Блог | Різниця історичного досвіду: що для України "гріх, що волає до неба", то для Польщі "замах на чужу власність"
Акурат учора дісталась до Польщі (сьогодні маю літак на Берлін), - і першим ділом (зразу після обговорення "тривожної валізки" новин з інтерв'ю Путіна Карлсону й заміною Залужного та його генералітету) польські друзі мені сповістили, що справу про висипане на дорогу збіжжя передано до прокуратури.
Очевидна, втім, різниця історичного досвіду: для нас це - наруга над світопорядком в унісон Голодомору і "гріх, що волає до неба", для Польщі прозаїчніше - замах на чужу власність. (Колгоспів у них не було, з моєї "Планети Полин" поляків найбільше потрясає доля Катерини Білокур - про трагедію українського села в 20-му ст. ми дуже сильно недоговорили й недопояснили світові, і за це також вигрібаємо в цій війні... Григора Тютюнника треба було промувати для перекладів англійською, замість стидатися прабабусь, що були рабинями на бурякових плантаціях, і їхньої мови, - все в цьому світі зв'язано в часі й просторі, і нема на те ради...)
Пояснюймо себе чужинцям, де тільки можна, з занудством учительки молодших класів, при кожній нагоді. Мовчазна жертва здатна викликати співчуття (на коротку дистанцію) - але не розуміння (на довгу). А нам потрібно саме розуміння.
