Від початку повномасштабного вторгнення Росії українські жінки показують неймовірну стійкість, допомагаючи тим, хто боронить країну, і підтримуючи громади у тилу. Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова зібрав історії жінок, які своєю підтримкою наближають перемогу. Це історії мужності, самовідданості та віри.

Відео дня

Аліна з Харкова – лікарка, яка жила в Салтівському районі, одному з найбільш обстрілюваних на початку повномасштабного вторгнення. Перші дні війни вона провела в підвалі підприємства разом із понад 380 людьми, серед них – діти, вагітні та літні мешканці. Аліна добровільно надавала медичну допомогу, організувала зв’язок із волонтерами для забезпечення медикаментами та приймала пацієнтів прямо в укритті.

"Я активно приймала людей, надавала допомогу. Попри те, що ситуація в Харкові була досить складною, Салтівка також обстрілювалася. Так, ворог ніби відійшов, але все ще залишалося в активній фазі", – пригадує Аліна. Її історія за посилання.

Софія з Києва так само з перших днів війни вирішила не стояти осторонь: оселилася у волонтерському просторі на київському вокзалі. Там вона закуповувала необхідне, годувала військових, допомагала евакуйованим та розливала чай.

"Ми там жили, їли, годували інших, розвантажували волонтерку і так ми провели ці понад два місяці. Наплив людей був великий. Та я знала, що треба робити корисне для людей", – каже Софія. Її історія за посилання.

80-річна Зоя Володимирівна з Житомира по-своєму долучилася до допомоги країні: щодня в’язала шкарпетки для бійців на фронт. Створила вже близько 300 пар, нині вони гріють захисників та захисниць.

"Мені здається, що це моя допомога. Це мої донати. Треба чимось допомагати. Снаряди не підношу, але працюю, працюю. Все буде Україна", – каже жінка. Її історія за посилання.

Наталія з Токмака зустріла перші військові літаки 24 лютого 2022 року. Вже наступного дня її місто опинилося під окупацією. Її син загинув, захищаючи Україну. Сама жінка, незважаючи на небезпеку, продовжувала працювати листоношею: таємно розносила пенсії через блокпости, продовжувала говорити українською та вірила у визволення рідного міста.

"Скажу чесно, відчуття було – серце в п’ятках. Ми ті папки ховали, щоб до нас не чіплялися. Бо тоді – все. Побачать українські гроші і кінець", – розповідає Наталія. Її історія за посиланянням.

Кожна з цих жінок – приклад незламності та сили духу. Їхні вчинки доводять: боротьба за Україну триває не лише на фронті, а й у тилу, де жінки щодня творять маленькі, але надважливі перемоги.

Колекція Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова налічує понад 140 тисяч історій про війну. Це найбільша у світі колекція історій мирних жителів, які постраждали від війни росії проти України.

Дівіться та читайте ці історії на сайті.