Влада була безкарною, а людей не поважали: за що ненавидять СРСР

Період існування Радянського Союзу для частини суспільства асоціюється з певними досягненнями та стабільністю, проте значна кількість людей, що пережили ту епоху або вивчали її, категорично не сприймають радянський устрій. Їхня критика ґрунтується на глибокому аналізі системних проблем, які, на їхнє переконання, зробили життя більшості громадян бідним, позбавленим прав та елементарної поваги до гідності.

Відео дня

Ці фундаментальні вади системи, що пронизували всі сфери життя, колективно створювали похмуру картину існування. Блогер Максим Мирович вказав на ключові аспекти, які визначають негативне ставлення до радянської спадщини.

Суспільство під контролем та тиском

Одним із головних об'єктів критики радянського ладу є принцип так званої тотальної зрівнялівки. Хоча офіційно проголошувалася рівність усіх громадян, насправді ця рівність проявлялася у спільному браку можливостей та загальній бідності. Ініціативність та бажання досягти більшого, ніж середній рівень, не віталися, а приватне підприємництво вважалося злочином до кінця існування СРСР.

Шляхи до кращого життя були вкрай обмежені: або рухатися кар'єрними сходами в рамках єдиної партії, виявляючи повну ідеологічну лояльність, або діяти поза законом. Переважна більшість населення була "зрівняна" саме у своїй матеріальній бідності, що, на думку прихильників системи, нібито усувало заздрість, оскільки бідними були майже всі.

Невіднятною частиною радянського життя була всеохопна демагогія та пропаганда, що пронизували всі сфери. Їхня мета полягала в тому, щоб безперервно доводити уявну перевагу СРСР, зображуючи решту світу як ворогів, що заздрять. Демагогічні прийоми використовувалися для уникнення відповідей на незручні питання, перекладаючи відповідальність або порівнюючи власні недоліки з проблемами в інших країнах, часто перебільшеними або вигаданими.

Пропаганда формувала єдину "правильну" картину світу, визначаючи ставлення до подій та явищ. Політичні рухи в "дружніх" країнах називалися "борцями за свободу", тоді як будь-які виступи проти влади в соцкраїнах – "наймитами західних розвідок". Така система була настільки глибоко вкорінена, що вплинула на світогляд цілих поколінь, ускладнюючи сприйняття об'єктивної інформації після зміни політичного курсу.

Люди, які за своїми поглядами, інтелектуальним розвитком або просто зовнішнім виглядом не вписувалися в ідеологічні рамки "радянської людини", зазнавали різних форм репресій. Це не обмежувалося сталінським періодом, а тривало протягом усієї історії Союзу. Інакомислячих переслідували, обмежували в правах, ув'язнювали, а в особливо цинічних випадках використовували каральну психіатрію для ізоляції небажаних осіб.

Це безправ'я населення тісно пов'язане зі зневагою до особистості, що була характерною рисою радянського суспільства. Офіційна ідеологія проголошувала, що особистість – ніщо, а колектив – усе, використовуючи для цього пропагандистські кліше та повчальні історії. Таке придушення індивідуальності та культивування ідеї маси було вигідним владі, оскільки натовпом, позбавленим індивідуальної свідомості та прав, легше керувати.

Система авторитарної влади та її наслідки

Радянська влада, зосереджена в руках єдиної партії, позиціонувалася як незмінна, вічна та абсолютна. Відсутність політичної конкуренції, заборона громадських рухів та формальний характер виборів означали, що населення не мало реального впливу на владу. Така ситуація створювала відчуття повної безкарності у керівництва, яке поводилося як "господарі" країни, ухвалюючи будь-які рішення, попри їхні наслідки для громадян чи міжнародні відносини.

На відміну від країн із демократичними системами, де існує ротація влади, політична конкуренція та механізми підзвітності виборцям, у СРСР панував постійний застій. Відсутність необхідності зважати на думку громадян чи конкурувати з іншими політичними силами призводила до відсутності стимулів для розвитку та розв'язання нагальних проблем суспільства.

Ця безкарність та відсутність громадського контролю також давали можливість владі здійснювати військові авантюри за кордоном, які, на думку критиків, часто були спрямовані на збереження впливу та відволікання уваги від внутрішніх проблем. Ці інтервенції, як, наприклад, війна в Афганістані, фінансувалися коштом громадян і були б неможливими в країні з вільною пресою та реальною демократією, де суспільство могло б поставити під сумнів доцільність таких втрат.

Ще одним негативним аспектом радянської реальності, на який вказують критики, є повсюдна алкоголізація населення. Попри пропаганду про "здоровий спосіб життя", вживання алкоголю було надзвичайно поширеним протягом більшої частини історії СРСР. Критики стверджують, що це було своєрідним "соціальним наркотиком", що допомагав тримати населення під контролем, пригнічувати волю та створювати ілюзію "короткочасного щастя" на тлі загальної безрадісності. Горілка була доступна навіть у найменших населених пунктах, а в культурі існувала висока толерантність до пияцтва.

Економіка та рівень життя

Навіть прихильники радянської системи змушені визнавати її економічну неефективність. Планова економіка СРСР характеризувалася постійним дефіцитом товарів, низькою якістю продукції, безладом та низькою трудовою дисципліною на підприємствах та у колгоспах.

Головною причиною такої неефективності була відсутність особистої зацікавленості працівника у результатах своєї праці на всіх рівнях. Міністри дбали про виконання партійних вказівок, директори – про показники "плану", а рядові працівники не мали достатніх стимулів для підвищення продуктивності чи якості, знаючи, що зарплата виплачується незалежно від реальних зусиль.

Кумулятивним наслідком усіх вищезазначених системних проблем – зрівнялівки, демагогії, репресій, безправ'я, безкарної влади, військових авантюр та алкоголізації – стала загальна бідність населення. Рівень життя радянських громадян був значно нижчим порівняно з працівниками аналогічних професій у багатьох розвинених країнах Заходу. До того ж ця бідність супроводжувалася постійним тиском, відсутністю свобод та неможливістю впливати на власну долю. Саме цей сукупний негативний досвід, на думку критиків, є головною причиною глибокого неприйняття радянської епохи та її спадщини.

OBOZ.UA раніше писав, чому в радянські часи полюбляли тримати дітей в страху.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.