Відео дня
Поки був страшний дефіцит: якими делікатесами харчувалася верхівка СРСР
Коли пересічні громадяни СРСР боролися з голодом і згодом відстоювали кілометрові черги за продуктами першої потреби, радянська еліта не знала подібних труднощів. Для вищого керівництва країни функціонувала ціла закрита система постачання продовольства.
Ця система гарантувала чиновникам стабільний доступ до якісних і рідкісних продуктів. На спеціалізованих полях і в парниках вирощували екологічно чисті культури, а на харчових комбінатах працювали "секретні" цехи.
Завдяки цій системі радянська верхівка мала змогу насолоджуватися делікатесами, недоступними для широких мас. Це створювало разючий контраст між повсякденним життям більшості та розкішним побутом обраних.
Система спецрозподільників в СРСР
Для забезпечення еліти існували так звані спецрозподільники, що становили цілу галузь господарства. У її межах діяли спеціалізовані господарства, де вирощувалися овочі та злакові без використання пестицидів. Виробництво елітної продукції також відбувалося в "закритих цехах" на різних харчових комбінатах країни. Ці підприємства постачали все: від ковбас Ватутінського м'ясокомбінату до ікри з Далекого Сходу та фруктів з Кавказу. Чиновники отримували місячні пайки, до складу яких входило до 4 кг м'яса, 6 кг риби, ікра, сири та інші дефіцитні продукти. Рівень та склад пайка залежав від рангу чиновника.
У часи тотального дефіциту твердий сир вважався справжнім делікатесом. Якщо звичайні громадяни могли дозволити собі лише плавлені сирки або найпоширеніші види на зразок "Російського", то на столах еліти час від часу з'являлися рідкісні сорти. Однак навіть для керівництва країни такі сири, як пармезан чи камамбер, залишалися екзотикою. Цей розрив у доступності сирів став одним із яскравих символів соціальної нерівності в Радянському Союзі.
У той час, як меню простих людей обмежувалося оселедцем і найпростішими видами риби, як-от минтай, окунь чи форель (які ще треба було "дістати"), верхівка країни мала можливість смакувати вишукані морські делікатеси. Для них на спецрозподільниках були доступні мідії, креветки, устриці та морські їжаки. Більшість населення не лише не могла дозволити собі ці продукти, а й навіть не знала, який вигляд вони мають.
Поки на Заході напівфабрикати тільки починали набирати популярності, в СРСР вони були доступні виключно для обраних. Попри те, що іноді на полиці звичайних магазинів потрапляли деякі напівфабрикати, їх якість була вкрай низькою. Винятком були хіба що картопляні палички, які вважались пращуром сучасної картоплі фрі. Водночас для партійної еліти існували спеціальні каталоги, де вони могли замовити готову їжу персонально для себе.
У Радянському Союзі солодощі існували, але їхній смак був одноманітним. Діти мріяли про заморські шоколадні батончики, але вони були доступні тільки для еліти. Найпопулярнішими ласощами серед простих дітей був палений цукор на паличці. Магазинні торти зазвичай складалися з бісквітних коржів і масляного крему з великою кількістю цукру, що не могло зрівнятися з асортиментом, доступним для привілейованих верств.
Асортимент алкоголю в СРСР був досить обмеженим. На полицях магазинів здебільшого можна було знайти лише горілку та пиво, іноді з'являлися шампанське та коньяк, які були низької якості, але їх все одно радісно купували. Проте еліта мала доступ до елітних алкогольних напоїв, таких як вірменський та французький коньяк, а також до американських сигарет, що підкреслювало прірву між їхніми можливостями та можливостями звичайних громадян.
Раніше OBOZ.UA писав про продукти, про які в СРСР мріяли як діти, так і дорослі.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.