Відео дня
"Радянська якість": як у СРСР підробляли березовий сік
У СРСР березовий сік був чи не наймасовішим "вітамінним" напоєм міжсезоння. Його збирали навесні й розливали у скляні пляшки та трилітрові банки. Ціни трималися на рівні копійок, тому продукт здавався доступним і "натуральним".
Дефіцит інших соків (яблучного, цитрусового) лише зміцнював культ березового. Але мало хто знає, що в СРСР березовий сік масово підробляли. Деталі читайте у матеріалі OBOZ.UA.
Сік збирали навесні, коли дерева ще не почали активно рости й рідина була найбільш солодкою. У стовбурі робили надрізи та закріплювали невеликі ковшики або трубочки для стікання соку. Це була традиційна й доволі проста технологія.
Напій коштував недорого – близько 5–10 копійок за літр. Саме це зробило його "народним продуктом": придбати сік могли як у містах, так і в селах, де він продавався у скляних пляшках і банках.
Попри офіційні стандарти, не всі партії були якісними.
Щоб замаскувати смак, додавали цукор або лимонну кислоту. Це був найочевидніший спосіб "наростити" обсяг, особливо наприкінці сезону, коли сік менш солодкий.
Використовували також цукровий сироп замість соку – звичайну вода з цукром і кислотністю "під березовий". Інколи – з краплиною аромату (настій шипшини/інших ягід).
Поряд із "березовим соком" випускали "березові напої" (купажі за техумовами). Формально – не сік, але для споживача виглядало "те саме". Недобросовісні пункти збуту навмисне не підкреслювали різницю.
До речі, розлив не завжди був стерильний. Брудні пляшки давали каламутність і осад, який прикривали словами "натуральний продукт".
OBOZ.UA також розповідав, чому в СРСР давали молоко на роботі та хто міг його отримати.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.