Обходилися без СТО: якими хитрощами користувалися водії в СРСР

У часи СРСР, коли автомобіль був розкішшю, а доступ до якісного сервісу та запчастин — справжнім випробуванням, водії змушені були покладатися на власну винахідливість. Дефіцит ресурсів та складні умови експлуатації спонукали до пошуку нестандартних рішень для підтримки машин на ходу.

Відео дня

Ці "лайфхаки" стали невіднятною частиною автомобільної культури того часу, демонструючи кмітливість та винахідливість радянських автовласників. Вони дозволяли розв'язувати нагальні проблеми, економити час та кошти, а головне — продовжувати рух, попри всі перешкоди.

Мило для паливного бака

Одним із найпростіших, але ефективних способів усунення протікання палива з пошкодженого бензобака було використання звичайного господарського мила. Коли на дорозі виникала така неприємність, водії діставали заздалегідь припасований шматок мила. При контакті з бензином мило набувало пластичної консистенції, що дозволяло тимчасово закласти отвори в металі. Цей метод, хоч і був тимчасовим рішенням, давав змогу відкласти повноцінний ремонт чи заміну бака на кілька днів.

Мотузкові сходи для бездоріжжя

Для подолання складних ділянок дороги, де автомобіль міг застрягти у багнюці, снігу чи піску, радянські водії використовували мотузкові сходи. Вони займали мінімум місця у багажнику і були надзвичайно ефективними. Один кінець сходів кріпився до нерухомого об'єкта, наприклад, дерева чи стовпа, а інший — розкладався під провідним колесом та фіксувався на диску. Колесо, обертаючись, намотувало сходи, таким чином витягуючи автомобіль з пастки.

Аспірин для "оживлення" акумулятора

Проблема з розрядженим акумулятором вирішувалася за допомогою аспірину. Оскільки дістати нову батарею було складно, водії застосовували цей незвичайний метод. Кілька розтовчених таблеток аспірину кидали в кожну комірку свинцево-кислотного акумулятора. Ацетилсаліцилова кислота, вступаючи в реакцію з сірчаною кислотою, ненадовго підвищувала заряд, дозволяючи запустити двигун. Ефект був майже миттєвим і тривав до кількох годин, чого було достатньо для початку руху.

Сіль проти запотівання скла

У боротьбі з підвищеною вологістю та запотіванням скла в салоні автомобіля взимку використовували кухонну сіль. Сіль насипали у невеликі мішечки та розміщували під склом. Вона ефективно поглинала зайву вологу, осушуючи повітря та запобігаючи запотіванню та обмерзанню. Деякі водії також протирали запотіле скло безпосередньо мішечком із сіллю.

Бензин у моторне мастило

Щоб полегшити запуск двигуна в сильні морози, коли мінеральне моторне мастило густішало або навіть кристалізувалося, радянські автомобілісти додавали до нього бензин. Приблизно склянку бензину заливали в масляну горловину, після чого давали двигуну попрацювати кілька хвилин. Це запобігало замерзанню мастила та полегшувало прокручування колінчастого вала. Крім того, пари бензину, випаровуючись з мастила, збагачували паливну суміш, спрощуючи запуск мотора.

Картонка для збереження тепла

Замість дефіцитного антифризу в радіатори часто заливали звичайну воду, що створювало ризик її замерзання взимку. Для запобігання цьому, водії встановлювали картонку або шматок лінолеуму перед решіткою радіатора. Це імпровізоване загородження захищало радіатор від холодного зустрічного повітря, дозволяючи двигуну швидше прогріватися та довше зберігати тепло під час руху.  

OBOZ.UA пропонує дізнатися, які автомобілі в СРСР забороняли купувати "простим людям".

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.