Війна навколо Ірану набирає обертів, як і політичні наслідки цього конфлікту. Однак, найцікавіші події розгортаються не лише на Близькому Сході, а й у площині глобальної дипломатії. Лише через кілька годин після нових заяв про Іран, Дональд Трамп провів телефонну розмову з російським диктатором Володимиром Путіним. За словами американського президента, розмова була "дуже хорошою", а Москва нібито готова відігравати "конструктивну роль" у врегулюванні ситуації навколо Ірану. Кремль, зі свого боку, використав цей контакт для просування власної теми – війни в Україні. Путін традиційно заявив про "успіхи російської армії" і натякнув, що ці події мають підштовхнути Київ до переговорів.

Відео дня

Є очевидним, якщо Трамп сам телефонував Путіну, то його насамперед цікавив розвиток подій саме у війні з Іраном. Тим більше, що Путін залишається одним із небагатьох лідерів держав світу, який підтримує не просто постійні, але й дружні контакти з іранським керівництвом, зокрема, диктатор мав днями розмову з іранським президентом. Але невідомо, наскільки Путін, по-перше, бажає впливати на іранське керівництво, а по-друге, може це робити.

На цьому тлі й з’являється ще один надзвичайно важливий елемент – можливе пом’якшення американських санкцій проти російської нафти. За даними американських джерел, адміністрація Трампа розглядає варіанти часткового послаблення обмежень, зокрема, для таких великих покупців російської нафти, як Індія. Формально це пояснюють необхідністю стабілізувати світові енергетичні ринки після війни на Близькому Сході та не допустити різкого стрибка цін. Але політичний контекст робить ці кроки значно більш суперечливими. Не виключено, що розмова Трампа із Путіним це лише привід для того, щоб пояснити, чому американський президент вирішив відмовитися від того самого санкційного тиску на Росію, який він так багато рекламував і до якого вдався як до фактично єдиного реального інструменту, який мав би допомогти йому завершити війну.

У результаті виникає відчуття, що на тлі війни з Іраном формується складна система геополітичного торгу. Близькосхідний конфлікт, енергетичні ринки, санкції проти Росії та війна в Україні починають переплітатися в одну політичну комбінацію – де Іран, Україна та санкції можуть стати елементами однієї великої угоди.

Своїми думками щодо цього й інших питань у ексклюзивному інтерв'ю для OBOZ.UA поділився дипломат, надзвичайний і повноважний посол України в США та Франції Олег Шамшур.

– Напередодні, Трамп, як повідомляють у Кремлі, сам зателефонував Путіну. Говорили про Іран і Україну – дві основні теми, паралельно обговорювали санкції та інші пов’язані речі. Як ви загалом оцінюєте цей дзвінок Трампа – чи можуть говорити про певний "обмін"? Він є наслідком непростої ситуації для президента США навколо Ірану?

– Почнемо з самого дзвінка. На мій погляд, він виглядає доволі дивно. Чому? Якби ініціатива відходила від Путіна, це було б більш зрозуміло. Очевидно, він міг би намагатися пояснити ту інформацію, яка з’явилася у медіа, про те, що Росія допомагає Ірану у виборі цілей для ударів. Причому йдеться не просто про якісь абстрактні цілі, а про американські військові об’єкти й американські збройні сили. Тобто, фактично про пряму військову допомогу Ірану у веденні війни. І це, безумовно, мало б занепокоїти Трампа. Якби Путін сам телефонував, щоб пояснити або виправдатися щодо цієї інформації, це виглядало б логічно. Але чому зателефонував саме Трамп – це дійсно питання.

Якщо повернутися до того, що ви сказали про можливий "обмін" – мовляв, ви поводитесь так, ми поводимось так, ви допомагаєте нам з Іраном, а ми закриваємо очі на Україну, то, на мою думку, така схема навряд чи може спрацювати. По-перше, очевидно, що допомога Росії Трампу у війні проти Ірану просто не потрібна. Сам він фактично це підтвердив. Тобто я не бачу якогось стимулу для Трампа отримувати допомогу від Росії у контексті війни з Іраном.

Можливо, Трамп просто вирішив напряму перепитати Путіна. Адже інформація про допомогу Ірану з боку Росії з’являлася в американській пресі з посиланням на джерела. Тобто певні дані у нього є. І він міг просто вимагати пояснень. Але я не виключаю й іншого пояснення. Це може вписуватися у загальну логіку Трампа – його політику спроби перебудувати відносини з Росією. І проблеми на нафтовому ринку цьому сприяють якнайкраще. Тому він, по суті, не робить висновків з поведінки Москви і не коригує свою політику. Він не намагається отримати більш реалістичне розуміння того, ким є Путін, які його цілі і наскільки взагалі можливо переформатувати відносини з Росією. Натомість він продовжує гнути свою лінію – будувати нові партнерські відносини. А все, що цьому заважає, він або ігнорує, або намагається мінімізувати. От приблизно так, на мій погляд, це можна пояснити.

– Вже є заяви Трампа, що з Росії можуть зняти санкції, які потім, після заспокоєння ситуації на ринках нафти, знову можуть і не відновити. Також ми бачили ціну на нафту вже під 120 доларів, яка потім знизилася, але ж переляк присутній.

– Якщо це було частиною тієї розмови, то якщо ж дивитися на конкретні речі, то так, Трамп може сказати і вже каже, що змушений іти на певні кроки. Американські посадовці ще до пресконференції Трампа заявляли, що Індії дали можливість закуповувати російську нафту, щоб стабілізувати ситуацію на енергетичних ринках. Але ми вже почули від самого Трампа ще більш показову річ: він не виключив, що до попереднього режиму санкцій взагалі можуть не повернутися. Тобто санкції можуть бути послаблені або навіть повністю зняті.

Якщо дивитися на це з погляду врегулювання війни в Україні – навіть у трампівській логіці – це виглядає досить нелогічно. Але знову ж таки – це Трамп. І це виглядає ще більш дивно, якщо згадати, що Сполучені Штати звертаються до України по допомогу в боротьбі з іранськими дронами – і така допомога надається. І тут я хочу звернути увагу на один момент. Самі американці вже про це говорять. Я, наприклад, слухав інтерв’ю колишнього радника президента США Байдена з національної безпеки Саллівана на CNN, і він дуже чітко сформулював проблему. Виходить парадоксальна ситуація: країна, яка допомагає ворогу США – мається на увазі Росія, що підтримує Іран – з нею намагаються домовлятися. А країна, яка реально допомагає Сполученим Штатам – тобто Україна – фактично залишається об’єктом тиску з боку тих самих Штатів.

Ще один цікавий момент. Американці зараз досить жорстко критикують Іспанію за недостатню допомогу. Дістається навіть Великій Британії, хоча вона вже безпосередньо долучилася до боротьби з дроновими атаками. Але при цьому поведінку Росії або просто ігнорують, або навіть характеризують розмови з Путіним як "чудові". Тобто все це виглядає абсолютно абсурдно – якщо не пам’ятати, що ми маємо справу з Трампом.

Тому на сто відсотків пояснити причину цього дзвінка дуже важко. Для стабілізації нафтових ринків згода Росії теж не є критичною. Скоріше за все, це могло бути пов’язано з вимогою пояснень щодо інформації про допомогу Ірану. І, можливо, Трамп передав Путіну певний сигнал: якщо ви хочете, щоб ми продовжували співпрацювати – у тому числі в українському питанні – вам потрібно поводитися відповідно у ситуації з Іраном. Але повністю зрозуміти логіку цього дзвінка все одно дуже складно.

– Росія справді активно допомагає Ірану? Бо багато експертів кажуть: можливо, йдеться лише про передачу розвідданих. Але водночас більшість сходиться на тому, що Росія зараз не в тому становищі, щоб допомагати Ірану масштабно. По-перше, вона не хоче сваритися з Трампом. По-друге, у неї просто немає ресурсів – війна проти України забирає майже все.

– Я, скоріше, поділяю саме цю другу позицію. Справді, Росія зараз не в тому становищі, щоб надавати Ірану масштабну допомогу. З одного боку, Путін бачить, що навіть без прямої участі Росії він уже отримує значні вигоди від цієї війни. Йдеться і про зростання цін на нафту, і про об’єктивне виснаження військових ресурсів США. Адже ті самі американські системи, які могли б бути продані за європейські гроші і передані Україні, тепер можуть використовуватися на Близькому Сході. Крім того, Путін розуміє, що ця ситуація буде використана противниками допомоги Україні у США як аргумент: мовляв, нам самим потрібні ці ресурси. Тобто дивіденди для нього настільки очевидні, що йому тим більше потрібно діяти обережно – не переступити межу, не розлютити Трампа і не зіпсувати той процес, який, попри все, триває.

Одна з ключових ставок Путіна – це саме спроба розвивати нові відносини з Трампом і використовувати їх у контексті війни проти України. Водночас якщо інформація про передачу розвідданих Ірану відповідає дійсності, а я думаю, що сумнівів у цьому небагато, це означає, що Путін почувається достатньо впевнено. Він бачить, що Трамп так чи інакше готовий заплющувати очі на деякі речі.

І є ще один фактор – певна ірраціональність, характерна для авторитарних режимів. Путін просто не може втриматися від того, щоб "вставити свої п’ять копійок" і створити проблеми навіть для потенційного партнера, демонструючи, що Росія є самостійною силою. Крім того, він чудово розуміє: чим довше триває війна на Близькому Сході, тим більше дестабілізуються ринки і тим більше увага США та Європи відволікається від війни в Україні. Тому навіть мінімальна допомога Ірану може виглядати для нього раціональною. Але загалом Путін усе ж змушений діяти дуже обережно.

– Чому така реакція американців щодо інформації про те, що Путін, можливо, чимось допомагає Ірану? Трамп, міністр війни Гексет, постпред США в ООН Волтц кажуть, що якщо так і є, то це взагалі ні про що, ми там почуваємося добре. Але ж американці гинуть, американці отримують по своїх базах і ракети, і "Шахеди". Це через те, що Трамп, як ви зазначаєте, просто марить співпрацею з Путіним? хоче?

– Щодо реакції Гексета, Волтца, інших членів зовнішньополітичної команди і більшості американських законодавців-республіканців – фактично на це навіть можна особливо не звертати уваги. Тому що так чи інакше вони виступають трансляторами ідей і виконавцями волі Трампа. І все в кінцевому варіанті впирається в одну людину – Трампа. А от зрозуміти й намалювати стратегію поведінки самого президента США, як правило, досить складно. Але оце намагання і віра в те, що з Росією можна домовитися, реалізувати економічні проєкти, переформатувати світову політику, вона, мені здається, дуже міцно засіла в голові Трампа.

І це, власне, та константа, яка присутня практично в усіх моментах його політики на українському напрямку. Саме цим пояснюється те, що Трамп готовий заплющувати очі на багато речей. Він може зробити якісь зауваження Путіну, але при цьому сказати, що "розмова чудова". І, в принципі, він завжди залишає для Путіна таке собі маленьке вікно можливостей – мінімальну "кватирку", щоб той міг пояснити свої дії. Щоб Трамп міг сказати, що він це почув, зрозумів і, повністю чи частково, щиро чи нещиро, але повірив. Оскільки це вписується в його концепцію.

Все, що вписується у його уявлення про світ – для нього нормально. А все, що в цей "бокс" не влазить, просто відкидається. І, як ми бачимо, відкидаються навіть абсолютно очевидні речі. Це навіть не завжди пов’язано з Путіним. Це загальний принцип Трампа: ніколи не визнавати своїх поразок. Навіть свої поразки він інтерпретує і представляє як перемоги. І це поширюється буквально на все.

– Під час останнього дзвінка Путін вкотре вказав: "російська армія просувається в Україні, поступово досягає своїх цілей". Російський диктатор зазначив, що треба спонукати Київ "швидше завершували війну і підписували мирну угоду". І Трамп нібито погодився з тим, що все це треба швидко завершувати. Оце, здається, була основна ціль Путіна?

– Усе те, що робить Трамп на українському напрямку базується на кількох принципах. При всій його волатильності і суперечливості, ці принципи не змінюються. Якщо подивитися на них, то вони, загалом, є несприятливими для України. Тобто те, що Трамп хоче завершити війну якнайшвидше – це ми знаємо. Те, що він не бачить Україну як важливу країну ні для США, ні для себе особисто – це ми також знаємо. Оцей сюжет із дронами зараз, скоріше, виключення з правила. І дуже важливо, як це буде розіграно нашим керівництвом і нашою дипломатією, тому що це створює певні можливості. Третє – це європейці як виконавці домовленостей із Путіним. І четверте – це економічні та політичні домовленості з Путіним.

Загалом, з одного боку, я не бачу, яким чином війна в Ірані може бути фактором в українсько-американських відносинах. За винятком того, що з’явився сюжет із протидією дронам, який створює для нас певні можливості вплинути на Трампа. Але, як показує цей телефонний дзвінок, навіть при цьому – побачимо, як це буде розвиватися. Дуже характерно з іншого боку, що від американців навіть не було заперечення слів росіян про те, що російська армія просувається і що Трамп погодився з тим, що війну треба якнайшвидше завершувати. Очевидно, він міг це сказати, тому що це відповідає його фундаментальному підходу до війни в Україні.

– Стосовно переговорів – напередодні пройшла інформація, що їх поновлення можливе в Стамбулі. Пройшло кілька годин, і вже заявлено, що ніяких переговорів не буде – знову ж таки через війну в Ірані? Американці просто не можуть зараз виділити час, щоб взяти участь у тристоронніх перемовинах?

– Якщо подивитися на те, що відбувається всередині Сполучених Штатів і взагалі у світовій політиці, то зрозуміло, що зараз центральним питанням є війна в Ірані. Цілком об’єктивно можливо, що американцям просто не до цього. Зараз вони сконцентрували всі свої зусилля саме на цій війні. Тим більше, що попри оптимістичні заяви Трампа і Гексета, ситуація, як на мене, складається не так, як вони сподівалися. І, об’єктивно, одна з причин того, що ці переговори не відбудуться – це те, що зараз головне питання і для європейців, і насамперед для американців – це війна в Ірані та військові дії там.

З іншого боку, відомо, що позиції сторін з тих питань, які заважають досягненню будь-якої угоди, не змінилися. І, очевидно, американці також не зацікавлені в тому, щоб провести черговий раунд переговорів безрезультатно. Тим більше на тлі того, що відбувається і не дуже складається для них в Ірані. Вони не прагнуть додавати до цього ще один невдалий трек.