Однак ентузіасти не відмовляються від цієї ідеї повністю. Розвиток автономних енергетичних систем, водоочищення, створення новітніх матеріалів та роботизованої техніки можуть зрештою зробити зведення таких житлових та наукових комплексів під водою реальністю.

Раніше OBOZ.UA розповідав, як в СРСР автолюбителі обходились без послуг СТО.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.