Блог | "…Кайдани порвіте і вражою злою кровʼю волю окропіте". Шевченковому заповіту – 180 років

25 грудня 1845 року в Переяславі побачив світ знаменитий Шевченків "Заповіт" - "Як умру, то поховайте…". Тоді хворий 31-річний Шевченко, отримавши невтішний вирок від лікарів, вирішив востаннє звернутися до українців із закликом БОРОТИСЯ за ВОЛЮ УКРАЇНИ.

Відео дня

На щастя, нашому поету і пророку вдалося подолати хворобу і він знову поринув у боротьбу за рідну Україну. Але це вже інша історія.

Тож днями, коли ми з колегами з Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав" Заповідник Переяслав дискутували про актуальність Шевченкого заповіту, я у своїй доповіді звернувся до визначення Тараса Шевченка - як світоглядного БАТЬКА української нації та ВОРОГА Московщини.

Справа в тому, що Шевченко ще за життя став одним із головних ворогів владної Московщини-Росії. І це не лише заслання та солдатчина, це й цинічне ідеологічне цензурування його творів. Ось Тарас жаліється свому другу Олександру Хропалю на знущання російської цензури над його поезіями:

"Сьогодні цензура випустила із своїх пазурів мої безталанні думки. Та так проклята одчистила, що я ледь впізнав свої діточки, издатель, к@ц@пська душа, половини не дає того, що я прошу і що мені притьмом треба".

Він же все своє свідоме життя вчив і переконував своїх колег та друзів у тому - хто ГОЛОВНИЙ ВОРОГ УКРАЇНИ.

Видатний письменник, етнограф і соратник Шевченка по "Кирило-Мефодіївському братству" Пантелеймон Куліш так пише про просвітницьку діяльність Шевченка в Києві в 1845 році:

"Шевченко…зробив з нас людей, які ненавиділи м%ск@лів і всіх, що були винні бідуванню нашої рідної України. М%ск@лів ми вважали за народ грубіянський, нездатний ні до чого високого. Ми їх звали к@ц@пами. Про к@ц@пів у Шевченка було без краю багацько сарказмів, анекдотів, і приказок…"

Показово, що в Записці "О бумагах художника Шевченка" агенти та жандарми "III відділення, власного його імператорської величності" вказують на те, що:

"Шевченко прибегает ко всем едким и пасквильным выражениям, как только доходит до государя императора и вообще русских. В конце "Сна" он представляет себя перед памятником, воздвигнутым Петру I Екатериной II, и изливает желчь свою как на того, так и на другую, говоря, что Петр I подавил свободу Малороссии, а Екатерина II довершила начатое им.

…в предисловии к одному из них (своїх творів) он бранит русских и между прочим говорит: "Променяли мы свою добрую родину на пьяницу непотребную (Россию)".

Цікавий і жандармський допис про листування Тараса Шевченка з відомим українським письменником Григорієм Квіткою-Основʼяненком:

"Два письма к Шевченко уже умершего литератора Григория Квитки (Основьяненко). Этот писатель, повести которого весьма уважались русскими, отзывался о русских чрезвычайно бурно и почти везде называет их к@ц@пами, дурнями".

У листі бо Якова Кухаренка зустрічаємо й таке висловлювання поета:

"Був я торік на Україні - був у Межигорського Спаса. І на Хортиці, і скрізь був і все плакав, сплюндрували нашу Україну катової віри німота з м%ск@лями, щоб вони переказались".

Зауважу тут, що Шевченка обурював той факт, що німецькі переселенці-меноніти займалися сільським господарством на сакральній для нього Хортиці. Однак багато біографів Тараса Григоровича, зокрема Павло Зайцев, стверджують, що він сам часто-густо вживає слова "німець", "німецький" в розумінні "м%ск@ль", "московський". Так для прикладу в листі Шевченка до Кухаренка читаємо: "На Україні чортма людей, німці прокляті, більш нічого". У виразі "німці прокляті" йдеться, переконує Зайцев, про зросійщених українських панів, які "вірою і правдою" служили цареві, як і його пруські генерали й міністри.

Як бачимо, Тарас Шевченко був і залишається нині світоглядним ворогом Московщини- Росії. І якщо раніше його твори забороняли або цензурували, то під час нинішньої російсько-української війни твори поета вилучають із книгозбірень та окупованих територіях, памʼятники Кобзарю розстріляють.

Тож переконаний, що найкращим подарунком нашому світоглядному БАТЬКОВІ до 180-річчя його "ЗАПОВІТУ" стане зняття з нього нинішніх кайданів у вигляді мішків та дошок, яким його додумалися закрити у Києві. Наші світоглядні ГЕРОЇ під час війни проти російської орди мають НАДИХАТИ і ПІДТРИМУВАТИ українців, а не ховатися.

Між іншим нагадую, що єврейська громада Києва не побоялася встановити найбільше у світі менору на Майдані Незалежності воюючого Києва, а наші владці чомусь вирішили ЗАХОВАТИ УКРАЇНСЬКІ СИМВОЛИ та НАЦІОНАЛЬНИХ ГЕРОЇВ - ворогів МОСКОВЩИНИ.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZ.UA – запосиланням...