Чому в СРСР не можна було одружуватися з іноземцями: коли зняли заборону

Поки весь цивілізований світ ще був захоплений романтикою Дня закоханих, Президія Верховної Ради СРСР ухвалила короткий, але показовий указ – "Про заборону шлюбів між громадянами СРСР та іноземцями". Сталося це 15 лютого 1947 року.

Відео дня

Попри лаконічність, цей документ став маркером епохи, у якій навіть особисті стосунки розглядалися крізь призму державних інтересів і безпеки. Норма залишалася чинною до 1953 року. За ці шість років вона встигла суттєво вплинути на долі багатьох людей. OBOZ.UA розбирався, чому влада вирішила поставити під контроль сферу приватного життя і які наслідки мало таке рішення?

Повоєнна ситуація: від союзництва до ізоляції

У роки Другої світової війни та одразу після неї в СРСР перебували представники держав-союзників – дипломати, військові місії, працівники програм постачання. Спілкування між ними та радянськими громадянами було природним. Зав’язувалися знайомства, виникали почуття, деякі пари планували офіційно оформити стосунки.

У 1943-1946 роках подібні шлюби ще реєструвалися, хоча вони вже супроводжувалися додатковими перевірками. Повної заборони тоді не існувало. Проте до 1947 року внутрішньополітичний курс різко змінився. Дослідники сталінського періоду зазначають, що після війни держава суттєво посилила контроль над повсякденним життям громадян. На тлі початку холодної війни будь-які неконтрольовані контакти із зовнішнім світом почали сприйматися як ризик. В рамках розгорнутої кампанії проти "низькопоклонства перед Заходом" зв’язки з іноземцями дедалі частіше трактувалися як потенційний канал ідеологічного впливу або шлях до виїзду з країни. Тому 15 лютого 1947 року було офіційно закріплено заборону. Текст указу оприлюднили у "Відомостях Верховної Ради СРСР".

Суть обмеження

Указ забороняв органам реєстрації оформлювати шлюби між радянськими громадянами та іноземцями. Раніше укладені союзи не анульовувалися, однак нові створити стало неможливо. Офіційно рішення пояснювали необхідністю "захисту радянських громадян". Насправді йшлося про контроль над пересуванням населення та запобігання виїздам за кордон.

Сам факт романтичних стосунків з іноземцем не вважався кримінальним правопорушенням. Проте такі зв’язки могли стати підставою для перевірок, викликів на допити та тиску з боку спецслужб.

Практичні наслідки

Архівні дослідження свідчать, що заборона не виникла раптово – вона стала реакцією на реальні повоєнні шлюби радянських жінок із представниками союзних місій. Частина з них розглядала можливість виїзду за межі СРСР. У службових документах подібні союзи дедалі частіше характеризували як потенційну загрозу. Їх розглядали як ризик еміграції чи передачі інформації на Захід.

Після 1947 року офіційна реєстрація такого шлюбу стала недосяжною. Проте самі історії не зникли. В архівах зафіксовані численні відмови у виїзді, багаторічні бюрократичні перепони, допити та адміністративний тиск. Часто людям доводилося припиняти стосунки, аби уникнути серйозніших наслідків. Для багатьох жінок це перетворилося на вибір між особистим щастям і демонстрацією політичної благонадійності.

Переслідування та резонансні випадки

Спілкування з іноземцями саме по собі могло викликати підозру з боку органів безпеки. У деяких випадках це призводило до звільнень або інших форм тиску. В особливо складних ситуаціях застосовувалися статті, пов’язані зі шпигунством чи "антирадянською діяльністю", хоча сам указ не встановлював окремого кримінального покарання саме за спробу укласти шлюб.

Найвідомішою стала історія акторки Зої Федорової. У 1945 році вона познайомилася з американським військово-морським аташе Джексоном Тейтом. Їхні стосунки розвивалися швидко, але невдовзі дипломата вислали з країни. У 1946 році Федорова народила від нього доньку. Згодом акторку заарештували та засудили за статтею про "контрреволюційну діяльність". Зв’язок з іноземцем став центральним елементом обвинувачення, і вона отримала 25 років таборів.

Формально її судили не за шлюб – його не було зареєстровано. Проте сам роман з іноземним представником влада використала як доказ "шпигунської" діяльності. У 1955 році Федорову реабілітували, а її донька згодом змогла зустрітися з батьком у США.

Скасування заборони

Після смерті Сталіна у березні 1953 року політика поступово змінилася. І вже 26 листопада того ж року було прийнято новий акт, який знову дозволив шлюби з іноземцями. Це рішення стало частиною ширшого процесу пом’якшення режиму, який увійшов в історію як період "відлиги".

З погляду суспільної логіки той указ відображав модель закритої держави, у якій контроль над кордонами означав контроль над особистістю. Приватне життя втрачало автономність і ставало політичним питанням. Інтернаціональний шлюб розглядався не як особистий вибір, а як потенційна загроза. Заборона 1947 року діяла відносно недовго, але залишила по собі символічний слід: це був час, коли навіть почуття вимірювалися ступенем їхньої відповідності державній ідеології.

Раніше OBOZ.UA розповідав, як в СРСР знайомилися через газетні оголошення.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.зоя